Естетична свідомість і мистецтво. Специфіка відображення дійсності у мистецтво

Естетична свідомість і мистецтво. Специфіка відображення дійсності у мистецтво

Мистецтво – це професійна сфера діяльності, в якій естетичне свідомості із супутнього елементу перетворюється в основну мету.

Естетична свідомість – це феномен духовної культури. Ні в одній області не можна бути духовно розвиненим, не володіючи естетичним почуттям. Його вища форма – мистецтво.

Античність: краса, гармонія = розумне, вчення про красу = вчення про буття, Істина, Краса і Благо становлять єдність

Відродження: відокремлення естетики як самостійної форми духовної: діяльності> відокремлення Краси, Краса – «досконалість чуттєвого пізнання», місце перебування Краси – мистецтво цієї точки зору дотримувалися: А.І Ф. Шлегель (романтики), К. Фішер (класичний німецький реалізм) , Г. Коген (неокантіанство XIX ст., ХХ ст.) основна думка – краса вище істини і добра

Згідно з І. В. Гете, між істиною і красою немає різкої межі.

Просвітництво: мистецтво не як засіб пізнання світу, але як форма людського самоствердження

Російська культура XIX ст.: = Погляди Гете

Естетичне почуття – просвітлене відчуття насолоди красою світу. Ест. почуття припускають усвідомлену або неусвідомлену здатність керуватися поняттями прекрасного при сприйнятті явищ навколишньої дійсності, творів мистецтва.

За ступенем узагальненості ест. почуття поділяються:

– конкретні (до того чи іншого худ. Твору);

– абстрактні (почуття трагічного, піднесеного)

Категорії: прекрасне – потворне, комічне – трагічне, піднесене – низьке