Вчення Д. Алігьєрі

Вчення Д. Алігьєрі

Першим, хто серед мислителів виступив на захист незалежності королівської влади від папства, був великий поет Середніх віків Данте Аліг єрі (1265-1321). У своєму творі «Про монархію» він доводив необхідність всесвітньої монархії, похо­дження монархії від Бога, а не від папи.

Мета людського роду — загальний мир. Це і є справа всесвітньої монархії. Основні до­кази, що він приводить на її користь, такі: єдина мета вимагає одного управляючого начала. Якщо людський рід має одну мету, то він повинен керуватися одним монархом. Як єдиний Бог во­лодарює у Всесвіті, так і рід людський повинен бути влаштова­ний за таким зразком. Суперечки між окремими князями повин­ні вирішуватись вищим суддею-імператором. У світі повинна панувати правда, а вона найкраще вводиться всесвітнім монар­хом, тому що йому нічого бажати для себе. У монархії прави­тель існує для громадян, а не громадяни для монарха. Всесвіт­ній монарх видає закони для всього людства, окремі ж князі застосовують ці закони згідно з особливостями своїх країн. Єдність є взагалі вище благо. Згода — добро. Але згода знов-таки вимагає єдиної направляючої волі, тобто влади єдиного монарха. Так обґрунтовував теорію всесвітньої монархії Данте.

Данте підкріплює свою теорію історією «всесвітнього панування» Римської імперії. У перемо­гах римлян ясно видна, вважає він, рука Провидіння, і сам Христос, народившись під владою римлян, визнав справедливість їх панування.

Данте доводить, що спадкоємець римського панування — імператор одержав владу безпосеред­ньо від Бога, а не від папи. Останньому не дана вся повнота божественної влади. До того ж імператорська влада виникла значно раніш папської. Право затверджувати світських князів, говориться у творі, суперечить самій природі церкви.