Перегляд судових рішень у касаційному порядку

14.3 Перегляд судових рішень у касаційному порядку. Касаційне
провадження

Перегляд судових рішень у касаційному порядку є третьою інстанцією з
розгляду адміністративних справ, виступає як один із процесуальних засобів
захисту прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб.

Касація (скасування) — це звернення до суду касаційної (вищої) судової
інстанції з проханням переглянути та скасувати рішення суду першої інстанції
після його апеляційного пере­гляду та рішення апеляційної інстанції, які
набрали законної сили, внаслідок порушення норм матеріального чи процесуаль­ного
права.

Завданням касаційного перегляду адміністративної справи за касаційною
скаргою на судове рішення першої інстанції піс­ля його апеляційного перегляду
та судове рішення апеляційної інстанції є:

1) встановлення під час касаційного
провадження пору­шень норм матеріального чи процесуального права, допущених
судами першої та апеляційної інстанцій, які призвели до не­правильного вирішення
адміністративної справи;

2) виправлення помилок судів першої
та апеляційної інс­танцій в питаннях застосування норм матеріального чи проце­суального
права;

3) забезпечення правильного та
однакового застосування норм матеріального та процесуального права судами
нижчого рівня;

4) формування судової практики.

Касаційна інстанція не встановлює нових фактичних об­ставин в
адміністративній справі, не досліджує нових доказів, які не досліджувалися в
суді першої чи апеляційної інстанцій, не перевіряє доказів, які досліджувалися
судами першої та апе­ляційної інстанцій з порушеннями вимог КАС України. Каса­ційна
інстанція не може вважати доведеними чи недоведеними ті чи інші обставини, а
приймає їх такими, якими визнали їх суди першої та апеляційної інстанцій (ст.
220 КАСУ).

Судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Вищий
адміністративний суд України (ст. 210 КАСУ), який розглядає в касаційному
порядку справи, віднесені до його під­судності, а також інші справи, визначені
процесуальним зако­ном. Суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрун­тованість
рішень судів нижчого рівня, він переглядає судові рішення в межах касаційної
скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи
процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі, тобто пе­ревіряє
справу за колом осіб і за колом правовідносин у повно­му обсязі.

Право на касаційне оскарження рішень суду першої інстан­ції, після їх
перегляду в апеляційному порядку, а також судових рішень суду апеляційної
інстанції повністю або частково мають:

а)
сторони (позивач, відповідач);

б) особи, які беруть участь у справ (треті особи, представ­ники сторін
та третіх осіб) або особи, які є іншими учасниками адміністративного процесу
(свідок, експерт, спеціаліст, пере­кладач);

в) особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив пи­тання про їх
права, свободи, інтереси та обов’язки;

г)
правонаступники відповідно до ст. 55 КАС України;

ґ) особи, яким законом надане право захищати права, сво­боди та
інтереси інших осіб згідно зі ст. 60 КАС України.

Зазначені особи в будь-який час до закінчення касаційного розгляду
справи мають право приєднатися шляхом подання письмової заяви до касаційної
скарги, підтримуючи її вимоги (ст. 217 КАСУ).

Предметом касаційного оскарження є (можуть бути) поста­нови та ухвали
судів першої або апеляційної інстанції. Проте, якщо постанови нижчих судових інстанцій всі можуть бути ос­каржені в касаційному
порядку, то ухвала не кожна може бути окремо оскаржена. Обмеження кола ухвал
суду першої та апе­ляційної інстанції, які можуть бути окремо оскаржені в каса­ційному
порядку, ще більше, ніж існуючі обмеження оскаржен­ня в апеляційному порядку. В
касаційному порядку підлягають оскарженню окремо лише ті ухвали, які
перешкоджають по­дальшому провадженню у справі. До них належать ухвали про:

1) залишення позовної заяви
(апеляційної скарги) без руху — статті 108, 189 КАС України;

2) повернення позовної заяви (апеляційної скарги)
— стат­ті 108, 189 КАС України;

3) відмовлення у поновленні чи продовженні пропущеного процесуального
строку — ч. 3 ст. 102 КАС України;

4) відмову у відкритті провадження
(апеляційного проваджен­ня) в адміністративній справі — статті 109, 189 КАС
України;

5) залишення позовної заяви (заяви
про апеляційне оскар­ження, апеляційної скарги) без розгляду — статті 155, 186
КАС України;

6) зупинення провадження у справі —
ст. ст. 156 КАС Ук­раїни;

7) закриття провадження у справі — ст. 157 КАС
України.

