Правові ідеї Яківа Козельского та Семена Десницького

Тема 4. Державно-правові концепції українського Відродження

Правові
ідеї Яківа Козельского та Семена Десницького

Політико-правову
думку українського відродження розвивали ви­значні вітчизняні мислителі. Серед
них виділявся Яків Козельський (1729-1794) — автор роботи «Філософічні
пропозиції». Він був при­хильником ідей соціального договору кі природного
права, палким проповідником демократії.

Яків Павлович Ковельський народився в
родині козака в Полтавській губернії. Освіту здобував у Київській духовній
семінарії, а потім гімназії при Академії наук в Петербурзі. В 1757 р. вступив у
військово-інженер­ний корпус, потім працював у артилерійській школі, а потім
перейшов на службу в Сенат. У 1766 р. виходить у відставку і повністю присвячує
себе філософії, просвітництву, політиці та праву. Вивчає різні форми правління
в державі, проявляє інтерес і симпатію до республіки. Мріяв та створював
теоретичну модель суспільства, де не буде багатих і бід­них, а всі люди будуть
жити своєю працею і працювати тільки 8 годин на добу. Приватна власність буде
обмеженою.

Право ділить на чотири
види:

1. Божественне.

2. Натуральне (природне),

3. Світове (міжнародне),

4.
Цивільне (державне).

Відстоював рівноправність всіх народів в Російській імперії, вимагав відмінити кріпосне право. Для вирішення цих проблем потрібно:

1.
Поширювати просвітництво.

2. «Добра воля» монарха.

Засуджував загарбницькі війни. «Армія в державі потрібна для за­хисту від ворогів». На перше місце
ставив мирні домовленості та мирні договори,
міжнародне право. Дуже поважав Німецьке та Французь­ке просвітництво (Пуфендорфа, Вольфа,
Томазія, Руссо, Монтеск’є та Вольтера).

Семен Юфимович Десницький (бл.
1740-1789) народився в м. Ні­жин на Чернігівщині. Український та російський
просвітник, вчений- правознавець, колезький асесор, доктор римського і
російського права, публічний ординарний професор юриспруденції Російської
академії наук. Його ще називають “Прабатьком російської юридичної професу­ри”.
Семен Десницький – автор роботи «Подання про запровадження законодавчої,
судової і каральної влади в Російській імперії» (1768).

Семен з
явився на світ у простій козацькій сім’ї. Освіту здобув у се­мінарії Троїцької
лаври В 1759 р. студент Московського університету, потім студент Російської
академії наук у Санкт-Петербурзі. За відмінне навчання та як кращий студент
отримав право та був направлений на на­вчання до Великої Британії (в
Шотландію), в університет міста Глазго, де вивчав юриспруденцію.

У 1765 р.
захищає ступінь магістра права, а в 1767 р. отримав звання доктора цивільного і
церковного права. При цьому Десницький отримує спеціальний «привілей
англійського громадянства».

Після
повернення до Москви з 1767 по 1787 рр. він обіймав посаду професора права
Московського університету. Читає лекції з римсько­го права і перший почав
розробляти російське право, та відповідно вперше починає викладати його
російською мовою. Це викликає кон­флікт, тому що право в університеті
викладають тільки латинською і німецькою мовами і робили це професори-іноземці.
Ця проблема ді­йшла до Катерини II, яка підтримала Десницького і видала
спеціальний указ: «В університеті пристойніше читати лекцію російською мовою, а
надто по юриспруденції».

Десницькому
подобалися закони і суди Великої Британії. Німецьке право вважав «надмірним захопленням
схоластичними тонкощами в пра­ві». Був експертом Кодексної комісії 1767-1768
рр. У травні 1768 р. йому присвоєно звання екстраординарного професора і
допущено до засідань Кодексної комісії. З 1773 р. Десницький ординарний
професор. Його вважають засновником Петербурзької масонської ложі Озіріса (з
1781 р. діяла в Москві) – один із трьох ораторів ложі. Історики вважають, що
масоном він став, ще перебуваючи в Шотландії.

У 1783 р.
при заснуванні Літературної російської академії Десницького, як видатного
оратора, було обрано її дійсним членом. Він створив російський словник –
вибірку правових термінів, починаючи зі старо­винних законодавчих пам’яток
Київської Русі і закінчуючи «Кодексом» царя Олексія Михайловича. Починаючи з
1783 і по 1786 рр. Десниць­кий крім правових дисциплін став викладати
англійську мову. Весною 1787 р. Десницький став себе погано почувати, залишив
всі посади, кафедру права і 26 червня 1789 р. помер у Москві.

Він поділяв
права людини у галузі «природної юриспруденції» на:

1. Права природні (які
людина мас для захисту свого тіла, честі, гідності і власності).

2. Права
набуті (які виникають у суспільстві від різного ста­ну і звання людей у сферах
влади: «законодавчої, судової та каральної»),

3. Права, що
«виникають від різних і взаємних справ між обивателями: власність, право
дозволене, спадкоємство, застава, особливі та інші пер­сональні привілеї,
контракт і подібне контрактове право».

4. Права, що «належать до благоустрою і
добробуту, зручного утримання і безпеки обивателів…, до запобігання
внутрішнім заворушенням і до захисту від ворожих нападів».

Держава, на
думку Десницького, виникла з первісного стану на осно­ві «суспільного
договору». Розробив проект нового «Положення», як ре­формувати владу в державі
з мстою захисту «прав людини», та право людини на всебічний розвиток,
задоволення її потреб. Десницький засудив кріпосне право і вимагав поступового
і остаточного звільнення селян від кріпацтва. Доводив необхідність встановлення
юридичної, формальної рівності всіх людей.

Семен Десницький
– перший на Наддніпрянщині вітчизняний док­тор і професор права. Він
започаткував українську та російську юри­спруденцію, був палким прихильником
природних прав людини та ідеї договірного походження держави.