Національне відродження в Галичині
Національне
відродження в Галичині. Іван Могильницький – борець за права української мови
Важливу роль в
українському національному відродженні в Галичині відіграв отець Іван Могильницький (1778-1831).
І. Могильницький народився 19 серпня 1778 р у селі Улюч Сяноцького повіту
(нині Польща) в сім’ї греко-католицького священика. У 1800 р. закінчив
богословський факультет Львівського університету.
У тому ж 1800 р.
висвячений на священика. 31815р. обіймає посаду референта з питань шкільництва,
а з 1817 р. – інспектора українських народних шкіл Перемишльської
греко-католицької єпископської єпархії. На цих посадах займався просвітницькою,
науковою та громадською діяльністю.
У 1816 р. у Перемишлі
створює першу офіційну українську громадську просвітню організацію –
Товариство галицьких греко-католицьких священиків. Пише статут цього
товариства та домагається його затвердження 5 липня 1816 р. австрійським урядом
у Відні. Статут передбачав розвиток народних шкіл, просвітницьку діяльність та
видання книжок на релігійну та гуманітарну тематику «простою мовою», уживаною
серед українського населення. Хоч Товариство офіційно проіснувало лише два
роки, фактично його діяльність продовжувалася і далі.
У 1816 р. І.
Могильницький стає ректором Дяковчительского інституту у Перемишлі, створеного
для підготовки вчителів для народ них шкіл. Пише статут інституту, який був
затверджений австрійським урядом 24 серпня 1818 р. За ініціативи І.
Могильницького в інституті почалося викладання предмету «Руській правопис», що
забезпечило поширення шкільної освіти українською мовою. Разом з митрополитом
М. Левицьким домагаються у 1818 р. видання урядового декрету щодо запровадження
викладання у народних школах Східної Галичини українською мовою.
У 1821 р. обстоює
право митрополита друкувати свої циркуляри (куренди) українською мовою. У
відповідь на сумніви австрійської влади щодо того чи зрозуміла ця мова
народові, та чи відрізняється вона від польської мови, І. Могильницький складає
доповідь на німецький, у якій доводить, що «руська (українська) мова не тільки
зрозуміліша для місцевого населення від польської, а і є однією з найдавніших
серед слов’янських мов». У 1829 р. ця доповідь була видана українською та
польською мовами під назвою «Відомість історіческа о рускім язиці». Згодом,
«Відомість» перевидавалася у Відні, Львові, Петербурзі, увійшла до «Записок о
Южной Руси» П. Куліша під назвою «О древности и самобытности южнорусского языка»
(1856 р.). Таким чином робота % Могильницького стала першим науковим
обґрунтуванням на захист української мови.
І. Могильницький є
автором підручників для українських народних шкіл – «Буквар славено-руського
язика», «Наука християнська», «Ка- техизм малий», «Правила школьнії»,
«Логіческія наставленія». Всі ці підручники були вперше написані української
мовою.
Заслуги І.
Могильницького високо оцінювались. Так, у 1818 р. за просвітницьку та духовну
діяльність австрійський уряд надав йому права шляхетства. Його видатний вклад у
національне відродження визнавали М. Андрусяк, І. Франко, М. Грушевський та
багато інших відомих українських громадських та наукових діячів.
Помер І.
Могильницький 24 червня 1831 р., похований у Перемишлі.
Таким чином, у ході
боротьби проти польського і російського колоніалізму українська
політико-правова думка ХVІ-ХVVІІІ ст. збагатилася важливими ідеями державної
незалежності й автономії, суверенітету і рівності, волі і демократії, правди і
справедливості.