Заперечення
проти інших ухвал можуть бути включені до

касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками
апеляційного провадження.

Обмеження кола ухвал судів першої та апеляційної інстан­ції, які можуть
бути оскаржені в касаційному порядку, ґрун­тується на тому, що:

а) суд касаційної інстанції перевіряє рішення судів нижчого рівня лише
на предмет правильності застосування норм права, а не нового розгляду справи;

б) суд касаційної інстанції забезпечує правильне та однако­ве
застосування норм матеріального чи процесуального права, а також формування
судової практики;

в) рішення суду касаційної інстанції є остаточним і оскар­женню не
підлягає, а тому воно має бути на високому рівні правового обґрунтування, яке б
відповідно ідеям справедли­вості та верховенства права.

Законодавець не передбачає спеціальної процедури оскаржен­ня в
касаційному порядку судових рішень щодо виборчого проце­су та процесу
референдуму («виборчих спорів»). Для таких спорів рішення суду апеляційної
інстанції є остаточним (ч. 9 ст. 177 КАСУ). Воно й не дивно. Чи потрібне
відміняти (скасовувати) рішення суду, яке вступило в законну силу, після
закінчення ви­борчого процесу Проте, якщо рішення суду першої та апеляцій­ної
інстанції, прийняті з порушенням норм матеріального чи про­цесуального права,
суттєво вплинули на результати виборів, то чому б і не переглянути їх в
касаційному порядку. Хоча в юридич­ній літературі має місце твердження, що,
виходячи зі швидкоп­линності виборчого процесу, законодавець встановив
оскарження рішень з «виборчих спорів» лише в апеляційному порядку.

В касаційній інстанції не може оскаржуватися рішення суду, яке не було
предметом розгляду в апеляційній інстанції (ч. 1 ст. 211 КАСУ), а також суд
касаційної інстанції не може розгля­дати позовні вимоги осіб, які беруть участь
у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції (ч. 3 ст. 220 КАСУ). З
цього випливає, що особи, які не брали участі у справі, але якщо суд вирішив
питання про їх права, свободи, інтереси та обов’язки, мають право заявляти
вимоги, що не були заявлені у суді пер­шої інстанції. В такому випадку суд
касаційної інстанції пови­нен скасувати рішення судів першої та апеляційної
інстанцій з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд
(ч. 3 ст. 227 КАСУ), оскільки позовні вимоги, що не були заявлені у суді першої
інстанції, потребують додаткового дослідження фактичних обставин, а це виходить
за межі пере­гляду судом касаційної інстанції (ст. 220 КАСУ).

Підставами касаційного оскарження є порушення або
не­правильне застосування норм матеріального чи процесуально­го права.
Порушення норм матеріального права полягає в тому, що суд при прийнятті рішення
не застосував закон, який треба було застосувати, або застосував помилково
інший закон, або суд неправильно витлумачив матеріальну норму, або було за­стосовано
нечинні норми. Порушення норм процесуального права полягає в тому, що суд
порушив порядок ведення судо­вого процесу, порушено предметну, територіальну та
інстанційну підсудність, порушено порядок і строки розгляду і вирі­шення
адміністративних справ тощо.

Реалізація права на касаційне оскарження з додержанням зазначених у
законі порядку, умов та строків призводить до відкриття касаційного
провадження. Касаційне провадження — це врегульований законом про
адміністративне судочинство комплекс взаємопов’язаних і взаємообумовлених
процесуаль­них дій з перегляду постанов і ухвал судів першої та апеляцій­ної
інстанції, що набрали законної сили на предмет їх відповід­ності нормам
матеріального і процесуального права.

Касаційне провадження складається з кількох стадій (еле­ментів):

1) відкриття касаційного провадження;

2) підготовка справи до касаційного розгляду;

3) попередній розгляд справи;

4) касаційний розгляд справи у судовому
засіданні;

5) судові рішення та їх ухвалення
(постановлення).

Відкриття касаційного провадження починається з
подання касаційної скарги з дотриманням порядку, строків та вимог до касаційної
скарги.

