Форма правління зарубіжних країн (ч.1)

1. Форма правління зарубіжних країн

Форма державного правління — спосіб, або порядок організації та взаємодії вищих органів державної влади

Розрізняють дві основні форми державного правління: монархію і республіку.

Монархія — це форма державного правління, при якій вища державна влада зосереджується (повністю або частково) в руках однієї особи і передається, як правило, у спадок.

Монархії поділяються на дві групи — обмежені та необмежені.

Необмежена монархія — це така монархія, в якій влада монарха не обмежена ні законом, ні будь-яким представницьким органом влади.

В рамках необмеженої монархії можна виділити такі її різновиди:

– деспотична монархія, в якій влада монарха обожнюється, а він сам офіційно визнається божеством або напівбожеством.

– абсолютна монархія характеризується тим, що, хоча в ній монарх і не визнається надлюдиною, але за ним визнається необмежена влада, що обумовлюється його приналежністю до правлячої династії. (Напр..ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія)

Обмежена монархія — це монархія, в якій влада монарха, тією чи іншою мірою, обмежується повноваженням і наявністю певних державних органів. (Вперше виник.у Великобрит.в кінці 17 ст.)

Розрізняють наступні види обмеженої монархії:

– дуалістична монархія — це така монархія, в якій монарх вже не має законодавчої влади, яка перейшла до парламенту, але він ще зосереджує у своїх руках виконавчу владу і по своїй волі формує уряд, який відповідальний і підзвітний йому, а не парламенту;

– парламентарна (конституційна) монархія — це така монархія, в якій влада монарха суттєво обмежена у всіх сферах здійснення державної влади, і за яким тільки формально зберігається статус глави держави, але, як правило, виключно з представницькими повноваженнями.

– виборна монархія: (т.зв.гібридна форма правління) – монарх обирається на певний строк (5 років – Малайзія) особливою радою з представників монархічних штатів.

Монархії існують в багатьох розвинутих країнах (Великобританія, Данія, Швеція, Бельгія, Іспанія, Люксембург, Монако, Нідерланди, Норвегія, Швеція, Японія).

Республіка — форма державного правління, при якій всі вищі державні органи обираються населенням на певний строк.

Розрізняють наступні види республік:

– президентська республіка — це така республіка, в якій повноваження глави держави, а в деяких випадках і голови уряду, належать президенту, який обирається непарламентським шляхом (прямими чи непрямими виборами населення) і формує уряд, що не несе, як правило, відповідальності перед парламентом (США, Франція, Аргентина).

– парламентська республіка — це така республіка, в якій здійснюється принцип верховенства парламенту, що обирається населенням країни і формує відповідальний перед ним уряд (Італія, Греція, Індія). Слід мати на увазі, що і в парламентській республіці можливе існування поста президента. Але, на відміну від президентської республіки, він обирається не населенням, а парламентом, йому підзвітний і має виключно представницькі функції (ФРН, Індія).

Деякі вчені виділяють ще й третій вид — напівпрезидентська, або президентсько-парламентська республіка — така республіка, в якій глава держави (президент) особисто пропонує склад уряду, який підлягає обов’язковому затвердженню всім парламентом.

Також виокремлюють президентсько-монократичну республіку — форма президентського абсолютизму, за якою президент очолює єдину легальну партію, є головним ідеологом країни та творцем офіційно проголошеної обов язкової ідеології (Гана при Кваме Нкруме, Гвінея при Секу Туре, Заїр при Мобу-ту та ін.), у деяких країнах проголошуються президентами навічно (Заїр, Туніс, Уганда, Екваторіальна Гвінея та ін.);

Президентсько-мілітарна республіка, яка виникає у результаті військових переворотів та становить військове правління;

Президентсько-партократична республіка, в якій президент обирається вищим органом єдиної у країні владної партії (Ангола, Бенін, Конго, Мозамбік).

 

 

2. Монархія – поняття в сутність. Основні ознаки монархії. Види монархій

Монархія — це форма державного правління, при якій вища державна влада зосереджується (повністю або частково) в руках однієї особи і передається, як правило, у спадок.

Основними ознаками класичної монархічної форми правління є:

– наявність одноосібного довічного глави держави (цар, 
король, імператор, шах);

– спадковий порядок наступності верховної влади;

– юридична безвідповідальність монарха.

Монархії поділяються на дві групи — обмежені та необмежені.

Необмежена монархія — це така монархія, в якій влада монарха не обмежена ні законом, ні будь-яким представницьким органом влади.

В рамках необмеженої монархії можна виділити такі її різновиди:

– деспотична монархія, в якій влада монарха обожнюється, а він сам офіційно визнається божеством або напівбожеством.

