Теоретичні основи конфліктології

Об’єкт і предмет конфліктології

До об’єкта конфліктології ми відносимо всі прояви конфліктної соціальної взаємодії у сучасному світі. До предмету конфліктології відносять закономірності виникнення, ескалації і розв’язання конфліктів, у тому числі й теоретичні основи ведення переговорів. Конфлікти являють собою невичерпний об’єкт пізнання з огляду на чисельність існуючих та стрімке зростання нових конфліктних ситуацій. Предмет конфліктології виступає динамічним елементом, його постійно уточнюють в результаті розвитку науки. на ранніх стадіях становлення конфліктології до її предмету було віднесено деструктивні (руйнівні) функції, менше конструктивні функції конфліктів, а тепер до предмету належать групоутворення, інновації, інформації. Сьогодні об’єкт конфліктології стає більш вузьким і включає здебільшого соціальні конфлікти, а предмет розширюється за рахунок включення в нього методів управління конфліктними ситуаціями, культури конфліктної поведінки, педагогічного такту, закономірностей профілактики конфліктів.

Методи конфліктології

Метод науки – це сукупність правил, прийомів, принципів пізнання, які забезпечують отримання об’єк­тивних, достовірних знань.

Системний метод. Системність вивчення будь-якої проблеми передбачає порівняно цілісне її вивчення, проте складність застосування системного підходу до вивчення конфліктів полягає зокрема в тому, що сам об’єкт дослідження не є системою в точному розумінні цього слова; нині методичний апарат ще не є самодостатнім.

Емпіричний підхід. Для розв’язання конфліктів важливо забезпечити оптимальне співвідношення емпіричного і теоретичного компонентів пізнання при їх вивченні.

Ситуативний підхід. Передбачає вибір як одиниці аналізу конфліктної взаємодії конфліктної ситуації, що має певні часові та просторові межі, а також ґрунтовний набір змістових характеристик конфлікту. Він є описовою, динамічною моделлю конфлікту.

Статистичний метод. Сприяє вивченню багатьох випадків і дає змогу завдяки отриманим статистичним даним встановити закономірності, взаємозалежності, допомагає зробити узагальнення.

Метод експертних оцінок. Застосовується для прогнозування розвитку тих чи інших явищ. Конфліктологи використовують його для прогнозування конфліктів, оцінювання рівнів латентних конфліктів. Основою якісної та кількісної оцінки об’єктивних і суб’єктивних факторів, які впливають на конфлікт, стає думка спеціалістів, що спирається на їхній професійний науковий та практичний досвід. Важливо в цьому контексті сформулювати питання, правильно підібрати експертів, організувати їхню роботу.

Комп’ютерний контент-аналіз. Так званий комп’ютерний контент-аналіз (ККА) текстів засобів масової комунікації — один із методів відстежування моделей соціальної реальності, які транслюються масовими інформаційними та пропагандистськими джерелами. Ці результати можна використати як вихідну базу даних чи додатковий аналітичний матеріал у процесі прийняття рішень. Метод ККА досить швидко входить у сучасну практику.

Соціометрія. Цей метод прийшов у вітчизняну науку із зарубіжної соціології та соціальної психології. Соціометричне вимірювання у конфліктології передбачає вивчення емоційно-психологічних зв’язків між людьми.

На думку винахідника цього методу американського вченого Дж. Морено, соціометричний метод являє собою систему технічних засобів і процедур для аналізу соціально-емоційних зв’язків індивіда з членами тієї групи, де він живе і працює.

Вимоги до методів конфліктологічного дослідження

Об ‘єктивність — висновки повинні бути зроблені на достовірних даних, а не на припущеннях чи уявленні.

Валідність — можливість повноти дослідження.

Надійність — отримання однозначних результатів при багаторазовому контролі.

Специфічність — відповідність певної методики тільки тому фактові, процесу чи проблемі, які вивчаються.

Економічність — розв’язання цієї проблеми з найменшими витратами часу, засобів, зусиль тощо.

Завдання конфліктології

   – подолання крайньої роз’єднаності окремих конфліктологічних наук, ознайомлення конфліктологів із усіма галузями конфліктології і формування на цій основі самостійної науки;

   – проведення міждисциплінарних досліджень конфліктів; виділення у ВАКу України наукової спеціальності “Конфліктологія”, можливо, спочатку як однієї зі спеціальностей у рамках психології, соціології чи політології; регулярне проведення наукових і науково-практичних конференцій, присвячених методологічним, теоретичним і методичним проблемам конфліктології;

   – створення системної бази емпіричних даних, що включає результати ситуаційного аналізу реальних конфліктів усіх видів;

   – організація видання наукового журналу “Проблеми конфліктології”, більш широке відображення фундаментальних проблем науки в інших періодичних виданнях, присвячених конфліктам;

   – розширення наукових контактів зі світовим співтовариством конфліктологів, публікація в Україні найбільш важливих робіт зарубіжних авторів у цій галузі.