Система та повноваження адміністративних судів

11.3 Система
та повноваження адміністративних судів

Адміністративні суди є спеціалізованими судами у системі судів
загальної юрисдикції. Адміністративні суди утворюються і ліквідуються
Президентом України за поданням міністра юс­тиції України, погодженим з Головою
Верховного Суду Украї­ни або головою відповідного вищого спеціалізованого суду.
Так, відповідно до Указу Президента України від 1 жовтня 2002 р. № 889/2002, в
системі судів загальної юрисдикції утво­рено Вищий адміністративний суд України
з місцезнаходжен­ням у м. Києві. Кількість суддів Вищого адміністративного суду
України, відповідно до Указу Президента України від 7 листо­пада 2002 р. №
995/2002, становить 65 осіб, а 22 грудня 2004 р. Указом Президента України
призначено першого в історії ад­міністративного судочинства Голову Вищого
адміністративного суду України. Отже, започатковано реальне створення адміні­стративного
судочинства.

Указом Президента України від 16 листопада 2004 р. № 1417/2004 з 1
січня 2005 р. у системі адміністративних судів України утворено 27 окружних
адміністративних судів, від­повідно до адміністративно-територіального поділу —
в кожній області, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севасто­полі, а
також утворено 7 апеляційних адміністративних судів: Дніпропетровський,
Донецький, Київський, Львівський, Одесь­кий, Севастопольський, Харківський.
Повноваження вказаних апеляційних адміністративних судів поширюються на такі те­риторії:

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд — Дніпропетровська,
Запорізька, Кіровоградська області;

Донецький апеляційний адміністративний суд — Донецька, луганська
області;

Київський апеляційний адміністративний суд — Вінниць­ка, Житомирська,
Київська, Черкаська, Чернігівська області та м. Київ;

Львівський апеляційний адміністративний суд — Волинсь­ка, Закарпатська,
Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька,
Чернівецька області;

Одеський апеляційний адміністративний суд — Мико­лаївська, Одеська,
Херсонська області;

Севастопольський апеляційний адміністративний суд — Ав­тономна
Республіка Крим, м. Севастополь;

Харківський апеляційний адміністративний суд — Пол­тавська, Сумська,
Харківська області.

Аналіз зазначених указів Президента України та статей 18— 20 Кодексу
адміністративного судочинства України дає підста­ви стверджувати про наявність
в Україні певної системи ад­міністративних судів, яка складається із:

1)місцевих адміністративних судів, до яких
входять:

— місцеві загальні суди (районні,
районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди
гарнізонів) як ад­міністративні суди;

— місцеві окружні адміністративні
суди, що утворені в Авто­номній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі;

2)апеляційних адміністративних судів;

3)Вищого адміністративного суду України;

4)Верховного Суду України.

Місцеві адміністративні суди є судами першої
інстанції і розглядають справи, пов’язані з правовідносинами у
публічно-правовій сфері (справи адміністративної юрисдикції). Підсуд­ність
окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним
законом. Місцеві адміністратив­ні суди здійснюють:

1) правосуддя в порядку,
встановленому процесуальним за­коном;

2) процесуальні дії та
організаційні заходи для забезпечен­ня розгляду справи;

3) контроль за своєчасним зверненням
до виконання судо­вих рішень;

4) ведення судової статистики;

5) інші передбачені законом повноваження.

Апеляційні адміністративні суди утворюються в
апеляційних округах відповідно до зазначеного Указу Президента України. До
складу апеляційного суду входять судді, як правило, обрані на посаду судді
безстроково. У складі апеляційного адміністра­тивного суду можуть утворюватися
судові палати з розгляду ок­ремих категорій справ за встановленою
спеціалізацією в межах адміністративної юрисдикції.

Апеляційні
адміністративні суди:

1) переглядають судові рішення
місцевих адміністративних судів, які знаходяться в межах їх територіальної
юрисдикції, в апеляційному перегляді як суди апеляційної інстанції;

2) ведуть та аналізують судову
статистику, вивчають і уза­гальнюють практику в адміністративних справах;

3) надають методичну допомогу в
застосуванні законодав­ства місцевим судом;

Мають
інші передбачені законом повноваження.

