Ефективність політичного рішення
Ефективність політичного рішення
Якщо зміст і характер політичних
рішень максимально відповідають потребам сьогодення, реальної суспільно-політичної
ситуації, яка регулюється, і таке рішення є максимально ефективним, його називають
своєчасним. Рішення такого
характеру свідчить про вміле і вдале використання влади тим, хто таке рішення провів
і зреалізував у межах свого ресурсу, потенціалу
Управлінські рішення, як форма компромісу
між необхідністю задоволення тих чи інших потреб та пошуком можливостей їх задоволення,
через цілеспрямовану діяльність управляючих суб’єктів, можуть бути оптимальними
тільки у тому випадку, якщо цей пошук веде підготовлений, досвідчений, вникаючий
у потреби та інтереси людей, суб’єкт управління.
Ефективність політичної діяльності
значною мірою залежить від довіри об’єкта до політичних рішень, які приймає суб’єкт
управління. Коли об’єкт
відчуває внутрішню неприязнь до суб’єкта, соціальні перетворення у значній мірі
здійснити важко. Більше того, неприязнь легко переноситься на усі ідеї суб’єкта,
що виходять від нього, позбавляючи довіри не тільки до суб’єкта, але й до усієї
його діяльності. Це може викликати настільки сильний опір, що будь-які засоби політичного
впливу перестають бути ефективними, а іноді дають результати, протилежні очікуваним.
Отже, відносини між суб’єктом і об’єктом мають здатність невпізнанне перетворювати
не тільки політичний процес, але і засоби впливу суб’єкта на об’єкт. Від цих відносин,
насамперед, залежить потреба у примусових заходах у їх взаємовідносинах. У тій мірі,
у якій зменшується частка довіри, збільшується необхідність примусу, і, навпаки,
у якій мірі зменшується частка примусу і зростає питома вага свідомої поведінки
об’єкта, знаходить своє відображення прогрес у сфері морально-політичних відносин
Слід підкреслити, що самим поширеним
критерієм оцінки реалізації політичних рішень, що врешті-решт визначає ефективність
політичної діяльності, є її якісні показники. Вони можуть фіксувати відповідність досягнутих результатів
попереднім стратегічним установка та пріоритетам влади, загальним ідеологічним преференціям
режиму, а також коньюнктурно складеної ситуації. Під час використання даного типу
критеріїв досить яскраво проявляється та обставина, що їх вибір визначає той хто
направляє діяльність управлінської системи, а не аналітик, експерт і навіть суспільна
думка. Не дивно, що рівень довільності, пристрасності оцінки тут досить високий.
З одного боку, це зрозуміло, оскільки, наприклад, за витратною частиною бюджету
неможливо визначити наскільки вдало витрачені засоби та досягнуті заплановані результати.
З іншого боку, слід визнати й існування рухомості оцінок, отриманих під час використання
цих критеріїв. Так, офіційні особи сьогодні можуть давати одні оцінки, а завтра
– під час зміни у правлячих колах або режимі влади (а також при оцінюванні опозиції
або при зміні міжнародної ситуації) – від особи держави можуть формулюватися зовсім
протилежн і судження.
Особливо помітні різні політичні оцінки під час публічного обговорення підсумків
реформ.
Ще
одним критерієм оцінки ефективності реалізації державних рішень виступає порівняно
змінена ситуація з попереднім періодом. Застосування цього критерію також містить
можливість використання якісних – в тому числі і корпоративних – підходів. Однак
в даному випадку застосування такої процедури дає більше можливостей для об‘єктивного
співвіднесення підсумків і результатів управлінської діяльності.
Важливим
значенням володіє й порівняння досягнутих результатів з проектованими цілями. Даний
критерій, використовуючи базові результати, передбачає отримання таких же конкретних
(виражених в кількісних показниках) оцінюваних підсумкових даних. В цьому випадку
державні органи можуть розпоряджатися досить чіткими показниками підсумків діяльності
як конкретних управлінських структур, так і осіб. Тут також існує можливість прослідкувати
динаміку реалізації цілей, прораховуючи отримані результати з точки зору різних
фаз та етапів діяльності.
Співставлення мети та засобів –
як ще один критерій визначення ефективності управлінської діяльності державних органів
– орієнтує оцінювальні процедури на з‘ясування «ціни питання», тобто облік матеріальних,
фінансових та інших затрат, виробленими управлінськими структурами для отримання
досягнутих результатів. Одним
словом, мова йде про оцінку ресурсного навантаження на державу при визначенні діяльності
управлінських структур. Більше того, виявлений таким чином характер такого роду
діяльності дає можливість зрозуміти тип розподілу ресурсів або, іншими словами,
зафіксувати, спрацювала в даному випадку держава на суспільство чи на себе.