Особливості бюрократії (за М.Вебером)

3. Особливості бюрократії (за М.Вебером)

За Вебером, ідеальньній бюрократiї властивi такi сім особливостей:

1. Функцiональна спецiалiзацiя. Серед посадових
осiб iснує чiткий подiл функцiй. Кожний член органiзацiї спецiалiзується на виконаннi
певної роботи i зосереджується на певних завданнях.

2. Iєрархiя влади. Усi посади з’єднуються
у iєрархiчну систему влади у виглядi пiрамiди. Посадовi особи вiдповiдають перед
начальником не тiльки за свої дiї i рiшення, але й за дiї i рiшення своїх пiдлеглих.
Обсяг влади окремої посадової особи чiтко визначається: кожна така особа має виконувати
розпорядження безпосередньо вищої посадової особи i має право вiддавати розпорядження
тільки своїм безпосередньо пiдлеглим.

3. Регуляцiя дiй. Вся дiяльнiсть бюрократiї спрямовується
системою взаємопогоджених правил i iнструкцiй (по бiльшостi у письмовiй формi).
Цi правила визначають також вiдповiдальнiсть посадових осiб та вiдносини мiж ними.
Вони забезпечують координацiю виконання суттєвих завдань i одноманiтнiсть цього
виконання незалежно вiд змiн у складi персоналу.

4. Квалiфiкованiсть
персоналу. Усi посади потребують певної квалiфiкацiї i заповнюються на пiдставах
компетенцiї кандидатiв, а не будь-чиїх особистих суджень. Компетенцiя визначається
сертифікацією (наприклад, ступенем, отриманим у коледжi) або через iспити, чи тестування
у самiй органiзацiї.

5. Забезпечення.
Призначених на посади органiзацiя забезпечує усiм, що необхiдно для виконання їх
службових обов’язкiв.

6. Кар’єра. Створюються
умови , щоб найманнi працiвники розглядали свою роботу в органiзацiї як особисту
кар’єру. Для цього підвищення у iєрархiї здійснюються або за старшiнством або за
заслугами, або з урахуванням того й iншого. Пiсля випробувального перiоду призначенi
на посади особи набувають гарантiї зайнятостi i захисту проти довiльного звiльнення
з роботи.

7. Архiвацiя документiв. Адмiнiстративнi рiшення,
правила, процедури i дiї органiзацiї занотовуються документально i зберiгаються
постiйно в архiвi. Вебер був переконаний, що бюрократiя – це невiд’ємна складова
сучасного капiталiзму. Але, вiн також стверджував, що соцiалiзм збiльшить, а не
зменшить бюрократичнi структури. Визначаючи обмеженість капiталiзму, Вебер тим не
менш вважав, що саме капiталiзм надає кращі можливостi для захисту особистої свободи
i творчого лiдерства у свiтi, де домiнують цiльовi органiзацiї.

Недоліки бюрократії

Треба зауважити, що не усi соцiологи оцiнюють бюрократiю
так оптимiстично, як Макс Вебер. Багато з них схвильованi тим, що бюрократiї можуть
обмежити людську свободу, перетворюючи вiльних людей на “гвинтики” органiзацiйних
машин.

Найчастіше соціологи відзначають, як основні, такі
шість недоліків бюрократії:

1) Неефективність
у незвичайних ситуаціях, яка, фактично, є наслідком підвищеної ефективності у звичайних,
типових ситуаціях. Це пов’язано з тим, що часто бюрократiя нерiдко страждає слiпою
прихильнiстю до iснуючих правил i процедур, яку Торстейн Верлен назвав “натренованою
нездатнiстю”, маючи на увазi, що таке ставлення до цих правил i процедур, по-перше,
формується саме у процесi набуття досвiду роботи у бюрократичних органiзацiях, а
по-друге, має своїм наслiдком їх нездатнiсть адекватно реагувати на незвичайнi ситуацiї.

Досвiд, що набувається
у бюрократичних органiзацiях формує у їх членiв так зване “тунельне бачення”,
яке обмежує їх здатнiсть бачити повний контекст справи i реагувати по-новому, коли
змiна ситуацiї робить старi засоби її вирiшення непридатними.

2) Другий недолік
бюрократії – так звана перекручена рацiональнiсть. Тут мається на увазi та обставина,
що функціональна рацiональнiсть бюрократiї – це рацiональнiсть тiльки стосовно засобiв
отримання конкретного результату, але не стосовно самого результату. Наприклад,
програми, розробленi для скорочення бiзробiття можуть здійснюватися ефективно, але
викликати нестримну iнфляцiю. Заходи, заподiянi щоб посилити безпеку, можуть сприяти
стримкому зростанню цiн i зниженню продуктивностi промисловостi. Тобто, через те,
що кожен бюрократ концентрується на своїх власних функцiях, вплив їх виконання на
бiльш загальнi результати дiяльностi органiзацiї можуть залишатися непередбаченими.

