Поняття та види суб’єктів господарської діяльності
Укладач:
доцент кафедри економіко-правових дисциплін НАВС, к.ю.н., доцент Н. А. Буличева.
Зміст сторінки:
Тема 2. Поняття та види суб’єктів господарської діяльності
1. Поняття ознаки та види
суб’єктів госпорської діяльності
Суб’єкти господарського права
(господарських правовідносин) – це учасники господарських
відносин, що безпосередньо здійснюють господарську діяльність або управляють
такою діяльністю, створені у встановленому законом порядку, мають необхідне для
здійснення такої діяльності майно і володіють господарською правосуб’єктністю.
Коло суб’єктів господарського права (учасників відносин у сфері
господарювання) є ширшим, аніж коло суб’єктів господарювання.
До учасників відносин у сфері господарювання належать: суб’єкти
господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські
та інші організації, які є засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють
щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності (ст. 2 ГК).
Правові ознаки суб’єкта
господарювання:
– є учасником господарських відносин;
– безпосереднє
здійснення господарської діяльності (наявність мети та предмету господарської діяльності). Мета – це
той загальний результат, для досягнення якого створюється і діє суб’єкт
господарювання. Предметом діяльності є перелік видів діяльності, які має
право здійснювати суб’єкт господарювання;
– наявність господарських прав та обов’язків(господарської правосуб’єктності);
– наявність відокремленого від інших суб’єктів майна;
– здатність нести юридичну відповідальність за зобов’язаннями в межах свого
майна (крім випадків, передбачених законом).
Суб’єктами господарювання — є учасники господарських
відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську
компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене
майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна,
крім випадків, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 55 ГК).
Суб’єктами господарювання є (ч. 2 ст. 55 ГК):
І. Господарські організації —
юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні,
комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу
України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і
зареєстровані в установленому законом порядку.
ІІ. Громадяни України, іноземці
та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність і
зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Основні види суб’єктів господарського права:
1) за характером здійснюваної
діяльності:
– суб’єкти господарювання, тобто суб’єкти
господарського права, які безпосередньо здійснюють господарську діяльність (до
них належать індивідуальні підприємці, підприємства, виробничі кооперативи,
більшість господарських товариств, комерційні банки);
– суб’єкти господарського права, які
здійснюють керівництво господарською діяльністю, в т. ч. організацію такої
діяльності (до них належать господарські міністерства та відомства, органи
місцевого самоврядування та їх виконкоми, господарські об’єднання,
промислово-фінансові групи, власники майна підприємств, фондові біржі,
Національний депозитарій України).
2) за формою власності, на базі
якої вони функціонують:
– державні (державні та казенні
підприємства, державні господарські об’єднання, господарські міністерства та
відомства);
– комунальні (комунальні підприємства,
органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи);
– колективні (господарські товариства,
виробничі кооперативи, добровільні господарські об’єднання, унітарні
підприємства, створені кооперативами, господарськими товариствами, громадськими
та релігійними організаціями);
– приватні (індивідуальні підприємці,
приватні підприємства);
– змішані (функціонують на базі двох і
більше форм власності) суб’єкти господарського права (орендні підприємства,
спільні підприємства, а також промислово-фінансові групи, до складу яких можуть
входити господарські організації різних форм власності).
2. Порядок
утворення та державної реєстрації суб’єктів господарської діяльності та вимоги
для її здійснення. Загальні умови припинення господарської діяльності
Утворення
включає врегульовані нормами господарського права умови фактичного виникнення
та легітимації суб’єкта господарювання, суб’єкта права.
Правова підстава утворення суб’єкта
господарювання — рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним
(ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також
рішення інших органів, організацій і громадян.
Способи утворення суб’єкта господарювання:
– заснування нового суб’єкта
(суб’єктів) господарювання;
– реорганізація (злиття, виділення,
поділу, перетворення) діючого (діючих) суб’єкта (суб’єктів) господарювання;
– примусовий поділ (виділення)
діючого суб’єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів
відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.
Шляхи
створення суб’єкта господарювання:
– за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними)
органу (загальний
порядок);
– у випадках, спеціально передбачених законодавством, — за рішенням інших
органів, організацій і громадян (спеціальний порядок)
Державна реєстрація суб’єктів господарювання — це засвідчення факту створення або припинення
юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця
фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені
законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Єдиний державний реєстр юридичних осіб
та фізичних осіб — підприємців — це автоматизована
система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про
юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.
Строк державної реєстрації не
повинен перевищувати три робочих дня з дати надходження документів для
проведення державної реєстрації юридичної особи, або два робочих дні для проведення державної реєстрації фізичної особи
— підприємця.
