Поняття сліду в трасології. Механізм слідоутворення

2. Поняття
сліду в трасології. Механізм слідоутворення. Класифікація слідів

Вчинення багатьох злочинів
супроводжується певними змінами у навколишньому оточенні. Такі зміни прийнято
називати слідами злочину. У криміналістичному розумінні цінність слідів
обумовлена існуючою залежністю між злочином та його відбиттям (слідами).

У сучасній криміналістиці поняття
сліду розглядається за кількома аспектами. У широкому розумінні, слід – це результат будь-якої матеріальної зміни первинної обстановки внаслідок
вчинення злочину: поява чи зникнення тих чи інших предметів, порушення
первинного положення, місцезнаходження, стану різних об’єктів (наприклад,
загублені злочинцем на місці події власні речі, уламки розбитого віконного
скла). На сучасному етапі розвитку криміналістики як сліди розглядаються:
звукові сліди, запахові сліди, сліди-мікрочастки, сліди-речовини, сліди
генетичного коду людини.

Традиційно трасологія вивчає сліди тільки у вузькому розумінні, а саме матеріально-фіксовані відображення
зовнішньої будови одного об’єкта на іншому (сліди-відображення).
Сліди-відображення виникають внаслідок взаємодії двох об’єктів і мають
достатньо широке розповсюдження: це сліди рук людини, ніг, взуття, зубів,
транспортних засобів, знарядь та інструментів тощо. Сліди-відображення є
головним предметом вивчення у трасології.

Механізм слідоутворення – це система компонентів процесу
утворення слідів-відображень. Такий механізм може бути різним: слідоутворення
може здійснюватися в результаті фізичних, хімічних, біологічних та інших
процесів. Матеріально-фіксовані сліди виникають у результаті механічної
контактної взаємодії двох об’єктів: один об’єкт утворює слід – слідоутворюючий
об’єкт, інший – сприймає слід – слідосприймаючий. Ділянки поверхні
об’єктів, якими вони стикаються під час утворення сліду, називаються контактними
поверхнями, а факт взаємодії – слідовим контактом. Сліди завжди
залишаються на слідосприймаючих об’єктах.

У трасології сліди класифікуються за
різними підставами.

Залежно від виду
слідоутворюючих об’єктів виділяють: сліди людини, сліди тварин, сліди предметів.

Стосовно конкретних слідоутворюючих
об’єктів, то найчастіше зустрічаються сліди рук, ніг, зубів, транспортних
засобів, знарядь злому та інструментів.

Залежно від
механізму утворення слідів розрізняють: сліди об’ємні та поверхневі; статичні
й динамічні; локальні та периферичні.

Об’ємні (вдавлені) сліди відображають зовнішню будову
слідоутворюючого об’єкта в об’ємі, тобто у всіх трьох його вимірах: за
довжиною, шириною і глибиною. Вони виникають від вдавлення слідоутворюючого
об’єкта у податливу слідосприймаючу поверхню, яка при цьому деформується.
Достатньо часто об’ємні сліди утворюються на слідосприймаючій поверхні
(наприклад, ґрунті, деревині, пластиліні, замазці) в результаті натискання або
удару (сліди взуття на снігу, сліди пальців рук на пластиліні та ін.). Об’ємний
слід дає змогу уявити зовнішню будову та окремі елементи слідоутворюючого
об’єкта.

Поверхневі (площинні) сліди утворюються без статичної
деформації слідосприймаючої поверхні і мають двовимірні параметри: довжину і
ширину. Обидва об’єкти, що беруть участь у слідоутворенні, за твердістю
приблизно однакові. До поверхневих слідів можуть бути віднесені, наприклад,
сліди пальців рук на поверхні меблів, сліди босих ніг на паркетній підлозі,
сліди протектора транспортного засобу на асфальті.

Поверхневі сліди звичайно поділяють на
два види: сліди нашарування і сліди відшарування. Сліди нашарування формуються
внаслідок накладення на слідосприймаючий об’єкт речовини, яку має на собі
слідоутворюючий об’єкт (потожирові сліди пальців рук, сліди, залишені
забрудненою підошвою взуття, та ін.). Сліди відшарування формуються з
речовини, частки якої відокремлюються від слідосприймаючого об’єкта і
залишаються на слідоутворюючому об’єкті (наприклад, сліди пальців рук, утворені
на свіжопофарбованій поверхні).

Поверхневі сліди також можуть бути
видимими і невидимими. Видимі сліди – це такі, які можна виявити шляхом
безпосереднього зорового сприйняття, а невидимі – відшукання і
сприйняття яких передбачає застосування спеціальних засобів або пристосувань.

Статичні сліди виникають в момент спокою
(статики), який наступає під час механічної взаємодії слідоутворюючого і
слідосприймаючого об’єктів, які контактують у перпендикулярному напрямку. У
більшості випадків такі сліди зберігають зовнішні ознаки слідоутворюючого
об’єкта, відображають його без істотних перекручувань, тому їх називають також
відтисками (наприклад, відбиток пальця руки з відображенням папілярного
візерунка, відбиток підошви взуття на ґрунті).

Динамічні сліди виникають в результаті руху
одного або обох об’єктів слідоутворення. Кожна точка слідоутворюючої поверхні
залишає слід у вигляді лінії (траси). До динамічних можуть бути віднесені сліди
розрубу, розпилу, ковзання, свердління, різання, тертя тощо.

Локальні сліди виникають у межах контакту
взаємодіючих об’єктів (наприклад, слід босої ноги в межах контакту з поверхнею
дерев’яної підлоги). Навколо локального сліду поверхня слідосприймаючого
об’єкта залишається незмінною.

Периферичні сліди виникають за межами контактної взаємодії
слідоутворюючого і слідосприймаючого об’єктів (наприклад, слід від забрудненого
борошном (цементом, пилюкою) верху взуття, утворений на „периферії”, навколо
взуття, за межами підошви);

Сліди бувають механічного, хімічного,
біологічного, термічного походження. У криміналістиці переважно вивчаються
сліди механічної дії, як найбільш поширені об’єкти трасологічного дослідження.