Соціальна інженерія

4. Соціальна інженерія

Закінчується емпіричне соціологічне дослідження втіленням результатів дослідження
в практику повсякденного життя. Цей етап називається СОЦІАЛЬНОЮ ІНЖЕНЕРІЄЮ.

Соціальна інженерія (від франц. ingenieur – винахідний, мистецький)
– термін, що приміняється в соціології по відношенню до тієї галузі прикладної соціології,
завдання якої вбачається у розробці і використанні засобів впливу на поведінку і
установки людей, з метою розв’язання гострих соціальних проблем, адаптації соціальних
інститутів до умов що змінюються і збереження соціальної стабільності.

Передбачається, що такими засобами може бути соціологічно обгрунтоване регулювання
механізмів управління на чотирьох рівнях:

1) окремих правових і економічних механізмів (наприклад, законодавства про
податки або трудових конфліктах, державних асигнувань на соціальне забезпечення,
освіту та охорону здоров’я тощо);

2) засобів масової комунікації (способів відбору і надання матеріалів, що
поступають до споживачів масової культури);

3) управління організаціями різного типу (наприклад, практика доктрини “людських
відносин”);

4) організації безпосередньої допомоги “проблемним” групам населення (непрацездатним,
людям похилого віку, безробітним та ін.).

Соціальна інженерія виконує як інструментальні функції так
і стабілізуючі і управлінські. Цілі соціальної інженрії формулюються і визначаються,
як правило, замовником – державними або приватними організаціями, які фінансують
і визначають соціальне замовлення, тобто його напрямок і результати.

Особливе значення соціальна інженерія надає психологічним факторам і засобам
впливу (методи соціометрії, психодрами, соціодрами, соціально-психологічного тренінгу
тощо).