Свідоцтво про державну реєстрацію є документом встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного
державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної
особи — підприємця.
Види припинення суб’єкта
господарювання (за юридичними підставами):
– добровільне;
– примусове.
Юридичні
підстави добровільного припинення суб’єкта господарювання — ініціатива
власника цього суб’єкта чи уповноважених ним органів або передбачені законом чи
установчими документами обставини.
Види юридичних підстав примусового припинення суб’єкта господарювання (відповідно
до судового рішення):
– визнання недійсним запису про проведення державної
реєстрації через порушення закону, допущені при створенні суб’єкта
господарювання — юридичної особи, які не можна усунути;
– провадження суб’єктом господарювання діяльності, що
суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
– невідповідності мінімального розміру статутного фонду
суб’єкта господарювання — юридичної особи вимогам закону;
– неподання протягом року органам державної податкової
служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до
закону;
– наявності в Єдиному державному реєстрі запису про
відсутність суб’єкта господарювання — юридичної особи за вказаним її
місцезнаходженням.
Правові форми припинення суб’єкта
господарювання: реорганізація і
ліквідація.
Реорганізація передбачає
виникнення на основі діючого суб’єкта господарювання одного або більше нових
суб’єктів господарювання. У разі реорганізації суб’єкта господарювання усі його
права та обов’язки переходять до правонаступника (правонаступників).
Правові способи реорганізації суб’єкта господарювання:
– злиття (злиття двох і більше суб’єктів господарювання
в один означає перехід прав і обов’язків кожного з них до суб’єкта
господарювання, що виник внаслідок правового акта злиття. У цьому випадку
виникає новий суб’єкт господарювання, а суб’єкти господарювання, що злилися,
припиняються);
– приєднання (приєднання одного суб’єкта господарювання до
іншого означає, що до останнього переходять права і обов’язки приєднаного
суб’єкта господарювання);
– поділ (поділ суб’єкта господарювання є створенням
на базі одного існуючого суб’єкта господарювання двох і більше суб’єктів
господарювання як суб’єктів права);
– перетворення (перетворення суб’єкта господарювання як спосіб
реорганізації означає перетворення однієї форми власності в іншу і, відповідно,
зміну організаційно-правової форми суб’єкта господарювання).
3. Правовий
статус підприємства (фірми) як основної організаційної ланки народного
господарства України, його риси. Види підприємств, їх характеристика
Згідно зі ст.62 Господарського кодексу України підприємство —
це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної
влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для
задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення
виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в
порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Ознаки підприємства:
– є самостійнимсуб’єктом (самостійність
у прийнятті господарських рішень є однією з основних і необхідних умов
діяльності підприємства як товаровиробника);
– є суб’єктом
господарювання (суть визначення “суб’єкт господарювання” полягає в тому, що підприємство є
товаровиробником, трудовий колектив якого на професійній основі (промисел)
виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку).
– є статутним суб’єктом господарювання (установчим документом його
діяльності є статут, який визначає цілі і предмет діяльності окремого підприємства,
відхилятися від яких без зміни статуту підприємству заборонено);
– має необхідне для суб’єкта
господарювання майно (основні і
оборотні кошти, інші цінності, якими воно володіє, користується і
розпоряджається на певному правовому титулі (на праві власності, господарського
відання чи оперативного управління);
– має печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом;
– є самостійним суб’єктом права (з одного боку, закон визначає його
компетенцію (права та обов’язки) як суб’єкта господарювання, з другого —
зазначає, що підприємство є юридичною особою, яка не має у своєму складі інших
юридичних осіб (ч. 4, 5 ст. 62 ГК).
Вид передбачає класифікацію підприємств
залежно від форм власності, визначених Конституцією України та Господарським
кодексом, і від способів розмежування в підприємствах окремих форм власності і
управління майном.
Класифікація підприємств:
1) залежно від форм власності, передбачених законом:
– приватне підприємство, що діє на основі приватної
власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);
– підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство
колективної власності);
– комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної
громади;
– державне підприємство, що діє на основі державної
власності;
– підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі
об’єднання майна різних форм власності).
2) за сферою діяльності розрізняються:
– промислові підприємства;
– торговельні підприємства;
– підприємства у сфері послуг тощо.
3) залежно від способу утворення
(заснування) і формування статутного фонду:
– унітарне підприємство створюється одним засновником,
що виділяє необхідне для цього майно, формує відповідно до закону статутний
фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи,
безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством
і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання
реорганізації та ліквідації підприємства;
– корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома
або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі
об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників
(учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у
тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у
розподілі доходів та ризиків підприємства;
4) залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації
продукції за рік:
– малі (незалежно від
форми власності) — підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих
за звітний (фінансовий) рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг
валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не
перевищує сімдесяти мільйонів гривень;
– великі — підприємства, в яких середньооблікова
чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує двісті
п’ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції
(робіт, послуг) за рік перевищує суму сто мільйонів гривень.