3) Третій з поширених недолiкiв бюрократiї – це
так зване замiщення цiлi. Завжди є ризик, що з часом посадовi особи почнуть забувати
цiлi своєї органiзацiї i спрямовувати свою енергiю на що-небудь iнше.

Часто потреби функцiонування
великої органiзацiї спричиняє появу власних бюджетних, кадрових та iнших адмiнiстративних
проблем, i день за днем увага бюрократiї може все бiльше концентруватися на цих
внутрiшнiх проблемах, змiщуючись на них з тих цiлей, заради яких ця організація
була створена. Навiть добродiйнi органiзацiї iнодi витрачають непропорцiйно велику
частину їх фондiв на адмiнiстрування, I тiльки чверть чи меншу частину витрачають
на тi цiлi, заради яких цiорганiзацiї створенi.

4) Четвертий широковизнаний
недолiк бюрократiї – це тенденцiя дозростання, до збiльшення своєї чисельностi ..
Сiрiл Норткот Паркiнсон у 1957 році сформулював, – лиш частково сатирично, – закон,
який тепер так i називають “законом Паркiнсона”. Цей закон стверджує “робота
розширюється так, щоб заповнити увесь той час, який може бути витрачений на її виконання”.

Паркiнсон навiв досить переконливi приклади того,
як кiлькiсть чиновникiв зростає навiть тодi, коли обсяг роботи зменшується. Класичний
приклад, – мiнiстерство колонiй Великобританiї, де за тi 15 рокiв, з 1939 до 1954,
коли колонiй ставало все менше i менше, чисельність службовцiв ставала все бiльше
i бiльше, i зросла майже у чотири рази – з 45 до 166 осiб. Це явище пояснюється
постійними пошуками бюрократів можливостей збільшити кількість підлеглих. Ці підлеглі,
у свою чергу, знаходять роботу один одному, а координацiя їх роботи потребує подальшого
збiльшення кiлькостi керiвникiв.

5) П’ятий недолiк
бюрократiї – це авторитарнiсть .її структури. Справа в тому, що iєрархiчна побудова
бюрократичних органiзацiй породжує серйознi проблеми. Через авторитарнiсть владних
вiдносин, службовцi на нижчих рiвнях iєрархiї зацiкавленi приховувати вiд начальникiв
свої вади, помилки, недолiки у роботi. Реально, комунiкацiї у бюрократичнiй органiзацiї
переважно одностороннi, йдуть майже повністю тільки згори донизу, i на середніх
рівнях часто викривляються. Ті, хто займає верхівку організації Радко добре обізнані
з проблемами та почуттями тих, хто знаходиться на самих нижчих рівнях ієрархії.

6) I, нарешті, шостий,
один з найнебезпечніших недоліків бюрократії – це її тенденція вироджуватися в олігархію.

Олігархією соціологи
називають таку систему влади, за якою вона концентрується в руках декількох осіб,
що використовують свої посади для власного збагачення та задоволення своїх егоїстичних
інтересів. На цю ваду бюрократії вказував ще соціолог Роберт Майклс, друг Макса
Вебера. Деякі сучасні соціологи, досліджуючи процеси, що відбуваються у великих
бюрократичних організаціях, висловлюють стурбованість за майбутнє демократичних
інститутів. Майклс вказував на низку причин, що викликають олiгархiчнi тенденції
всередині цільових організацій.

По-перше,
це структури влади, в яких влада спускається згори вниз. Навіть коли в кінцевому
рахунку влада надається членами організації, (як у профспілках або політичних партіях),
вплив керівництва i адмiнiстрацiї роблять загальне голосування i пов’язані з ним
процедури просто ритуалами.

По-друге,
посадові особи таких організацій мають велику силу переваг перед просто її членами.
Вони мають доступ до інформації, що є недосяжною для інших, i звичайно вони мають
більше політичної майстерності i досвіду. Крім того, вони контролюють такі адмiнiстративнi
ресурси, як комунiкацiйнi мережі, офіси i кошти, якi можуть бути використані для
того, щоб виконувати їх офiцiйнi завдання, але й для того, щоб відбивати можливих
претендентів.

I, по-третє, у таких організаціях рядові члени
мають нахил до політичної апатії.

В цілому можна
сказати, що хоча складність сучасного життя вимагає великомасштабних цільових організацій,
бюрократичні структури породжують серйозні проблеми. I деякі соціологи вважають,
що немало проблем сучасного життя взагалі не може бути вирішено, а деякі органiзацiйнi
i урядові функції не можуть виконуватись добре.