Судом апеляційної інстанції може бути й Вищий адміністра­тивний суд
України у випадках перегляду в апеляційному по­рядку судового рішення окружного
адміністративного суду, те­риторіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ,
лише щодо встановлення Центральною виборчою комісією резуль­татів виборів чи
всеукраїнського референдуму (ч. 3 ст. 20, ч. 3 ст. 172, ч. 6 ст. 177 КАСУ).

Вищий адміністративний суд України діє як суд
першої інс­танції лише у випадках: а) щодо встановлення Центральною виборчою
комісією результатів виборів або всеукраїнського ре­ферендуму; б) щодо
скасування реєстрації кандидата на пост Президента України (ч. 4 ст. 18 КАСУ),
а також як суд касацій­ної інстанції (ст. 210 КАСУ).

Вищий
адміністративний суд:

1) розглядає в касаційному порядку
адміністративні справи у сфері публічних правовідносин;

2) веде та аналізує судову
статистику, вивчає й узагальнює судову практику;

3) надає методичну допомогу судам
нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції України та
законів у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової
статистики; дає судам нижчого рівня рекомендаційні роз’яснення з питань
застосування законодавства;

4) здійснює інші повноваження, передбачені
законом.

Верховний Суд України переглядає судові рішення
за винят­ковими обставинами. Перегляд таких рішень є різновидом ка­саційного
провадження. Підставами для провадження за ви­нятковими обставинами є:

1) неоднакове застосування судом
касаційної інстанції од­нієї й тієї самої норми права;

2) визнання судових рішень
міжнародною судовою устано­вою, юрисдикція якої визнана Україною такими, що
порушу­ють міжнародні зобов’язання України.

Верховний Суд України переглядає судові рішення за ви­нятковими
обставинами у складі судів його Судової палати в адміністративних справах.

Верховний
Суд України:

1) переглядає в порядку повторної
касації справи за винят­ковими обставинами;

2) дає судам роз’яснення з питань
застосування законо­давства на основі узагальнення судової практики та аналізу
су­дової статистики;

3) у разі необхідності визнає
нечинними роз’яснення Пле­нуму Верховного адміністративного суду України;

4) звертається до Конституційного
Суду України щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів;

5) веде та аналізує судову
статистику, вивчає та узагальнює судову практику, знайомиться в судах з
практикою застосуван­ня законодавства;

6) у межах повноважень вирішує
питання, що випливають із міжнародних договорів України;

7) здійснює інші повноваження, передбачені
законом.

Таким чином,
формування судового контролю за публіч­ним управлінням та забезпечення розгляду
і вирішення спорів, що виникають у сфері діяльності публічної адміністрації має
логічне завершення, яке опосередковується створенням повно­цінної системи
адміністративного судочинства. Ця система включає в себе як сукупність
адміністративних судів, так і су­купність принципів, форм і методів
відправлення правосуддя, яке пов’язане з діяльністю у сфері
адміністративно-публічних правовідносин.

 

11.4 Склад
суду та відводи

За загальним правилом, розгляд і вирішення усіх адміністра­тивних справ
у суді першої інстанції здійснюється одноособово суддею (ст. 23 КАСУ), крім
випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (частини
1, 2, 5 ст. 24). Це означає, що суддя:

а) одноособово вирішує усі питання, пов’язані з судовим розглядом
адміністративної справи;

б) діє від імені суду і головує в судовому засіданні; діє як суд (ч. 2
ст. 13 Закону «Про судоустрій України);

в) одноособово постановляє іменем України судове рішен­ня, яке після
набрання ним законної сили є обов’язковим для виконання.

Розгляд і вирішення адміністративних справ одноособово здійснюється
суддями:

1) у всіх місцевих загальних судах
(районних, районних у містах, міських та міськрайонних судах, а також у
військових судах гарнізонів) як адміністративних судах у всіх адміністра­тивних
справах;

2) у всіх місцевих окружних
адміністративних судах, що утворені в Автономній Республіці Крим, областях,
містах Києві та Севастополі у всіх адміністративних справах, за винятком
адміністративних справ, які розглядаються колегіально.

