Законодавство про цивільне судочинство

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до:

• Конституції України, якою встановлені основи організації і діяльності суду, правовий статус громадян у цивільному судочинстві. Для правильного застосування норм Конституції та законів України важливе значення мають рішення Конституційного Суду України;
• Цивільного процесуального кодексу України, яким врегульовано порядок судочинства в цивільних справах;
• Закону України «Про міжнародне приватне право»;
• Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яким встановлені мета і завдання правосуддя, методи і форми його здійснення, система органів правосуддя, основні засади організації і діяльності органів правосуддя в Україні.

Джерелами цивільного процесуального права виступають інші кодекси і закони України, де визначені окремі положення цивільного процесу: 

• Цивільний кодекс України  встановлює окремі правила допустимості доказів у цивільних справах, склад осіб, які мають право на порушення справи в суді про визнання правочину недійсним, окремі аспекти цивільної юрисдикції суду та ін.; 
• Сімейний кодекс України визначає склад осіб, які мають право на порушення справи в суді про позбавлення батьківських прав, обов’язкову участь органів опіки і піклування у деяких справах із сімейних правовідносин, тощо; 
• Кодексом законів про працю України визначається юрисдикція суду у трудових справах; 
• Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» врегульовує форми адвокатської діяльності в цивільному судочинстві; 
• Закон України «Про прокуратуру» регламентує питання участі прокурора в цивільному процесі тощо.
• Джерелами цивільного процесуального права виступають також: 
• укази Президента та 
• постанови Кабінету Міністрів України, 
• інструкції міністерств і відомств, 
• міжнародні договори і угоди, які визначають порядок співробітництва між національними й іноземними органами юстиції. 

Важливе значення для однакового розуміння і правильного застосування норм цивільного процесуального права мають роз’яснення, що даються постановами Пленуму Верховного Суду України, які не мають нормативного характеру, але є обов’язковими для судів, інших органів і посадових осіб, котрі застосовують норми права, щодо яких зроблені такі роз’яснення.

Враховуючи закони України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені ЦПК України, застосовуються правила міжнародного договору України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Закон, який встановлює нові обов’язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.