19.6. Правила безпеки прирезервуарному зберіганні газів

19.6. Правила безпеки прирезервуарному зберіганні газів

Для створення незалежного та рівномірного режиму роботи апаратів між джерелами отримання газу і його споживанням встановлюють резервуари чи газгольдери, в яких зберігається зріджений газ, та вирівнюється його тиск. Це газгольдери високого тиску із сталим об’ємом (надлишковий тиск газу до 0,5.., 1 M Па, а в окремих випадках й до 10 МПа). Серед інших типів газгольдерів (мокрі, сухі), вони найбільш безпечні в експлуатації, особливо для газів, що утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші.

Газгольдери високого тиску виготовляють циліндричної або сферичної форми об’ємом до 4 тис. м3. Вони належать до посудин, що працюють під тиском. Газгольдери обладнують системами автоматичної сигналізації та відімкнення від мережі при досягненні газом нижнього або верхнього допустимого рівня, вимірювальними приладами для контролю тиску і температури, запобіжними клапанами, зворотним клапаном на лінії нагнітання газу, редукційним вентилем, який підтримує незмінний тиск на лінії відбору газу.

Для безпечної експлуатації газгольдери покривають фарбою, яка добре відбиває сонячні промені і зменшує нагрівання. При штучному освітленні газгольдерів з горючими газами застосовують світильники та проводку у вибухозахищеному виконанні. Не допускається повністю спорожнювати газгольдери, тому що внаслідок просмоктування повітря всередині газгольдера можливо утворення вибухонебезпечних концентрацій.

Газгольдери встановлюють на відкритому повітрі подалі від ліній електропередач, забезпечують блискавкозахистом та огороджують від доступу сторонніх осіб. В окремих випадках газгольдери розташовують у спеціальних приміщеннях.

При розміщенні декількох газгольдерів між ними, а також між газгольдерами та іншими спорудами дотримуються безпечних відстаней.

19.7. Правила безпеки при експлуатації газового господарства

У промисловості й побуті широко застосовується природний та штучний гази, що потребує виконання відповідних правил і норм безпеки. Обладнання, яке використовує газ, по якому він подається, регулюється та обліковується, належить до об’єктів підвищеної небезпеки і вимагає особливої обережності при експлуатації.

Природний газ легший за повітря (густина 0,72 кг/м ) і у випадках витікання може накопичуватися у верхній частині приміщення, а зріджений газ, який майже удвічі важчий за повітря, -у нижній частині приміщення.

Газопроводи, газорегуляторні пункти і газорегуляторні установки, розташовані на території та в приміщеннях підприємства, працюють під тиском до 0,6 М П а. Тому їх експлуатацію треба здійснювати у відповідності із затвердженими Держпромгірнаглядом України Правилами безпеки в газовому господарстві, які містять вимоги безпеки до будови газопроводів всередині приміщень та споживаючого газ технологічного і виробничого обладнання, порядок приймання об’єктів в експлуатацію, їх обслуговування та нагляд за ними.

До обслуговування газового обладнання, газопроводів і газорегуляторних установок допускаються особи віком від 18 років, що пройшли курс навчання та склали відповідні іспити.

На підприємствах, що використовують газ як паливо, наказом роботодавця призначаються особи, відповідальні за безпечну експлуатацію газового господарства, а для забезпечення нагляду за його технічним станом створюється газова служба або ці функції по договору виконує районна служба газового господарства.

Працівники, що експлуатують газові установки, проходять періодичну перевірку знань з безпечних прийомів роботи щорічно, а інженерно-технічні працівники – один раз на три роки.

Прокладання газопроводів і монтаж газових об’єктів проводять із суворим дотриманням правил безпеки в газовому господарстві та правил безпеки в будівництві.

Газопроводи прокладаються з ухилом не менше 0,003. На газових трубах встановлюються пристрої для спуску газового конденсату. Внутрішні (всередині цеху) газопроводи монтують відкрито на висоті не менше 2 м від підлоги шляхом зварювання сталевих труб. Нарізні й фланцеві з’єднання застосовують лише на місцях встановлення арматури та підключення обладнання. Через стіни і перекриття газопровід прокладають у сталевих патрубках більшого діаметру. Газопроводи комплектуються продувними свічками із запірною арматурою, а на кожному відводі до джерела споживання встановлюються вимикальні пристрої. При цьому діаметр відводу має забезпечувати необхідний тиск і витрату газу для нормальної роботи кожного виду обладнання.

Після монтажу газопроводи та інші газові об’єкти приймаються комісією, до якої входять представники замовника, будівельно-монтажної організації, служби газового господарства міста або району та органу Держпромгірнагляду. Приймання об’єктів оформляється відповідним документом (актом), що дозволяє їх експлуатацію.

Газопроводи випробовують на міцність та щільність при робочому тиску до 0,3 МПа повітрям. При більшому тиску їх випробовують на міцність водою, а на щільність – повітрям. Перед випробуванням газопроводи продувають повітрям. Умови випробування (тиск, час випробування, допустиме падіння тиску) наведені у Правилах безпеки в газовому господарстві.

Особливих заходів безпеки належить дотримуватися операторам технологічних печей на початку роботи. Топку та газоходи перед розпалюванням необхідно протягом 10… 15 хв вентилювати для видалення з них вибухонебезпечних газів. Із газопроводу має бути спущений конденсат, а сам газопровід продутий через продувну свічку. Після цього можна приступити до запалювання газових пальників з дотриманням встановленого посадовою інструкцією порядку виконання даної операції та заходів безпеки.

Приміщення, де розташовують газові установки, обов’язково обладнуються спеціальними автоматичними звуковими та світловими індикаторами або сигналізаторами наявності вибухонебезпечних концентрацій газу у повітрі, а також постійно діючою приточно-витяжною вентиляцією та аварійною вентиляцією.

Усі дефекти в роботі газових об’єктів усуваються тільки після припинення подачі газу. Місце роботи огороджують і охороняють. Роботи у газонебезпечних місцях повинні виконувати не менше двох робітників за наявності протигазів, а у газових колодязях чи котлованах – ще й за наявності страхового пристрою.