Об’єктивна і суб’єктивна діалектика, їх співвідношення

Об’єктивна і суб’єктивна діалектика, їх співвідношення.
Діалектика в функції теорії пізнання, основні принципи, форми, методи пізнання

Діалектика – це вчення про ро-ток і загал. зв’язок, про найбільш загальні закони ро-тку природи, сусп-ва, мислення (теорія ро-тку). Об’єктивна діал. це діал. реального світу, природи та сусп-ва. Вона виражає безперервний ро-ток та зміну, виникнення та зникнення явищ природи і сусп-ва.

Суб’єктивна діалетика це відображ. об’єктивної діал. у свідомості людини. Між ними існує рівноправний взаємозв’язок. Тобто, діалектика речей (об’єктивна) визначає діалектику ідей (суб’єктивна). І навпаки. Разом, вони утворюють істинне мислення про світ. Якщо порівняти будівництво пізнання з будівництвом будинку, то принципи – фундамент (принцип об’єктивності, розвитку, конкретності або системності істини), форми – це будівельні матеріали (суб’єктивне і об’єктивне, чуттєве і раціональне, емпіричне і теоретичне (факт, ідея, гіпотеза, теорія), змістовне і формальне, історичне і логічне, абстрактне і конкретне, а методи це технологія цього будівництва.

Існують методи: спостереження, експеримент, моделювання, аналіз і синтез, індукція і дедукція, історичний і логічний і метод сходження від абстрактного і конкретного.