Інформаційний лобізм

Інформаційний лобізм

Інформаційний
лобізм – діяльність груп тиску із здійснення
впливу на осіб, що приймають рішення в рамках інститутів державної влади, яка здійснюється
шляхом організації комунікативних обмінів між учасниками взаємодії з метою прийняття
чи неприйняття певного варіанту рішення на користь зацікавлених осіб. Ураховуючи
таке тлумачення, об’єкт лобіювання – державна особа чи державний орган – виступає
в якості реципієнта, а суб’єкт лобіювання – власне особа, що здійснює чи намагається
здійснити вплив – виступає комунікатором. Тобто лобізм є видом політичної комунікації,
спрямований на ухвалення державного рішення в інтересах комунікатора з залученням
прямих (зустрічі, консультації, виступи) та непрямих (через ЗМІ) методів передачі
політичної інформації реципієнту.

Розглянемо
тільки два підходи до розуміння сутності інформаційного лобізму.

По-перше, інформаційний лобізм — це
засіб встановлення та підтримки маркетингових комунікацій каналами безпосереднього
спілкування та іншими компонентами задля досягнення конкретних, обмежених у часі
й просторі цілей. Такий підхід має на увазі наявність своїх специфічних і відмінних
від інших технологій як у маркетингових, так і у немаркетингових комунікаціях. Отже,
в даному випадку мається на увазі пряма залежність методологій інформаційного лобізму
від соціальних умов, політичних режимів та інших факторів історичного та культурного
розвитку держави.

По-друге, інформаційний лобізм — це
засіб супроводження діяльності окремих груп за інтересами певних структур, що мають
вплив на прийняття управлінських рішень. При цьому інформаційний лобізм не має якихось
своїх особливих технологій впливу, які були б відмінні від інших відомих у маркетингових
і немаркетингових комунікаціях будь-якого виду та типу, що існують у будь-яких соціально-історичних
умовах. Але інформаційний лобізм має свої специфічні риси, принципи та норми обміну
інформацією і методи встановлення політичних і провладно орієнтованих контактів.

Головною
загальною ознакою інформаційного лобізму незалежно від підходів до його визначення
залишається те, що він стосується вузького, проте дуже відповідального сегмента
управління — сфери прийняття рішень. При цьому інформаційні контакти можуть бути
обмеженими, конфіденційними, закритими і, навіть, таємними. Це вводить у системи
спілкування ще більше комунікаційних обмежень, у тому числі, відносно коду комунікацій.

Інформаційний
лобізм системи маркетингових комунікацій органів державної влади можна охарактеризувати:

— за масштабністю
— міжнародний (дипломатичний), національний, регіональний та місцевий;

— за направленістю
— зовнішній, внутрішній, посередній та комбінований;

— за характером
дії — прямий та зворотній.

Міжнародний
інформаційний лобізм здійснюється через дипломатичні та представницькі офіційні
канали, а також через персональні зв’язки еліт на рівнях верхніх верств суспільств
різних країн. У державному вимірі такий тип лобізму здійснюється в межах інформаційної
політики конкретної країни

Національний
інформаційний лобізм набуває більш-менш виразного прояву під час президентських
та парламентських виборів. Це може бути наприклад, змова частини олігархів фінансувати
будь за що тільки одну, обрану ними кандидатуру. У державному вимірі національний
інформаційний лобізм може бути застосований під час виборів мера столиці тощо. Відповідно
регіональний та місцевий лобізм розповсюджується на вплив щодо результатів виборів
на посади керівників обласних чи місцевих рад.

Зовнішній
інформаційний лобізм — це формування інформаційних потоків і встановлення комунікацій
з ключовими постатями важливих недержавних систем. Наприклад, це стосується транснаціональних
компаній (ТНК) та засобів масової інформації та комунікації (ЗМІ та ЗМК), що знаходяться
у приватній власності. Застосування пресловутих “темніків” було якраз
формою такого типу державного інформаційного лобізму.

Внутрішній державний
інформаційний лобізм виникає тоді, коли комунікатори в органах державної влади,
що зацікавлені у прийнятті рішень, встановлюють контакти в середині самих управлінських
систем.