Порядок подання касаційної скарги. На відміну від
апеляцій­ного оскарження, касаційна скарга подається безпосередньо до
адміністративного суду касаційної інстанції — Вищого ад­міністративного суду
України (ч. 1 ст. 212 КАСУ). Деякі автори вважають, що закріплення цієї норми у
Кодексі адміністратив­ного судочинства України є позитивним, оскільки виключає
можливість за будь-яких підстав залишити судом першої чи апеляційної інстанції
касаційну скаргу без руху з причин її не­відповідності вимогам процесуального
законодавства. В даному випадку Вищий адміністративний суд України вирішує
питан­ня щодо відповідності або невідповідності касаційної скарги встановленим
законом вимогам. Цю слушну думку слід під­тримати, оскільки касаційне оскарження
— це ще одна гаран­тія прав, свобод та інтересів людини і громадянина.

Строк подання касаційної скарги на судові рішення
вста­новлено в один місяць після
набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції. За
загальним правилом, рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з
моменту його оголошення. Отож, касаційна скарга повинна бути подана протягом
одного місяця з моменту оголошення рішення суду апеляційної інстанції.

Однак залежно від складності справи, складання постанови у повному
обсязі може бути відкладено на строк не більше ніж п’ять днів з дня закінчення
справи (ч. 3 ст. 160 КАСУ). Вихо­дячи зі змісту зазначеної статті, якщо суд
апеляційної інстанції прийняв відповідне рішення з урахуванням ч. 3 ст. 160 КАС
України, касаційна скарга подається протягом місяця з дня складання постанови у
повному обсязі.

Касаційна скарга, подана після закінчення строку, за за­гальним
правилом, залишається без розгляду та підлягає повер­ненню, про що
суддею-доповідачем постановляється ухвала. Частиною 9 ст. 103 КАС України
встановлено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна
за­ява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передано
іншими відповідними засобами зв’язку. Однак і в суді касаційної інстанції мають
місце помил­ки. Так, постановою Судової палати в адміністративних спра­вах
Верховного Суду України від 11 квітня 2006 р. відмінено ухвалу Вищого
адміністративного суду України про залишення без розгляду касаційної скарги п.
Ю. С. О. На підставі того, що було виявлено неоднакове застосування судом
касаційної інс­танції ч. 9 ст. 103 КАС, в результаті чого суд касаційної інстан­ції
дійшов помилкового висновку щодо пропуску скаржником строку подання касаційної
скарги.

Якщо строк пропущено за наявності об’єктивних причин, особа, яка подала
касаційну скаргу, має звернутися до касацій­ного суду з письмовою заявою про
відновлення пропущеного строку подання касаційної скарги. Заява розглядається
коле­гією суддів, якщо вона надійшла до винесення ухвали про по­вернення
касаційної скарги (ч. 3 ст. 214 КАСУ). В цьому зв’язку вбачається, що питання
про поновлення пропущеного строку має бути розглянуто одночасно з відкриттям
касаційного про­вадження.

За наявності поважної причини може бути постановлена ухвала суду про
поновлення пропущеного строку. Зазначена заява, підкреслюється в юридичній
літературі, розглядається колегією суддів без повідомлення осіб, які беруть
участь у справі, що, на нашу думку, суперечить правилам ст. 102 КАС України,
якою встановлено, що поновлення чи продовження строку суд вирішує з
повідомленням осіб, які беруть участь у справі, хоча на рівні касаційної
інстанції можливо й без пові­домлення цих осіб.

Вимоги до касаційної скарги. Касаційна скарга
подається в письмовій формі, в якій відповідно до ст. 213 КАС України
зазначається:

— найменування адміністративного суду касаційної
інстанції;

— ім’я (найменування), поштова
адреса особи, яка подає ка­саційну скаргу, та осіб, які беруть участь у справі,
а також їх но­мери засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо також є;

— судові рішення, що оскаржуються;

— обґрунтування вимог особи, що
подає касаційну скаргу із зазначенням того, у чому полягає порушення норм
матеріаль­ного чи процесуального права;

— вимоги особи, що подає касаційну
скаргу, до суду каса­ційної інстанції;

— клопотання особи, що подає скаргу;

— перелік матеріалів, які подаються.

