Підсудність справ, у яких однією зі сторін є суд або суддя та відповідач

Підсудність справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої інстанції, постановленою без повідомлення сторін. Підсудність справ, у яких однією зі сторін є Верховний Суд або суддя цього суду, визначається за загальними правилами підсудності.

Зазначена норма не узгоджується зі ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в якій зазначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Отже, підсудність повинна визначатися законом, а не ухвалою судді вищої інстанції суду. Окрім того, спеціальна підсудність для справ судів та суддів суперечить принципу рівності громадян у правах, і, зокрема, перед законом та судом, який передбачений ст. 24 Конституції України.

Оскільки Верховний Суд замикає вертикаль судової системи та є найвищою судової інстанцією в Україні, то вирішити питання про підсудність такої цивільної справи користуючись процедурою, яка передбачена вище для судів нижчих інстанцій неможливо (немає вищого суб’єкта в системі судів загальної юрисдикції, який би міг винести таку ухвалу). Тому, в даному випадку законодавець визначає підсудність за загальними правила підсудності – пред’явлення позову за місцем знаходження відповідача – юридичної особи.

Позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. 

Відповідно до ЗаконуУкраїни «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання – житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Реєстрація – внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Місце перебування – адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Місцем проживання фізичної особи до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, або опікунів.

Позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань – єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Місце проживання громадянина або місце знаходження юридичної особи позивач зобов’язаний вказувати в позовній заяві. Проте не завжди позивачеві ця адреса відома. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» надання відомостей про місце проживання особи та її персональні дані здійснюється виключно у випадках, передбачених законами України, або за згодою самої особи. Відтак, позивач не може одержати цієї інформації за власним запитом. В такому випадку можна порадити звернутися до адвоката, на запит якого така інформація повинна бути надана.