Рада Європейського Союзу

4. Рада Європейського Союзу

Рада Євросоюзу
це найвища політична установа та є інститутом, що забезпечує узгодження
національних інтересів держав-учасниць із виконанням завдань та досягненням цілей
інтеграційного об’єднання, й діє як міжурядова конференція.

Постійним
місцем засідань Ради є – Брюссель (Бельгія). У квітні, червні та жовтні
засідання відбуваються в Люксембурзі. Засідання Ради мають закритий характер,
але кожні шість місяців проводяться публічні засідання, або дебати які можуть
транслюватись по ЗМІ.

Як інститут
Євросоюзу, що діє на основі європейського права, Рада складається з міністрів
держав-учасниць і зазвичай її називають Радою міністрів.

Поряд з
Європарламентом, Рада наділена законодавчою та бюджетною владою.

Рада Євросоюзу
немає постійного складу. В залежності від характеру поставлених проблем, вона
скликається у складі міністрів відповідальних за певну сферу, оскільки фактично
існує 16 спеціалізованих Рад. Зокрема, рада з загальних
питань, сільського господарства, економіки й
фінансів, соціальної й трудової політики тощо.

До складу кожної спеціалізованої ради входять відповідні
профільні
міністри, і вона має власний розклад нарад.

Окремі ради проводять щомісячні наради, як, наприклад,
спеціалізовані ради із загальних питань, зовнішньої політики та сільського господарства тощо.

Інші ради збираються на зустрічі три чи чотири рази на
рік, зокрема
такі, як ради з економіки й фінансів, соціальної політики, з питань транспорту та з
питань бюджету.

Решта рад збираються на спільні наради в робочому порядку.
Це стосується рад із промисловості, енергетики, регіонального розвитку та рибальства.

В окремих випадках дві або три ради проводять спільні наради. Хоча
пропозиції
Комісії обговорюють у перебігу спеціалізованих рад, погоджені всіма
державами-учасницями рішення можуть ухвалювати без обговорення («пункт А» порядку денного) в
рамках будь-якої спеціалізованої ради. Це зазвичай застосовується в раді із
загальних питань, що до неї входять міністри закордонних справ держав-учасниць. Останні є головними
представниками держав-учасниць у Раді.

Головування в Раді змінюється щопівроку у
алфавітному порядку (держав-учасниць) у січні та в липні кожного року. Перевагою ротаційного
принципу головування
є надання можливості кожній країні якнайефективніше реалізовувати спільні політики
на основі пропозицій Комісії, у такий спосіб стимулюючи конкуренцію серед
держав-учасниць у досягненні цілей європейської інтеграції.

До обов’язків Голови (Президента), на вимогу одного з її
членів або членів Комісії, належить скликання засідань ради та головування на
них. Голова (Президент) затверджує порядок денний на шестимісячний термін свого
головування.

В організації
діяльності Ради особливу роль виконує її Секретаріат, що виконує допоміжну
функцію. Очолюється Генеральним секретарем який має заступника. Їх призначення
відбувається за одностайним рішенням Ради. Генеральний секретар є
відповідальним за діяльність Секретаріату та є його адміністративним головою.

Для успішного
виконання завдань Ради, в рамках Секретаріату функціонують юридична служба та
10 (десять) Генеральних Директоратів – відповідальних за відповідну галузь
функціонування Ради (управління, інфраструктура, ведення документації, сільське
господарство, внутрішній ринок, митний союз, промислова політика,
телекомунікації, політика безпеки, монетарні та фінансові питання тощо).

Юридична служба має п’ять відділів (груп).

Перший відділ є відповідальним за юридичну підтримку діяльності Ради в галузі внутрішнього
ринку, промисловості, телекомунікацій, туризму, енергетики, цивільного захисту,
досліджень, транс’європейських зв’язків, транспорту, соціальних відносин,
культури, проблем молоді, регіональної політики, здоров’я, навколишнього
середовища, вироблення єдиних стандартів щодо якості продовольчих продуктів та
захисту прав споживачів.

Другий відділ опікується питаннями сільського
господарства, рибного промислу, економічної та монетарної політики, вільного
руху капіталу.

Третій відділ охоплює сферу зовнішніх відносин,
а також усі питання, що стосуються міжнародних угод та відносин із міжнародними
організаціями.

Четвертий відділ опікується проблемами
взаємозв’язків між внутрішніми інститутами Євросоюзу, питаннями в бюджетній
сфері та управлінні персоналом.

Діяльність П’ятого відділу присвячена
виключно питанням юстиції та внутрішнім справам.

До обов’язків юридичної служби
належить представництво інтересів Ради у судових засіданнях, надання юридичних
консультацій, а також аналіз нормативних актів Ради щодо їх форми, змісту та
юридичні дії.

Важливу роль у підготуванні обговорень Ради відіграє Комітет постійних представників (скорочено Coreper від
фр. Comité des représentants permanents, далі – КОРЕПЕР), що відповідає за налагодження повсякденної роботи Ради й
виконує функції, котрі визначила для нього сама Рада (ст. 207 ДЄСп).
Фактично в разі представлення Комісією
пропозиції, доповіді або меморандуму Рада доручає їх розгляд або Комітетові
постійних представників, або
Спеціальному комітетові з питань сільського господарства (СКСГ), якщо справа стосується
сільськогосподарських питань.

Засідання Кореперу проводяться щонайменше один раз на
тиждень. Корепер готує акти та рішення Ради. В залежності від
результатів засідання Кореперу порядок денний Ради складається з двох частин —
А і В. Частина А охоплює питання, які були повністю узгоджені в рамках
Кореперу, і не потребують додаткових дискусій, частина В – питання, стосовно
яких попередньо не було досягнуто згоди та які необхідно вирішити на рівні
міністрів.

Ключовим у роботі КОРЕПЕРу є координування діяльності на технічному та політичному
рівнях, що здійснюється за допомогою робочих груп національних держслужбовців,
які розглядають кожне питання і подають
відповідні звіти.

Власне
КОРЕПЕР поділяється на дві частини: КОРЕПЕР 1 складається із заступників
постійних представників і займається загалом технічними питаннями, КОРЕПЕР 2
складається власне з послів і займається, передусім, політичними питаннями.

Генеральний
секретаріат Ради сприяє КОРЕПЕРу й відповідним робочим групам у виконанні
покладених на них завдань. Європейська Комісія бере участь у всіх його нарадах
для роз’яснення своєї позиції.

Розглянувши
те чи інше питання КОРЕПЕР або подає звіт до Ради, в такий спосіб готуючи ґрунт
для обговорення, акцентуючи особливу увагу на політичних аспектах, що
заслуговують на особливу увагу, або в разі одностайної згоди між постійними
представниками та представниками Європейської Комісії КОРЕПЕР рекомендує
ухвалити підготовлений текст «як пункт А», тобто такий, що схвалюється без
обговорення. В обох випадках робота Ради здійснюється за сприяння КОРЕПЕРу.