До справ, які розглядаються колегіально у місцевих окруж­них
адміністративних судах, належать:

а) адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії
чи бездіяльність Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства
чи іншого центрального орга­ну виконавчої влади, Національного банку України,
їх посадо­вих чи службових осіб, виборчої комісії, членів цієї комісії з метою
підвищення гарантії незалежності суду при ухваленні судового рішення,
розглядаються і вирішуються колегіально у складі трьох суддів;

б) адміністративні справи за клопотанням однієї із сторін про колегіальний
розгляд справи або з ініціативи судді у разі їх особливої складності
розглядаються і вирішуються колегіально у складі трьох суддів;

в) адміністративні справи, які підсудні Вищому адміністра­тивному суду
України як суду першої інстанції, розглядаються і вирішуються колегіально у
складі не менше п’яти суддів, а
саме: це справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів
виборів або всеукраїнського референдуму та скасування реєстрації кандидата на
пост Президента України.

Розгляд справ у апеляційній та касаційній інстанціях відбу­вається лише
у колегіальному порядку: в апеляційній інстанції колегіально у складі трьох
суддів; касаційній інстанції коле­гіально у складі не менше п’яти суддів.

Перегляд судових рішень в адміністративних справах у Вер­ховному Суді
України за винятковими обставинами також здійснюється колегіально у складі
суддів Судової палати в ад­міністративних справах Верховного Суду України.
Перегляд відбувається за участі не менше двох третин Судової палати (але не менше
п’яти суддів).

Перегляд судових рішень в адміністративних справах у по­рядку повторної
касації здійснюється колегією у складі суддів відповідних судових палат
Верховного Суду України. Судовий склад спільного засідання палат формується
головами відповід­них палат у рівній кількості. Головують на спільному
засіданні почергово голови відповідних палат (ч. 2 ст. 241 КАСУ).

Усі питання, які розглядаються колегією суддів, вирішу­ються більшістю
голосів суддів. Тому, враховуючи авторитет головуючого у суді, який би міг
вплинути на позицію інших членів суду, встановлене правило, за яким головуючий
в судо­вому засіданні голосує останнім. Крім цього, голосування при прийнятті
судового рішення є не тільки правом, а й обов’язком кожного судді й жоден із
суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення
(ч. 2 ст. 25 КАСУ). Якщо суддя не згодний із судовим рішенням за наслідками
розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Цей
документ (окрема думка) не оголо­шується в судовому засіданні, але приєднується
до справи і є відкритим для ознайомлення. Наявність окремої думки може
враховуватися при перегляді адміністративної справи у ви­щестоящому
адміністративному суді.

Склад суду на час розгляду і вирішення адміністративної справи в суді
однієї інстанції залишається незмінним. У разі неможливості продовження
розгляду справи одним із судів до розгляду залучається інший суддя, а судовий
розгляд адміністра­тивної справи починається спочатку, якщо суддю було залуче­но
під час судового розгляду справи.

З метою забезпечення неупередженості судді при розгляді
адміністративної справи законодавець встановлює перелік під­став для відводу чи самовідводу
судді (ст. 27 КАСУ):

1)якщо суддя брав участь у розгляді
цієї справи як пред­ставник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спе­ціаліст,
перекладач;

2) якщо суддя прямо чи побічно
заінтересований у резуль­таті розгляду справи;

3) якщо суддя є членом сім’ї або
близьким родичем сторо­ни або інших осіб, які беруть участь у справі;

4) за наявності інших обставин, які
викликають сумнів у неупередженості судді.

Закон не перераховує всіх можливих підстав для відводу або самовідводу,
однак особа, яка заявляє про відвід судді, має на­дати конкретні факти і мотиви
такого відводу. Суддя відводить­ся також за наявності обставин, які встановлені
ст. 28 КАС України і встановлюють недопустимість повторної участі судді у
розгляді адміністративної справи, зокрема:

1) якщо суддя, який брав участь у
вирішенні адміністратив­ної справи в суді першої інстанції, бере участь у
вирішенні цієї самої справи в суді апеляційної, касаційної інстанції, у пере­гляді
справи за винятковими обставинами, а також у новому її розгляді у першій
інстанції після скасування попередньої пос­танови або ухвали про закриття провадження
в адміністратив­ній справі;