– абсолютна монархія характеризується тим, що, хоча в ній монарх і не визнається надлюдиною, але за ним визнається необмежена влада, що обумовлюється його приналежністю до правлячої династії. (Напр..ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія)

Основними ознаками абсолютної монархії є:

• відсутність документів конституційно-правового характеру, а також органів, що обмежують компетенцію монарха;

• ліквідація або повний занепад представницьких установ;

• юридично необмежена влада монарха;

• наявність у розпорядженні монарха постійної армії, поліції, розгалуженого бюрократичного апарату;

• влада в центрі й на місцях належить уже не великим феодалам, а чиновникам, призначуваним монархом. Причому центральна бюрократія відтісняє феодалів від безпосереднього здійснення влади й на місцях.

Обмежена монархія — це монархія, в якій влада монарха, тією чи іншою мірою, обмежується повноваженням і наявністю певних державних органів. (Вперше виник.у Великобрит.в кінці 17 ст.)

Розрізняють наступні види обмеженої монархії:

– дуалістична монархія — це така монархія, в якій монарх вже не має законодавчої влади, яка перейшла до парламенту, але він ще зосереджує у своїх руках виконавчу владу і по своїй волі формує уряд, який відповідальний і підзвітний йому, а не парламенту;

Дуалістичних монархій у сучасному світі практично немає. Тільки Йорданія, Марокко, Таїланд і Непал мають деякі риси такої монархії. Цей різновид монархії, характеризуючись подвійністю державної влади, має такі ознаки:

• уряд формується монархом незалежно від партійного складу парламенту;

• уряд формально несе подвійну відповідальність – перед монархом і парламентом, але реально підкоряється, як правило, волі монарха;

• монарх при цьому виражає інтереси феодалів, а парламент – інтереси буржуазії та інших верств населення;

• у країні створюється і діє двопалатний парламент, причому нижня палата обирається населенням за куріальною системою, а всі або частина депутатів верхньої – призначаються монархом;

• глава держави наділений правом законодавчої ініціативи.

– парламентарна (конституційна) монархія — це така монархія, в якій влада монарха суттєво обмежена у всіх сферах здійснення державної влади, і за яким тільки формально зберігається статус глави держави, але, як правило, виключно з представницькими повноваженнями.

Парламентська монархія характеризується такими ознаками:

• уряд формується із представників партії або партій, що

перемогли на виборах у парламент;

• лідер партії, що володіє більшістю депутатських місць, стає главою уряду;

• у законодавчій, виконавчій і судовій сферах влада монарха фактично символічна;

• законодавчі акти приймаються парламентом;

• уряд відповідальний тільки перед парламентом.

 

 

3. Республіка – поняття і сутність. Ознаки республіканської форми правління. Види республік

Республіка — форма державного правління, при якій всі вищі державні органи обираються населенням на певний строк.

Основними ознаками республіки є:

– виборність на певний строк глави держави та інших вищих органів державної влади;

– здійснення державної влади не за власним правом, а за дорученням народу;

– юридична відповідальність глави держави у випадках, які передбачені законом;

– загальнообов’язковість рішень верховної державної влади для всіх інших державних органів;

– захист прав та інтересів громадян, взаємна відповідальнісгь особи і держави.

Сучасні республіки поділяються на парламентські, президентські та змішані.

Розрізняють наступні види республік:

– президентська республіка — це така республіка, в якій повноваження глави держави, а в деяких випадках і голови уряду, належать президенту, який обирається непарламентським шляхом (прямими чи непрямими виборами населення) і формує уряд, що не несе, як правило, відповідальності перед парламентом (США, Франція, Аргентина).

– парламентська республіка — це така республіка, в якій здійснюється принцип верховенства парламенту, що обирається населенням країни і формує відповідальний перед ним уряд (Італія, Греція, Індія). Слід мати на увазі, що і в парламентській республіці можливе існування поста президента. Але, на відміну від президентської республіки, він обирається не населенням, а парламентом, йому підзвітний і має виключно представницькі функції (ФРН, Індія).

Деякі вчені виділяють ще й третій вид — напівпрезидентська, або президентсько-парламентська республіка — така республіка, в якій глава держави (президент) особисто пропонує склад уряду, який підлягає обов’язковому затвердженню всім парламентом.

Також виокремлюють президентсько-монократичну республіку — форма президентського абсолютизму, за якою президент очолює єдину легальну партію, є головним ідеологом країни та творцем офіційно проголошеної обов язкової ідеології (Гана при Кваме Нкруме, Гвінея при Секу Туре, Заїр при Мобу-ту та ін.), у деяких країнах проголошуються президентами навічно (Заїр, Туніс, Уганда, Екваторіальна Гвінея та ін.);

Президентсько-мілітарна республіка, яка виникає у результаті військових переворотів та становить військове правління;

Президентсько-партократична республіка, в якій президент обирається вищим органом єдиної у країні владної партії (Ангола, Бенін, Конго, Мозамбік).

