1.3.2. Основні джерела та чинники небезпеки (внутрішні й зовнішні). Глобальні небезпеки

1.3.2. Основні джерела та чинники небезпеки (внутрішні й зовнішні). Глобальні небезпеки

Згідно офіційних стандартів небезпеки поділяються на фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні; за характером дії на людину поділяються на активні та пасивні; за походженням – природні, техногенні, антропогенні, екологічні, змішані; за збитками – соціальні, технічні, екологічні тощо; за часом дії – негативні наслідки поділяються на імпульсні і накопичувальні; за локалізацією: пов’язані з літосферою, гідросферою, атмосферою, космосом; за сферою прояву: побутові, спортивні, дорожньо-транспортні, виробничі, військові тощо.

Джерела небезпек можуть бути: природні, техногенні, соціальні та комбіновані.

Природні джерела небезпеки – це об’єкти, явища природи та стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров’я людини (землетруси, вулкани, повені, снігові лавини, урагани, ожеледі, блискавки, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні рослини, тварини, бактерії, віруси).

Техногенні джерела небезпеки – це небезпеки, пов’язані з використанням: горючих, вибухонебезпечних речовин (рис. 1.12); процесів, що відбуваються при підвищених температурах та тисках; транспортних засобів електричної енергії, хімічних речовин та різних видів випромінювання.

До соціальних джерел небезпек належать небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем людей: п’янство, алкоголізм, наркоманія, бродяжництво, злочинність тощо.

Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні конфлікти, війни.

Але більшість джерел небезпек мають комбінований характер. Перелік можливих небезпек (номенклатура) налічує понад 150 найменувань. З метою аналізу, узагальнення та розробки заходів щодо запобігання негативних наслідків існує необхідність класифікації та систематизації небезпек, джерел, що породжують їх, та тих факторів, які безпосередньо призводять до негативного впливу на людину.

Небезпечності зазначених напрямків завжди діють в комплексі (комплексність дії). Для того, щоб була можливість прогнозувати, аналізувати і відслідковувати всі вище згадані небезпечності, з точки зору сучасної концепції, необхідне планування профілактики небезпечностей. Основними напрямками профілактики небезпечностей є зменшення ризику і реальний захист людини в природному середовищі, в виробничому середовищі і в екстремальних ситуаціях, розпізнавання характеристик і координат небезпечностей, захист від небезпечностей на основі співставлення витрат і вигод, ліквідація можливих небезпечностей, виходячи з концепції залишкового ризику.

До глобальних небезпек відносять: техногенні аварії (Чорнобильська катастрофа), забруднення навколишнього середовища (порушення озонового шару, посилення парникового ефекту, забруднення Світового океану, зниження родючості ґрунтів, деградація лісів та ландшафтів, зменшення біологічного різноманіття, кислотні дощі), міжнародну злочинність та тероризм, наркоманію, алкоголізм, тютюнопаління, епідемії туберкульозу та СНІДу, нестачу ресурсів.

Ознайомлення із змістом дисципліни “Безпека життєдіяльності” базується на системному підході, що передбачає дослідження проблем безпеки життя однієї людини чи групи людей, необхідність їх вивчення без відриву від соціальних, екологічних, технологічних, економічних, організаційних та інших компонентів системи, до якої вони входять. Людина є одним з елементів зазначеної системи, в якій під терміном “людина” розуміється не лише одна істота, індивід, а й група людей, колектив, мешканці населеного пункту, регіону, країни, суспільство, людство в цілому.

У сфері наук про безпеку системою є сукупність взаємопов’язаних людей, процесів, будівель, обладнання, устаткування, природних об’єктів тощо, які функціонують у певному середовищі для забезпечення безпеки (рис. 1.13).