Касаційна скарга, так само як і заперечення на касаційну скаргу, можуть
містити клопотання учасників процесу про роз­гляд справи за їх участю. Брати
участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції чи ні — це право особи,
яка подає касаційну скаргу, а також інших учасників судового процесу.
Враховуючи обов’язковість присутності учасників процесу в суді касаційної
інстанції право брати участь у судовому засідан­ні реалізується лише шляхом
подання до суду касаційної інс­танції клопотання в касаційній скарзі про участь
у судовому засіданні. Така вимога закону орієнтує суд на кількість учасни­ків
процесу, для проведення якого вирішуються відповідні ор­ганізаційні питання.

За відсутності такого клопотання вважається, що учасники процесу не
бажають взяти участь у судовому засіданні й каса­ційна скарга буде розглядатися
колегією суддів без їх участі (ч. 3 ст. 213; ч. 3 ст. 216; ч. 3 ст. 217 КАСУ).
Отже, ще раз на­гадуємо, що присутність осіб, які беруть участь у справі, у су­довому
засіданні касаційного суду є їх правом, а не обов’язком. Звісно, що особиста
присутність сторін у судовому засіданні полегшує розгляд справи, надає
можливість суду уточнити пев­ні обставини справи. Однак відсутність сторін, а
також непри­буття інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 4 ст. 221 КАСУ), у
судовому засіданні не перешкоджають судовому розгляду справи, а справа
розглядається за наявними матеріалами.

Питання, чи може особа, яка не подавала клопотання про участь у
розгляді справи ані у касаційній скарзі, ані у запере­ченні на касаційну
скаргу, бути присутньою у суді касаційної інстанції під час розгляду справи, в
якій вона є учасником, залишається дискусійним і невизначеним, оскільки в
законі за­борони на присутність без попереднього клопотання немає.

Касаційна скарга за загальним правилом підписується сто­роною, яка її
подає, або її представником, який додає оформ­лений належним чином документ про
свої повноваження (стат­ті 56—61 КАСУ).

До касаційної скарги додаються документ про сплату судо­вого збору, а
також копії касаційної скарги відповідно до кіль­кості осіб, які беруть участь
у справі, та копії оскаржуваних рішень судів першої апеляційної інстанції (ч. 5
ст. 213 КАСУ).

Касаційна скарга реєструється у день її надходження до ад­міністративного
суду касаційної інстанції та не пізніше наступ­ного дня передається в порядку
черговості судді-доповідачу. Суддя-доповідач у п’ятиденний строк вирішує
питання щодо прийняття одного із наступних рішень, яке постановляється ухвалою
про:

1) залишення касаційної скарги без руху;

2) повернення касаційної скарги скаржникові;

3) відмову у відкритті касаційного провадження у
справі;

4) відкриття касаційного провадження.

Ухвалу про залишення касаційної скарги без руху суддя- доповідач
постановляє у разі якщо:

— касаційну скаргу та додатки до
неї подано без додержан­ня встановлених ст. 213 КАС України вимог;

— касаційну скаргу подано з
порушенням установлених форми та структури;

—не сплачено судовий збір.

В ухвалі зазначаються недоліки касаційної скарги, спосіб їх усунення та
встановлюється строк, достатній для усунення не­доліків. Копія ухвали негайно
надсилається особі, що зверну­лася з касаційною скаргою, для усунення
недоліків.

Ухвалу про повернення касаційної скарги скаржникові згідно з правилами
ст. 108 КАС України суддя-доповідач по­становляє у разі якщо:

— не усунуті у встановлений строк
недоліки касаційної скарги;

— особа, що її подала, до
відкриття провадження подала заяву про відкликання касаційної скарги;

— касаційну скаргу подано особою,
яка не має адміністра­тивної процесуальної дієздатності;

— касаційну скаргу від імені
особи, яка бере участь у справі, подано особою, яка не має повноважень не
ведення справи;

— касаційну скаргу подано після
закінчення строку каса­ційного оскарження, і особа, яка її подала, не порушує
питан­ня про поновлення цього строку (ч. 3 ст. 214 КАСУ).

Ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження згідно з
правилами ч. 4 ст. 214 КАС України суддя-доповідач постановляє у разі якщо:

— справа не підлягає касаційному розгляду в порядку ад­міністративного
судочинства;

— справа не переглядалася у апеляційному
порядку;

— є ухвала про закриття
касаційного провадження у зв’язку з відмовою цієї особи від касаційної скарги
на це саме судове рішення;

— є ухвала про відхилення
касаційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті касаційного
провадження за касацій­ною скаргою на це саме судове рішення.

У літературі висловлюється думка, що за аналогією суддя-доповідач
постановляє ухвалу про відмову у відкритті касацій­ного провадження, якщо
настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звернулися із
касаційною скаргою, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Так, дійсно, правилами ст. 109 КАС України перед­бачено
відмову у відкритті адміністративного провадження за вказаними підставами.
Проте законодавець у касаційному про­вадженні не робить відповідних посилань за
аналогією. Мож­ливо, на стадії касаційного оскарження перегляд справи здійс­нюється
за фактичними матеріалами і справа вирішується за суттю з метою доведення
справи до її логічного завершення навіть за відсутності скаржника.

Копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у
відкритті касаційного провадження разом із додани­ми до скарги матеріалами
направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга
залишається у суді каса­ційної інстанції.

Ухвалу про відкриття касаційного провадження суддя-доповідач
постановляє у разі відсутності зазначених у законі пе­решкод і одночасно
витребує адміністративну справу із ад­міністративного суду, в якому вона
знаходиться.

Копії ухвали про відкриття касаційного провадження над­силаються
особам, які беруть участь у справі, разом із копіями касаційної скарги,
інформацією про їх права та обов’язки і встановлюється строк, протягом якого
можуть бути подані за­перечення на касаційну скаргу. Власне з цих дій
судді-доповідача починається підготовка справи до касаційного розгляду.

Підготовка справи до касаційного розгляду здійснюється
суддею-доповідачем протягом десяти днів після відкриття касацій­ного
провадження шляхом вчинення ним низки процесуальних дій, а саме:

— з’ясовує склад осіб, які беруть участь у
справі;

— надсилає копії ухвали про
відкриття касаційного прова­дження особам, які беруть участь у справі;

— встановлює строк, протягом якого
можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу;

— вирішує письмово заявлені
клопотання осіб, які беруть участь у справі;

— вирішує питання про можливість
попереднього розгляду справи або письмового провадження у суді касаційної
інстанції;

— вирішує питання про зупинення
виконання судових рі­шень, які оскаржуються;

— вирішує інші питання, необхідні
для касаційного розгля­ду справи. На нашу думку, до інших питань щодо
підготовки справи до касаційного розгляду можна віднести: а) прийняття
заперечення на касаційну скаргу, зміст і форма якого встанов­лені ст. 216 КАС
України; б) вирішення питання про приєд­нання до касаційної скарги — ст. 217
КАС України тощо.

Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач допові­дає про них
колегії суддів, яка постановляє ухвалу про закін­чення підготовки та
призначення справи до попереднього роз­гляду у суді касаційної інстанції.

Попередній розгляд справи здійснюється колегією
суддів про­тягом п’яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем без
повідомлення осіб, які беруть участь у справі (ст. 220 КАС
України). Попередній розгляд запроваджено з метою приско­рення розгляду
адміністративних справ у суді касаційної інс­танції. В цьому зв’язку
суддя-доповідач доповідає колегії суддів про наявність обставин, необхідних для
ухвалення судового рі­шення судом касаційної інстанції, якщо за результатами до­повіді
судді-доповідача буде встановлено, що:

— відсутні підстави для скасування
або зміни судового рі­шення, тобто суди першої та апеляційної інстанції не
допусти­ли порушення матеріального чи процесуального права при ух­валенні
судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, каса­ційний суд відхиляє
касаційну скаргу і залишає судове рішення без змін;

— є підстави, які тягнуть за собою
обов’язкове скасування судового рішення, тобто суди першої та апеляційної
інстанції допустили порушення норм матеріального чи процесуального права, які
призвели до постановлення незаконної ухвали, суд касаційної інстанції скасовує судове
рішення.

Однак, якщо відсутні зазначені підстави, а у справі є необ­хідність
досліджувати нові докази або встановлювати обстави­ни щодо порушення норм
матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до
неправильного ви­рішення справи, а також, якщо хоч один суддя зі складу суду
дійшов висновку про необхідність касаційного розгляду спра­ви, суд касаційної
інстанції призначає справу до розгляду у судовому засіданні.

