Співвідношення міфологічного і філософського способів мислення

Співвідношення міфологічного і філософського способів мислення

Мислення — це процес опосередкованого і узагальненого відображення у мозку людини предметів об’єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв’язках та відношеннях.

Філософському способу мислення передував міфологічний спосіб мислення. Головна особливість міф.мислення – синкретичність (нерозєднаність на ті ел-ти які тепер нам здаються відмінними, це сон і дійсність, реальність і подоба, життя і смерть, дія і ритуал). Також міф. мислення ха-зується антропоморфічністю (усе є наслідком дії людини). Анімізм-риса міф.мисл. (природні явища або об’єкти є одухотвореними). „Усе є всім, усе в усьому” – принцип міф. способу мислення. В світогляді міф. мислячої людині не стільки світорозуміння, а світовідчування. Отже, міф. спосіб мисл. це найперший спосіб мислення без якого не можлива була б і вся наступна історія останнього.

Історичним поштовхом переходу до філософського способу мислення став розподіл праці на розумову і фізичну. Речі починають розумітися такими які вони є самі по собі, тому що не знаючи властивостей речей не можна ними ефективно керувати. Міф змінюється логосом. Основна фу-ція філософії це стати і бути логікою. Філ. мислення це розумова діяльність, яка ґрунтується на аналізі, синтезі, абстрагуванні, порівнянні, узагальненні.