Стадії криміналістичної ідентифікації
Зміст сторінки:
5. Стадії криміналістичної
ідентифікації
Стадією
називають період, етап у розвитку будь-якого процесу. При здійсненні
ідентифікації за матеріально-фіксованими
відображеннями виділяють наступні стадії:
- огляд об’єктів;
- роздільне дослідження об’єктів;
- експеримент. Експеримент не є обов’язковою стадією і
може не проводитися, якщо в ньому немає необхідності; - порівняльне дослідження (зіставлення) об’єктів;
- оцінка ознак і формулювання висновку.
На
стадії огляду експерт вивчає всі представлені йому об’єкти: ідентифікуємі, ідентифікуючі,
порівняльні зразки. При цьому він визначає: чи
передане йому все необхідне для ідентифікації; що собою представляють об’єкти ідентифікації; чи відповідають вони тим, які зазначені в
постанові про призначення експертизи, чи не
зазнали вони змін при транспортуванні; чи
придатні вони для ідентифікації.
На
стадії роздільного дослідження ідентифікуючий і ідентифікуємий об’єкти (у тому числі порівняльні зразки) вивчаються ізольовано один від одного. Мета – виявити якомога більшу кількість ознак (загальних
і індивідуальних), що відбилися в слідах і
характеризують об’єкти ідентифікації.
В
ході експерименту отримують порівняльні
зразки (куль, гільз тощо). Він дозволяє відмежувати необхідні ознаки від
випадкових. Експеримент здійснюють в умовах, максимально наближених до тих, в
яких протікала подія. Обов’язковою умовою експерименту є багаторазове повторення дослідів з метою одержання
стабільних результатів.
На
наступній стадії здійснюють зіставлення індивідуальних ознак
порівнюваних об’єктів (ідентифікуємого й
ідентифікуючого).
В
ході оцінки перевіряється відповідність і збіг, як окремих ознак, так і
індивідуалізуючих комплексів в цілому. Під відповідністю
ознак розуміють таку їх погодженість, при
якій розбіжності, що спостерігаються, не виходять за припустимі межі.
В
кожному випадку ототожнення експерт повинен встановити, що
переважає в результатах: збіг або розбіжність, чим пояснюються наявні розбіжності, чи є вони закономірними або випадковими, природними або
штучними, суттєвими або несуттєвими; чи не
виключають вони можливості висновку про
тотожність.
На
заключній стадії ідентифікації, завершаючи оцінку співпадаючих і неспівпадаючих
ознак, експерт формулює висновок про наявність або
відсутність тотожності. При цьому він
спирається як на результати дослідження, так і на наукові засади ідентифікації
даного роду об’єктів, власний експертний досвід, результати узагальнення практики.
За своєю природою висновки експерта можуть бути стверджувальні (встановлюють факт тотожності) і негативні (виключають тотожність).
За формою вираження розрізняють висновки категоричні (достовірні) і ймовірні (можливі).
6. Поняття і сутність криміналістичної діагностики
Криміналістична
діагностика визначає стан об’єктів, пізнає події,
явища, процеси. Так, за слідами ніг можна не тільки ідентифікувати людину, але і встановити напрямок її руху, приблизну швидкість, факт перенесення ваги тощо. За слідами злому визначають не тільки використане
знаряддя, але і навички особи, її фізичну силу
тощо.
Загальним завданням криміналістичної
діагностики є встановлення (визначення) об’єктивної істини шляхом вивчення і
пояснення властивостей і станів об’єкта (явища). Отже, криміналістичну
діагностику можна визначити як дослідження властивостей і стану об’єкта з
метою встановлення змін, що відбулися в ньому, визначення причини цих змін і її
зв’язку з вчиненим злочином.
Для створення
наукових засад криміналістичної діагностики необхідно було проаналізувати і
систематизувати велику кількість типових
ситуативних умов, що характеризують як стан і властивості окремих
об’єктів, так і певні кримінальні ситуації. Закономірності, що виявились при цьому, лягли в основу відповідних методик.
Наприклад,
щоб встановити, чи не виконаний рукописний текст у незвичайній позі, потрібно
знати закономірності впливу пози на процес письма, властивості почерку і їх
зміни при виконанні рукопису в незвичайній позі; щоб встановити, чи справний замикаючийпристрій, необхідно знати його характеристики і варіанти можливих
ушкоджень тощо.
Структуру
процесу криміналістичної діагностики можна визначити так:
- визначення мети
- попереднє вивчення об’єктів
- аналіз діагностичних
ознак - порівняння за аналогією
- оцінка і корегування отриманих
результатів - формулювання висновків