Поняття методики вироблення прогнозів

Поняття методики вироблення прогнозів

Метод – складний прийом, упорядкована
сукупність простих прийомів, спрямованих на розробку прогнозу в цілому. Методика
– упорядкована сукупність прийомів, процедур, операцій, правил дослідження на основі
одного або частіше певного поєднання декількох методів. Методологія прогнозування
– область знання про методи, способи, системах прогнозування.

Під методом прогнозування розуміється
сукупність прийомів і способів мислення, що дозволяють на основі аналізу ретроспективних
даних, екзогенних (зовнішніх) і ендогенних (внутрішніх) зв’язків об’єкта прогнозування,
а також їх вимірювання в рамках даного явища або процесу вивести судження певної
достовірності щодо майбутнього розвитку об’єкта. Більш коротке визначення дано Е.Янчем:
“спосіб дослідження об’єкта прогнозування, направленний на розробку прогнозів”.

{lang_content_nav}овна інтерпретація методів
визначається природою, особливостями і закономірностями досліджуваних процесів.
Оцінка майбутніх станів процесів і явищ проводиться на базі вже накопичених знань
про сутність, властивості і закономірності існуючих або передбачуваних тенденцій
їх розвитку.

Таким чином, якщо методологічною
основою прогнозування служить теорія розвитку об’єкта, яка розкриває сутність закономірностей,
зміст основних причинно-наслідкових зв’язків розглянутого процесу, то методи прогнозування
дозволяють знайти міру впливу окремих закономірностей і причин розвитку, представити
об’єкт прогнозу як динамічну систему виміряних з певним ступенем достовірності взаємодій
реальних явищ, факторів, сил громадської діяльності і тим самим дати можливість
відтворити з певним ступенем імовірності поведінку цієї системи в майбутньому.

В даний час розроблено безліч методів
прогнозування. Будь-який метод прогнозування базується на ідеї екстраполяції.
Під екстраполяцією розуміють поширення закономірностей, зв’язків і співвідношень,
що діють в досліджуваному періоді, за його межі. Іноді її розглядають в більш широкому
сенсі слова – як отримання уявлень про майбутнє на основі інформації, що відноситься
до минулого і сьогодення. Екстраполяція заснована на аналізі передісторії розвитку,
виявленні найбільш загальних і стійких закономірностей і зв’язків, обліку сприятливих
тенденцій, народжуваних нових явищ та перенесенні отриманих висновків на прогнозований
період.

Разом з тим методи соціального прогнозування
засновані на трьох взаємопов’язаних способах отримання інформації про майбутнє.

По-перше, це екстраполяція в майбутнє
спостережуваних тенденцій, закономірності розвитку яких в минулому і сьогоденні
досить добре відомі (у припущенні, що і на певну перспективу ці тенденції збережуться
без істотних змін).

По-друге, це оцінка можливого чи
бажаного в майбутньому стану того чи іншого явища (насамперед експертна оцінка).

По-третє, це моделювання прогнозованих
явищ (в даному випадку під моделлю розуміється всяке умовне, спрощене для зручності
дослідження, схематичне уявлення про об’єкт прогнозу – упорядкована сукупність показників,
сценарії можливого чи бажаного розвитку подій і т. д.

Всі методи за ступенем формалізації
діляться на інтуїтивні (експертні) і формалізовані (фактографічні). Останні
застосовуються тільки в тих випадках, коли величина періоду попередження прогнозу
вкладається в рамки еволюційного циклу прогнозованого об’єкта, тобто коли не очікується
ніяких істотних, якісних змін в його розвитку. У всіх інших випадках, включаючи
якісні зміни або таку складність об’єкта, при якій врахувати вплив багатьох факторів
практично неможливо, покладаються на інтуїцію експертів. Експертною оцінкою обмежуються
зазвичай і в найбільш простих випадках прогнозування.

Інтуїтивні методи прогнозування
поділяються на групи індивідуальних і колективних експертних оцінок.

До перших відносяться методи інтерв’ю,
аналітичних доповідних записок, написання прогнозного сценарію та ін. До других
– методи анкетування, обговорення комісією, мозкових атак (колективної генерації
ідей) та ін.

Формалізовані методи прогнозування
поділяються на групи екстраполяційних, системно-структурних, асоціативних методів
і методів випереджаючої інформації. До перших відносяться статистичні методи найменших
квадратів, експоненціального згладжування, імовірнісного моделювання та адаптивного
згладжування. До других – методи функціонально-ієрархічного моделювання, морфологічного
аналізу, мережевого моделювання, структурної аналогії, матричний метод. До третіх
– методи імітаційного моделювання та історико-логічного аналізу. До четвертих –
методи аналізу потоків публікацій, оцінки значущості відкриттів, винаходів, нововведень,
аналізу патентної або аналогічної їй інформації. Є й інші різновиди методів, широко
використовуваних у прогнозуванні розвитку соціальної сфери суспільства.

Найбільш поширені методи екстраполяції
та експертизи. У них в якості основи головним чином виступають тимчасові і параметричні
ряди ретроспективного розвитку об’єкта прогнозування. Виконання прогнозу здійснюють
самі члени групи розробки.

Умовно можна виділити дві великі
групи методів:

1) інтуїтивні (індивідуальні та
колективні);

2) формалізовані:

• екстраполяційні;
• структурні;
• імітаційні;
• метод випереджаючої інформації.

При класифікації методів прогнозування
виділяються основні ознаки, що дозволяють їх «впорядковувати», структурувати:

• за ступенем формалізації;
• принципом дії;
• способом отримання інформації.

Ступінь формалізації в методах прогнозування
в залежності від об’єкта дослідження може бути різною.

Способи отримання прогнозної інформації
багатозначні, до них слід віднести:

• методи асоціативного моделювання;
• морфологічний аналіз;
• експоненціальне згладжування;
• розподіл усіх моделювання;
• анкетування;
• методи колективної генерації ідей;
• методи історико-логічного аналізу;
• метод інтерв’ю, написання сценаріїв
  і т. д.

При виборі методу прогнозування
потрібно враховувати:

• наявність статистичних даних за необхідний період;
• компетентність прогнозиста, наявність СОТ;
• час, необхідний для збору та аналізу інформації У ряді випадків
  для отримання незалежних прогнозів використовують одночасно кілька методів Вимоги
  до прогнозам:
• своєчасність, певним ступенем точності і визначеності інших
  показників;
• надійність, що виражено в знакових одиницях (доларах, одиницях
  продукції, обладнанні, кваліфікації персоналу і т п) і зафіксована на папері;
• простота методики прогнозування для розуміння і використання