– усі інші підприємства — середні.
5) залежно від наявності в статутному фонді підприємства іноземної
інвестиції:
– підприємства з іноземними інвестиціями — іноземна
інвестиція становить не менш як десять відсотків;
– іноземні підприємства — іноземна інвестиція в статутному
фонді становить сто відсотків.
4. Організаційно-правові
форми здійснення некомерційної господарської діяльності
Некомерційне господарювання – це самостійна систематична
господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована
на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання
прибутку.
Некомерційна господарська діяльність здійснюється
суб’єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у
галузях (видах діяльності), в яких відповідно до статті 12 ГКУ
забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної
влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність
може здійснюватися також іншими суб’єктами господарювання, яким здійснення
господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.
Не можуть здійснювати некомерційну господарську
діяльність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи.
Організаційні
форми здійснення некомерційної господарської діяльності:
Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися
суб’єктами господарювання на основі права власності або права оперативного
управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним
органом управління чи органом місцевого самоврядування з урахуванням вимог,
передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Порядок створення, державної реєстрації, діяльності,
реорганізації та ліквідації суб’єктів господарювання окремих організаційних
форм некомерційної господарської діяльності визначається цим Кодексом та іншими
законами. У разі якщо господарська діяльність громадян або
юридичної особи, зареєстрованої як суб’єкт некомерційного господарювання,
набуває характеру підприємницької діяльності, до неї застосовуються положення
цього Кодексу та інших законів, якими регулюється підприємництво.
5. Поняття
господарського товариства та їх окремі види
Господарське товариство — це:
юридична особа, статутний (складений)
капітал якої поділений на частки між учасниками (ст.113 Цивільного кодексу України);
підприємство
або інший суб’єкт господарювання, створені юридичними особами та/або
громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності
товариства з метою одержання прибутку (ч. 1 ст. 79 ГК України).
Ознаки господарського товариства:
– це підприємство або інший суб’єкт господарювання;
– його засновниками є юридичні особи та/або фізичні особи;
– товариство утворюється шляхом об’єднання майна
засновників;
– учасники товариства беруть участь в підприємницькій
діяльності товариства;
– товариство створюється з метою одержання прибутку.
Поділ господарських товариств на види здійснюється за
певними ознаками, а на форми — за сукупністю ознак.
Види господарських товариств (в залежності від
домінування в них майнових чи персональних елементів):
а) персональні товариства — такі господарські товариства, в яких домінують особисті елементи (повне і
командитне товариство).
б) об’єднання капіталів — господарські товариства,
в яких домінуючими є майнові елементи (акціонерне товариство, товариство з
обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю).
Форми господарських
товариств (за
сукупністю ознак: порядком створення; розміром, порядком формування та складом
майнової бази; порядком управління справами; особливістю правового статусу
учасників товариства та ін.):
- акціонерне товариство (AT);
- товариство з обмеженою
відповідальністю (ТОВ); - товариство з додатковою
відповідальністю (ТДВ); - повне товариство (ПТ);
- командитне товариство (КТ).
Акціонерне
товариство (AT) — це таке господарське товариство, статутний фонд
якого поділений на визначену кількість часток рівної номінальної вартості,
виражених в акціях, і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями усім
своїм майном; акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства,
у межах вартості належних їм акцій.
Основні
типи акціонерних товариств (ст. 5 Закону України “Про
акціонерні товариства”):
– публічні АТ (може
здійснювати публічне та приватне розміщення акцій);
– приватні АТ (може
здійснювати тільки приватне розміщення акцій)
Товариство з обмеженою відповідальністю — це таке господарське товариство, статутний
фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і
яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями усім своїм майном; учасники,
які повністю сплатили свої внески, несуть ризик збитків, пов’язаних із
діяльністю товариства, у межах вартості своїх внесків.
Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) — це таке господарське товариство, статутний фонд
якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом, і яке несе
відповідальність за своїми зобов’язаннями усім власним майном, а у разі його
недостатності – також: майном учасників у визначеному установчими документами
кратному розмірі до вкладу кожного з них.
Повне
товариство – це таке господарське товариство, всі учасники якого
від імені товариства спільно здійснюють підприємницьку діяльність і несуть
додаткову відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.
Командитне товариство(КТ) – це таке господарське товариство, в якому один
або більше учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність
і несуть щодо боргів додаткову відповідальність за зобов’язаннями товариства
всім своїм майном, на яке за законом може бути звернене стягнення (повні
учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми
внесками (вкладники).
