Суб’єкт і об’єкт пізнання. Різні розуміння їх змісту і співвідношення в історії філософії

Суб’єкт і об’єкт пізнання. Різні розуміння їх змісту і співвідношення в історії філософії

Вихідний момент пізнання – це зустріч суб’єкту пізнання з його об’єктом. Суб’єкт – це активна сторона взаємодії, носій діяльності, спрямованої на об’єкт, і носій пізнання, яке супроводжується його суб’єктивною оцінкою. Суб’єкт може бути індивідуальним і колективним. Відповідно об’єкт – це те що протистоїть суб’єкту, що спрямована багатопланово (предметно-практична, пізнавальна, оцінювальна) діяльність суб’єкта. При цьому об’єктом може бути і матеріальне і духовне явище. Суб’єкт об’єктне пізнавальне відношення взяте, як безпосереднє данне знаходить своє вираження в історії філософії у вигляді двох принципово різних моделей: перша модель, що трактує пізнання, як взаємодію двох природних систем, (н.д. ключ – об’єкт, віск – суб’єкт, відбиток – образ у свідомості субєкта , реальна місцевість на мапі) 2. модель трактує пізнання, як те що визначається структурою індивідуальної свід. (розуміння суб’єктом самого себе); 1 мод. можна назвати моделлю пізнання, розглянутого ззовні, а другу з середини об’єкта.