Касаційний розгляд справи у судовому засіданніздійснюється колегією суддів у складі не менше п’яти суддів за правилами
розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особли­востей,
встановлених касаційним провадженням (ст. 221 КАСУ), які полягають у:

— {lang_content_nav}і доповіді судді-доповідача
— він доповідає в необ­хідному обсязі зміст судових рішень, що оскаржуються,
каса­ційної скарги та заперечень на неї;

— порядку вступу осіб, які беруть
участь у справі, — першій надається слово особі, що подала скаргу;

— наслідках неприбуття у судове
засідання осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про
дату, час і місце касаційного розгляду — таке неприбуття не перешкоджає
судовому розгляду справи.

Встановлена ч. 3 ст. 213, ч. 3 ст. 216 та ч. 3 ст. 217 КАС України
презумпція касаційного розгляду справи без участі сторін надає можливість
проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження (ст.
222 КАСУ). Письмове провадження провадиться, якщо жодна з осіб, які беруть
участь у справі, не заявила клопотання про вирішення справи за її участю у судовому
засіданні. Під час письмового провадження колегією суддів вивчається касаційна
скарга, за­перечення на неї, інші матеріали, що є у справі, та ухвалюється
судове рішення без проведення судового засідання. Копія пос­танови суду
касаційної інстанції надсилається особам, які бе­руть участь у справі, протягом
трьох днів із моменту їх підпи­сання колегією суддів.

Порядок ведення судового засідання, а також розгляд спра­ви в порядку
письмового провадження визначається головую­чим у цьому засіданні суддею за правилами
розгляду справи судом першої інстанції та відповідно до ст. 221 КАС України.

До закінчення касаційного розгляду адміністративної спра­ви в будь-який
час особа, яка подала касаційну скаргу, може відмовитися від касаційної скарги
або змінити її (ст. 118 КАСУ). Однак відмова від скарги або її зміна може бути
здійснена за умов якщо:

— постанова або ухвала суду не
була оскаржена в касацій­ному порядку іншими особами;

— відсутні заперечення інших осіб,
які подали касаційну скаргу чи приєдналися до неї, проти закриття провадження у
зв’язку з відмовою від касаційної скарги.

У разі зміни касаційної скарги особами, що беруть участь у справі,
надається час, достатній для вивчення змінених вимог і подання заперечення на
касаційну скаргу.

Позивач також може відмовитися від адміністративного по­зову, а сторони
можуть примиритися у будь-який час до закін­чення касаційного розгляду.

У разі відмови від касаційної скарги, а також відмови від позову або
примирення сторін суд касаційної інстанції поста­новляє ухвалу про закриття
провадження відповідно до вимог статей 112, 113 КАС України.

Судові рішення та їх ухвалення (постановлення).Всі судові рішення суду касаційної інстанції ухвалюються і оприлюдню­ються за
правилами, що встановлені для суду першої інстанції (статті 160 і 167 КАС
України).

За наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції
відповідно до повноважень, встановлених ст. 223 КАС України, та на підставах,
визначених статтями 224–229 КАС України, приймає рішення. Рішення суду касаційної інстанції
за своєю юридичною природою є актом застосування права, який ґрунтується на
підтвердженні судом фактів, прав та обов’язків заінтересованих осіб. Рішення
суду також є юридич­ним фактом, який тягне за собою виникнення, зміну чи при­пинення
адміністративних правовідносин, підлягає обов’язковому виконанню. З цієї точки
зору рішення суду виступає як нормативний акт, як джерело права. Проте виник­нення,
зміна чи припинення адміністративних правовідносин, обов’язковість виконання
судового рішення — це лише його властивість, зовнішня процесуальна форма
поновлення пору­шеного права, форма захисту прав, інтересів та обов’язків заін­тересованих
осіб. Тому цілком вірне визначення, що судове рішення — це правозастосовчий акт
оформлений у вигляді процесуального
документа, що владно підтверджує правовідно­сини сторін на основі встановлених
у судовому засіданні фак­тичних обставин справи.

Залежно від змісту питання, яке вирішується судом каса­ційної
інстанції, рішення суду поділяється на два види:

1) ухвали, якими вирішуються
процесуальні питання, що виникли в ході вирішення адміністративної справи;

2) постанови, якими вирішуються
справи по суті щодо за­доволення вимог сторін.