 

 

4. Форма державного устрою зарубіжних країн

Форма державного устрою — порядок організації територіального устрою, тобто поділу держави на певні складові частини, та співвідношення держави, як цілого, з її складовими частинами.

Державний устрій може проявлятися у простій або у складній формах.

До простої форми державного устрою належать унітарні (єдині) держави. Унітарна держава — це єдина централізована держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не володіють ознаками суверенітету.

До найважливіших ознак унітарної держави належать такі:

а) до складу унітарної держави не входять державні утворення, які наділені ознаками суверенітету;

б) вона має єдину систему державних органів;

в) в унітарній державі діє єдина конституція і єдина система законодавства;

г) в ній існує єдине громадянство;

д) в міжнародних відносинах унітарна держава виступає в єдиному числі.

У сучасному світі більшість держав унітарні. (Україна, Болгарія, Франція, Данія. Португалія та ін.)

До складної форми державного устрою належать федерація, імперія і конфедерація. Федерація — це складна держава (союзна держава), до складу якої входять кілька державних утворень (суб’єктів федерації), що володіють суверенітетом. (Федераціями є США, Росія, ФРН та деякі інші країни.)

Розрізняють два види федерації:

– федерація, заснована на договорі, суб’єкти якої — суверенні держави, що зберігають за собою значний обсяг повноважень, аж до права виходу зі складу федерації;

– федерація, заснована на автономії, суб’єкти якої — державні утворення, що не мають ознак суверенітету, але мають певну самостійність у вирішенні питань місцевого (автономного) значення.

До ознак федерації належать:

a) наявність конституції федерації в цілому і конституції у кожному з її суб’єктів і, відповідно, системи законодавства всієї федерації та системи законодавства у її суб’єктів;

б) існування громадянства як всієї федерації, так і громадянства її суб’єктів;

в) в міжнародних відносинах може виступати як федерація в цілому, так і кожен з її суб’єктів (США, Росія, ФРН).

Другою складною формою державного устрою є імперія — це така форма державного устрою, при якій держава складається з двох частин (метрополії та колонії) з принципово відмінною компетенцією.

До ознак імперії належать:

а) наявність складових частин держави, які знаходяться у принципово відмінному правовому становищі;

б) метрополія, як основна складова частина імперії, характеризується тим, що повністю визначає правове становище всієї держави, у тому числі і складових (колоній), виходячи з власних інтересів;

в) наявність колоній, як складових частин держави, які повністю або майже повністю позбавлені самостійності у вирішенні будь-яких внутрішніх та зовнішніх питань.

До форми державного устрою належить і конфедерація, що являє собою союз держав, об’єднаних для досягнення певних цілей одним або кількома органами (наприклад, військовими) при збереженні в інших питаннях повної самостійності.

До ознак конфедерації слід віднести:

а) відсутність загальних для всієї конфедерації законодавчих органів;

б) відсутність загальних для всієї конфедерації законодавства, громадянства, судової та фінансової систем;

в) рішення загальноконфедеративних органів для членів конфедерації не є обов’язковими і їхнє невиконання не тягне за собою ніяких санкцій;

г) наявність безумовного права виходу зі складу конфедерації у кожного з її суб’єктів.

Через стан конфедеративних відносин у своєму розвитку пройшли США, Нідерланди та Швейцарія, яка і зараз офіційно зветься конфедерацією. З 1981по 1989 рік існувала конфедерація Сенегамбія, що об’єднувала Сенегал і Гамбію.

 

 

5. Унітарна держава/унітаризм. Основні ознаки унітарної держави

Унітаризм (французьке unitarism від лат. Unitas – єдність) – найпростіша форма територіальної організації держави. Держава вважається унітарною, якщо більшість частин цієї держави не мають статусу державного утворення.

У складі унітарної держави можуть знаходитися окремі автономні національно-державні утворення, що мають ряд атрибутів власної державності (Республіка Крим у складі унітарної України).

Як правило, в унітарній державі є тільки одна конституція, одне громадянство, одна система вищих органів влади.

Складові частини унітарної держави найчастіше мають статус одиниць адміністративно-територіального поділу; вони управляються на основі законів прийнятих центральними органами; їх територія може бути змінена простим загальнодержавним законом без згоди місцевих органівта місцевого населення.

Унітарна держава має такі ознаки:

1) повна територіальна єдність держави. Це означає, що адміністративно-територіальні одиниці не мають політичної самостійності, жодних ознак суверенітету;

2) для населення встановлене єдине громадянство, територіальні одиниці не мають власного громадянства;

3) єдина структура державного апарату на всій території держави, єдина судова система;

4) єдина система законодавства для всієї держави;

5) одноканальна система податків, тобто всі податки надходять у центр, а звідти централізовано розподіляються.

Унітарна держава, як правило, характеризується досить високим ступенем централізації (Білорусь, Фінляндія, Італія, Польща, Греція, Туреччина та ін.).