2) якщо суддя, який брав участь у
вирішенні адміністратив­ної справи в суді апеляційної інстанції, бере участь у
вирішен­ні цієї самої справи в суді першої чи касаційної інстанції, у перегляді
справи за винятковими обставинами, а також у ново­му її розгляді після
скасування постанови або ухвали суду каса­ційної інстанції;

3) якщо суддя, який брав участь у
вирішенні адміністратив­ної справи в суді касаційної інстанції, бере участь у
вирішенні цієї самої справи в суді першої чи апеляційної інстанції, у пе­регляді
справи за винятковими обставинами, а також у новому її розгляді після
скасування постанови або ухвали суду касацій­ної інстанції;

4) якщо суддя, який брав участь у
вирішенні адміністратив­ної справи за винятковими обставинами, бере участь у
вирі­шенні цієї самої справи в суді першої, апеляційної чи касацій­ної
інстанції.

До складу суду не можуть також входити особи, які є чле­нами сім’ї,
родичами між собою чи родичами подружжя.

Підставами для
відводу секретаря судового засідання, експер­та, спеціаліста, перекладача є підстави 1—4, зазначені вище для
відводу судді. Крім того, відводи експерту чи спеціалісту можуть бути
заявлені:

1) якщо експерт або спеціаліст
перебував чи перебуває в службовій або іншій залежності від осіб, які беруть
участь у справі;

2) якщо експерт або спеціаліст
проводили ревізію, перевір­ку тощо, матеріали яких використовуються при
розгляді даної справи;

3) якщо з’ясування обставин, які
мають значення для спра­ви, виходить за межі сфери спеціальних знань експерта,
спе­ціаліста.

Як суддя, так і експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового
засідання можуть заявити самовідвід.

Про відвід (самовідвід) за наявності підстав, зазначених у статтях 27–29 КАС України
подається заява особами, які бе­руть участь у справі до початку судового
розгляду. Для цього головуючий після відкриття судового засідання і
повідомлення про повне фіксування судового процесу технічними засобами оголошує
склад суду і роз’яснює права відводу (ст. 127 КАСУ). Він не здійснює після
оголошення складу суду і прізвища осіб, які беруть участь у справі. Така
детальна регламентація питань, пов’язана з відводами, є процесуальним засобом
об’єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи. Після початку
судового розгляду заявляти відвід (самовідвід) можна лише у разі, якщо про
підставу відводу стало відомо після початку су­дового розгляду. Заява про
відвід може бути зроблена як пись­мово, так і усно, але в будь-яких випадках
відвід повинен бути вмотивований і мають бути надані докази про неможливість
участі в судовому процесі того чи іншого учасника процесу. Письмовий відвід
долучається до матеріалів справи, а усний має бути занесений до протоколу
судового засідання (журналу судового засідання).

У разі заявлення відводу (самовідводу) суд повинен вислу­хати особу,
якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояс­нення, а також думку осіб, які
беруть участь у справі. Якщо заява про відвід ґрунтується на підставах,
передбачених стаття­ми 27—29 КАС України, відвід здійснюється без обговорення,
а якщо заява ґрунтується не на зазначених фактах, то суд пови­нен з’ясувати
достатність підстав для відводу.

Відвід учасника процесу вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що
розглядає справу. У разі відводу судді, який розглядає справу одноособово,
питання про його відвід вирі­шується ним самим у нарадчій кімнаті та
оформляється ухва­лою. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду
вирішується у нарадчій кімнаті простою більшістю голосів.

Ухвала про відвід окремо не оспорюється, а заперечення проти неї може
бути включене до апеляційної чи касаційної скарги.

У разі задоволення відводу судді, який одноособово розгля­дає справу,
адміністративна справа розглядається іншим суд­дею в тому самому
адміністративному суді. При задоволенні відводу судді або всього складу суду,
якщо справа розглядаєть­ся колегією суддів, адміністративна справа
розглядається:

а) тим самим кількісним складом
колегії суддів; б) без участі відведеного судді або іншим складом суддів. Якщо
після задо­волення відводів неможливо утворити новий склад суддів, то
вирішується судом питання про передачу справи до іншого суду в порядку,
встановленому ст. 22 КАС України.