Структура норми конституційного права

Структура норми конституційного права

Під структурою конституційно-правової норми слід розуміти її внутрішній склад, взаємозв’язок трьох її елементів: гіпотези, диспозиції та санкції в їх трьох модифікаціях: “гіпотеза – диспозиція – санкція“, “гіпотеза – диспозиція“, “диспозиція“.

Гіпотеза — це структурний елемент норми права, який вказує на певні життєві обставини, наявність чи відсутність яких надає можливість реалізувати закріплені у нормі права обов’язки.

ст. 111 Конституції України чітко визначає, що Президент України може бути усунений з поста парламентом у порядку Імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину. Тобто ця конституційна норма діє лише щодо Президента України за умови здійснення ним державного або іншого злочину.

Диспозиція — це частина норми, що вказує на те, якою повинна бути поведінка суб’єктів при настанні умов, передбачених гіпотезою.

Санкція — це частина норми, що передбачає засоби примусового впливу як результат невиконання чи порушення норми.

Особливістю структури конституційно-правової норми є те, що норма конституційного права має три модифікації: “гіпотеза – диспозиція – санкція“, “гіпотеза – диспозиція“, “диспозиція“, – не кожна конституційно-правова норма може бути об’єктивно тричленною, а насамперед регулятивні й охоронні норми, тоді як більшість норм конституційного права мають установчий характер і не мають санкції або гіпотези.