1. ВСТУП

1. ВСТУП

1.1. КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ НАУКИ І ПРАКТИКИ “БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ”

Розвиток науки і практики “Безпека життєдіяльності” передбачає:

— визначення пріоритетів у встановленні безпеки життєдіяльності;

— розробку теоретичних основ науки;

— формування довгострокової єдиної державної політики у сфері забезпечення безпеки, освіти та ін.;

— відбудову глибоко проробленого “правового поля” і всеохоплюючої нормативно-законодавчої бази в галузі безпеки життєдіяльності;

— формування науково-методичного й інформаційного забезпечення;

— забезпечення науковими й управлінськими кадрами за визначеним рівнем професіоналізму та компетенції;

— участь у міжнародному співробітництві.

Визначення пріоритетів розвитку в “Безпеці життєдіяльності” пов’язане з суспільним розвитком країни і складається з:

— формування передумов для забезпечення здоров’я нації шляхом соціально-економічного розвитку держави;

— надання першочергового значення питанням забезпечення безпеки людини в процесі її життєдіяльності;

— регіональних і локальних завдань у галузі безпеки, які мають бути підпорядковані глобальним і національним цілям;

— запобігання виникненню криз в життєдіяльності і оптимізації середовища існування людини;

— встановлення регіональної безпеки, що містить у собі функцію раннього попередження негативних тенденцій в розвитку негараздів та передбачає гарантії їх мінімізації;

— уявлення про те, що цілі безпеки життєдіяльності первинні щодо цілей економічного розвитку;

— розміщення і розвитку матеріального виробництва на певній території, що має здійснюватися відповідно до її еколого-економічної збалансованості;

— безпеки життєдіяльності в суспільстві, що тісно пов’язана з рівнем культури, освіти і виховання людей у ньому.

1.2. МЕТА, ЗАВДАННЯ І СТРУКТУРА ПОСІБНИКА

Метою Дисципліни “Безпека життєдіяльності” є вивчення діяльності людини та створення умов безпеки в середовищі її існування.

Під діяльністю людини розуміється активна, усвідомлена форма її взаємодії з навколишнім середовищем.

Середовище існування — оточуюче людину середовище, яке обумовлене сукупністю діючих на цей час факторів — природного, суспільного, матеріального, духовного та іншого характеру. Основними властивостями цих факторів є їх здатність впливати на діяльність людини, її здоров’я та нащадків. Характер впливу, що реалізується, може бути безпосереднім, побічним, негайним чи віддаленим.

Метою вивчення дисципліни є:

— підготовка людини до повноцінного життя в суспільстві, що динамічно змінюється;

— формування загальних системних уявлень;

— формування знань з питань методичного забезпечення в галузі обґрунтування рішень безпеки і їх здійснення в практиці сільськогосподарського виробництва.

Об’єктом вивчення дисципліни “Безпека життєдіяльності” є людина. Основними її потребами е:

1) фізіологічні;

2) особиста безпека;

3) соціальні;

4) престиж;

5) духовні.

Головним завданням досягнення особистої безпеки є гармонізація цієї потреби з потребами суспільства і держави. Досягнення гармонізації на базі загальної безпеки дає змогу скласти основу до реалізації всього комплексу потреб людини і забезпечити стабілізацію її психічного стану за рахунок відчуття особистої захищеності індивіда і суспільства від загроз, створених навколишнім середовищем.

Безпека діяльності людини — це сукупність [26]:

— властивостей навколишнього середовища, які не завдають шкоди людині в процесі її діяльності;

— якостей людини та заходів і засобів, які запобігають можливій шкоді її здоров’ю.

Виходячи з визначеної сукупності, основним завданням дисципліни є розробка системи, що забезпечує безпеку життєдіяльності людини, суспільства та держави.

Структура посібника пов’язана з логікою встановлення безпеки. В основу системи встановлення безпеки кладуться теоретичні основи дисципліни, які в посібнику сформовані у вигляді відповідних елементів, та передумови, які сформовані у вигляді теоретичних основ (чи їх елементів). Цей розділ забезпечує встановлення змісту і розв’язання проблем в безпеці життєдіяльності, в питаннях наявності небезпек, взаємодії їх з людиною, наслідки розвитку негараздів, формування стабільних комфортних умов.

Виходячи з того, що людина є центральним об’єктом, в посібнику всі інші розділи подані в плані бачення її ролі як ланки, що систематизує зміст посібника.