Ухвалу суд касаційної інстанції постановляє у разі:

1) залишення касаційної справи без
задоволення, а судових рішень без змін. Таке рішення постановляється судом
касацій­ної інстанції у випадку, якщо касаційний суд визнає, що суди першої та
апеляційної інстанцій не припустилися порушень норм матеріального чи
процесуального права при ухваленні су­дових рішень або при вчиненні
процесуальних дій, що судові рішення прийняті у повній відповідності до закону
і матеріалів справи, є законними та обґрунтованими;

2) скасування судових рішень судів
першої та апеляційної інстанцій з направленням справи для продовження розгляду
або на новий розгляд. Підставами для скасування судових рі­шень першої або
апеляційної інстанцій (ст. 227 КАСУ) є:

— неповне з’ясування обставин, що
мають значення для справи;

— невідповідність висновків суду
першої та апеляційної ін­станції обставинам справи;

— порушення норм матеріального чи
процесуального пра­ва, які призвели до постановлення незаконної ухвали, якою
провадження у справі не закінчується;

— порушення норм матеріального чи
процесуального пра­ва, які призвели або могли призвести до неправильного вирі­шення
справи і не можуть бути усунені судом касаційної інс­танції.

Законодавець встановлює обов’язковість скасування судо­вого рішення з
направленням справи на новий розгляд, якщо:

— справу розглянуто і вирішено неповноважним
складом суду;

— в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено
відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і
заяву про його відвід визнано судом касаційної інстанції обґрунтованою;

— судове рішення ухвалене чи
підписане не тим суддею або не тими суддями, які розглянули справу;

— справу розглянуто за відсутності
будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених
про дату, час і місце судового засідання;

— суд вирішив питання про права,
свободи, інтереси та обов’язки осіб, які не були повідомлені про можливість
вступи­ти в справу;

— суд розглянув не всі вимоги і
цей недолік не був або не може бути усунений ухваленням додаткового рішення;

3) зміни ухвали суду першої або
апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції може змінити ухвалу суду першої
або апе­ляційної інстанції у випадках, якщо:

— судом першої інстанції прийнято
рішення, яке не пов- ною мірою відповідає вимогам закону;

— рішення суду апеляційної
інстанції містить у собі пору­шення норм матеріального чи процесуального права.

За
таких обставин суд касаційної інстанції може:

а) змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, ска­сувавши
судове рішення суду першої інстанції;

б) змінити судове рішення суду першої інстанції, скасував­ши судове
рішення суду апеляційної інстанції;

4) скасування судових рішень судів
першої та апеляційної інстанцій чи залишення позовної заяви без розгляду або за­криття
справи. Про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
може бути постановлена ухвала суду ка­саційної інстанції у випадках
невідповідності рішень першої та касаційної інстанцій чинному законодавству.
Про залишення позовної заяви без розгляду або закриття справи може бути
постановлена ухвала суду касаційної інстанції за наявності підстав, передбачених
відповідно статтями 155, 157 КАС Ук­раїни;

5) визнання судових рішень судів
першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриття
про­вадження. Таке рішення постановляється судом касаційної ін­станції у
випадках: зміни (скасування) норм матеріального чи процесуального права;
прийняття рішень з порушенням чин­ного законодавства; скасування рішень вищою
судовою інстан­цією; скасування судових рішень і постановлення нової ухвали.
Суд касаційної інстанції може скасувати судове рішення і по­становити нову
ухвалу, якщо буде встановлено невідповідність рішень першої та касаційної
інстанцій чинному законодавству, однак обставини справи встановлено повно,
об’єктивно та всебічно.

Суд касаційної інстанції постановляє також ухвали з усіх інших
процесуальних питань.

Постанову суд касаційної інстанції приймає за
наслідками розгляду касаційної скарги на постанову суду першої та апеля­ційної
інстанції або може прийняти нову постанову щодо задо­волення або незадоволення
позовної вимоги.

Структура та зміст ухвали і постанови закріплено статтями 231 і 232 КАС
України.

Після
закінчення касаційного провадження адміністратив­на справа у семиденний строк
направляється до суду першої інстанції для архівного зберігання.