Види представництва у цивільному процесі

ЦПК України прямо класифікацію процесуального представництва не проводить, проте аналіз окремих його статей, що визначають правові засади участі представника у цивільному процесі, дозволяє зробити висновок про наявність трьох видів представництва:

• представництво фізичних осіб;
• представництво юридичних осіб;
• представництво держави.

За ступенем обов’язковості представництво в цивільному процесі можна умовно поділити на два види:

• обов’язкове — виникає на підставі закону, адміністративного чи судового акта;
• факультативне — на підставі цивільно-правової угоди.

За підставами виникнення розрізняють законне та договірне представництво:

• договірне — підставою його виникнення є волевиявлення сторін, при якому представника і особу, чиї інтереси він представляє, пов’язує договір доручення або трудовий договір (таке представництво здійснюється адвокатами, юрисконсультами по справах своїх організацій тощо);
• законне — підстави його виникнення передбачені законом(наприклад, ст. 172 СК України передбачає, що повнолітні мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники).

За ознаками особи, в інтересах якої здійснюється представництво, його можна поділити на такі види:

• представництво фізичних осіб — підставою є закон або цивільно-правова угода;
• представництво юридичних осіб — таке представництво базується, як правило, на трудовій угоді.

За ознаками осіб, інтереси яких представляють, можна виділити представництво: 

• сторін (позивача і відповідача);
• третіх осіб;
• заявників;
• заінтересованих осіб; 
• органів та осіб, які захищають права, свободи чи інтереси інших осіб.

За ознаками осіб, які здійснюють процесуальне представництво- представництво, що здійснюється: 

• адвокатами;
• батьками;
• усиновлювачами;
• опікунами;
• піклувальниками;
• співучасниками;
• іншими фізичними особами.

Можна виділити чотири групи осіб, права свободи та інтереси яких в суді захищають їх законні представники:

• малолітні особи віком до чотирнадцяти років, а також недієздатні фізичні особи, представниками яких виступають відповідно їх батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом;
• неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, їх представниками можуть бути відповідно їх батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. При цьому суд може залучити до участі в справі саму неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена;
• особи, які визнані безвісно відсутніми, представниками яких у суді є опікуни, призначені для опіки над їх майном;
• спадкоємці особи, яка померла або оголошена померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнята, яких захищає виконавець заповіту або інша особа, яка вживає заходів щодо охорони спадкового майна.