Тема 2. Форми держави в зарубіжних країнах
Зміст сторінки:
Тема 2. Форми держави в зарубіжних країнах
1. Поняття та класифікація форм держави
2. Форми правління в зарубіжних країнах
3.2. Політичні режими, їх різновиди
Вступ
Всі держави, які існують в світі поєднує
найголовніша характеристика – форма держави, в якій виявляється особливості
організації влади, відбивається співвідношення окремих ланок державного
механізму.
З курсу теорії держави і права Вам
відомо, що форма держави є сукупністю найбільш загальних ознак держави, які
зумовлені інституціональними й територіальними способами організації влади.
У конституціях зарубіжних країн
фіксуються всі елементи форми держави: форма правління, державний режим та державний
устрій, з яких перших два, разом з такою характеристикою зарубіжних країн як
політичний режим, і виступають предметом нашої лекції.
При більш детальнішому вивченні та
аналізі форм правління у зарубіжних країнах, виявляється, що вони є досить
складними елементами державного устрою.
Нові тенденції конституційного розвитку
свідчать про те, що форма держави як цілісне явище стає предметом
конституційного регулювання. В деяких конституціях (приклад: Турції 1982р.,
Ефіопії 1987 р. та інш.) є й були розділи з назвою “Форма держави”, статті
багатьох конституцій вміщують синтезовані формулювання, що включають форму
правління, форму державно-територіального устрою, форму політичного режиму.
1.
Поняття та класифікація форм держави
В державному праві зарубіжних
країн традиційно використовують декілька понять, що з різних боків
характеризують форму держави. Термін “форма держави” має доктринальне
походження, він пов’язаний з вченнями про державу і тривалий час в конституціях
не використовувався. Нові тенденції конституційного розвитку свідчать про те,
що форма держави як цілісне явище стає предметом конституційного регулювання. В
деяких конституціях (Туреччини 1982 р., Ефіопії 1987 р., Сальвадору 1983 р.) є
чи були глави з назвою “форма держави”. Статті багатьох конституцій, в яких не
застосовується термін “форма держави”, разом з тим містяться синтезовані
формулювання, що включають форму правління, форму державно-територіального
устрою, форму політичного режиму.
Таким чином, під формами
держави, як правило, розуміють сукупність зовнішніх ознак
держави, що визначаються її внутрішньою побудовою та охоплюють форму правління, форму державного устрою і політичний режим.
Якщо категорія “сутність
держави” відповідає на запитання: у чому полягає головне, закономірне, що визначає
в державі, то категорія “форма держави” – хто і як править у суспільстві, як
улаштовані і діють у ньому державно-владні структури, як об’єднане населення на
даній території, яким способом воно зв’язано через різні територіальні і
політичні утворення з державою в цілому, як здійснюється політична влада, за
допомогою яких методів, прийомів.
Форма держави – це її
побудова, на яку впливає як соціально-економічні чинники, так і природні,
кліматичні умови, національно-історичні і релігійні особливості, культурний
рівень розвитку суспільства тощо. Елементами форми держави виступають:
1) форма правління –
характеризує порядок утворення та організації вищих органів державної влади,
їхні взаємовідносини один з одним і населенням;
2) форма державного устрою – відбиває територіальну структуру держави, співвідношення між державою в
цілому і його складовими територіальними одиницями;
3) політичний (державний)
режим – це система методів, способів і засобів здійснення державної влади.
Причин різноманітності форм держави багато. Основні з них :
1) Історичні традиції розвитку
національної державності.
Так, стійкість монархічних форм
правління в країнах Великобританії, Швеції пояснюється тим, що монархія в цих
державах існувала на протязі багатьох століть.
2) Історичні особливості становлення самої
національної державності. Наприклад:
прийняття такими країнами як США, ФРН федеративної форми державного устрою
пояснюється історичними умовами виникнення самої держави, а не національними
моментами.
3) Національним складом населення даної
країни. Саме ці обставини зумовили встановлення
федерації в таких багатонаціональних державах як Росія, Індія.
4) У колишніх колоніальних державах вибір
тієї чи іншою державної форми в значній мірі залежав від впливу метрополії. Наприклад:
в багатьох колишніх колоніях Великобританії після проголошення незалежності,
була встановлена монархічна форма правління (Канада, Пакистан, Ямайка), а в
колишніх Французьких колоніях – республіканська.
На відміну від теорії держави і права в
конституційному праві для класифікації форм держави використовується свій
підхід – з позиції теорії розподілу влад та єдності державної влади:
А. Полікратична
(багатовладна) – розподіл влади між різними органами держави (парламент
– законодавча влада, глава держави та уряд – виконавча влада, незалежні судді –
судова влада), налагоджені способи взаємодії гілок влади, система їх взаємних
стримувань та противаг, самоуправління територіальним колективом, демократичний
державний режим, різні форми участі населення в управлінні державою.
Б. Монократична (єдиновладна) – характеризується
єдиновладдям певного органу чи посадової особи. В конституціях може бути
проголошено повновладдя не одного органу, а певної системи однорідних органів
(наприклад, рад в умовах тоталітарного соціалізму). Але і в цьому випадку
вважається, що державна влада в центрі та на місцях належить лише їм, інші
органи держави – це органи не державної влади, а управління, правосуддя тощо.
Повнота державної влади може належати одній особі (наприклад, фюреру, дуче,
каудільо – в свій час в Німеччині, Італії, Іспанії, Португалії, монарху – в
деяких мусульманських країнах). В минулому в багатьох країнах Африки (Гвінеї,
Заїрі, Тунісі, Кенії) влада належала “довічним президентам”, які одночасно були
головами єдиної дозволеної (правлячої) партії, хоча в деяких конституціях і
були окремі положення про розподіл влад.
В. Проміжне місце
займає сегментарна (лат. segmentum – відрізок). Характеризується
тим, що державна організація як ціле складається з різних відрізків, але її
об’єднує єдина природа державної влади, єдність державної політики з
принципових питань, єдині головні принципи організації та діяльності. Органи
державної влади формуються шляхом виборів, але число партій обмежено (Індонезія
– 3, Нігерія – 3, Сенегал – 4). Але вибори в парламент не мають принципового
значення, оскільки влада в руках президента (Латинська Америка) чи іншої
структури (військових в Таїланді). Можлива автономія, але з обмеженими
повноваженнями (Філіппіни).