Дипломатична служба
Зміст сторінки:
1. Поняття дипломатичної служби, її складові.
Дипломатична служба України та її правова регламентація
Дипломатична служба України – це професійна
діяльність громадян України, спрямована на практичну реалізацію зовнішньої політики
України, захист національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а
також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном.
Своєю чергою, дипломатичний працівник – державний службовець,
який виконує дипломатичні або консульські функції в Україні чи за кордоном та
має відповідний дипломатичний ранг.
При цьому дипломатична служба має свою галузеву
специфіку. Вона пов’язана з ротацією дипломатичних кадрів, їх періодичним
переміщенням у рамках системи Міністерства закордонних справ, переведенням на
роботу з центрального апарату в закордонні представництва і назад.
Дипломатична служба як явище є особливою формою
професійної діяльності, націленою на захист інтересів, забезпечення безпеки
суспільства та держави на міжнародній арені; дотримання та захист законних прав
і свобод громадян за кордоном…
Відносини, що виникають у зв’язку з проходженням
дипломатичної служби, регулюються:
– Конституцією України,
– Законом України «Про дипломатичну службу»,
– Законом України “Про державну службу”,
– Кодексом законів про працю України,
– Консульським статутом України та іншими
нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також чинними
міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою
України.
Система органів дипломатичної служби:
1) Міністерство закордонних справ України
(центральний орган виконавчої влади, який забезпечує проведення зовнішньої політики держави і
координацію діяльності у сфері зовнішніх зносин України);
2) представництва Міністерства закордонних справ
України на території України;
3) закордонні дипломатичні установи України
(дипломатичні представництва та консульські установи України за кордоном,
основними завданнями яких є представництво України в державі перебування та
підтримання офіційних міждержавних відносин).
2.
Дипломатичні посади і дипломатичні ранги
Дипломатичними працівниками можуть бути громадяни
України, які мають відповідну фахову вищу освіту, необхідні професійні та
ділові якості, володіють державною та іноземними мовами і за станом здоров’я
можуть бути направлені у довготермінове відрядження.
Прийняття на дипломатичну службу здійснюється на
конкурсній основі, крім випадків, коли призначення на дипломатичні посади
здійснює Президент України. Порядок проведення конкурсу для прийняття на
дипломатичну службу визначається Кабінетом Міністрів України.
Для дипломатичних працівників, які працюють в закордонних
дипломатичних установах України, встановлюються такі посади:
1) Надзвичайний і Повноважний Посол України, Постійний представник України при міжнародній організації;
2) Постійний представник України при міжнародній організації;
3) заступник Постійного представника України при
міжнародній організації, заступник Представника України при міжнародній організації, Генеральний консул України – завідувач консульського відділу;
4) радник;
5) консул;
6) перший секретар;
7) віце-консул;
10) аташе.
Кадри дипломатичної служби складають:
1) працівники, які займають штатні дипломатичні посади
на постійній основі;
2) працівники, які займають штатні
адміністративно-технічні посади на постійній основі;
3) працівники, які займають штатні дипломатичні та адміністративно-технічні
посади на визначений термін (контракт).
Однією із особливостей проходження дипломатичної
служби – є ротація дипломатичних працівників.
Ротація – це планове заміщення працівників
дипломатичної служби у закордонних дипломатичних установах України в порядку,
визначеному Міністерством закордонних справ України.
Ротація здійснюється при направленні працівників
дипломатичної служби у довготермінове відрядження. Довготермінове відрядження
дипломатичних працівників триває, як правило, до чотирьох років у держава з
нормальними кліматичними умовами та стабільною політичною ситуацією і до трьох
років у державах з важкими кліматичними умовами або складною політичною
ситуацією.
Працівники дипломатичної служби після закінчення
попереднього довготермінового відрядження направляються у наступне
довготермінове відрядження не раніше ніж через півтора року.
Після закінчення довготермінового відрядження
працівникам дипломатичної служби надається попередня посада, а в разі
неможливості цього – рівноцінна їй посада в системі органів дипломатичної
служби.
Дипломатичний ранг – спеціальне звання,
яке відповідно до цього Закону присвоюється дипломатичним працівникам довічно.
В Україні встановлюються такі дипломатичні ранги:
– Надзвичайний і Повноважний Посол;
– Надзвичайний і Повноважний Посланник першого класу;
– Надзвичайний і Повноважний Посланник другого класу;
– радник першого класу;
– радник другого класу;
– перший секретар першого класу;
– перший секретар другого класу;
– другий секретар першого класу;
– другий секретар другого класу;
– третій секретар;
– аташе.
3. Внутрішньодержавні
органи зовнішніх зносин (ПУ, Кабмін, ВРУ, міністерства): повноваження, функції
Внутрішньодержавні
органи зовнішніх зносин — державні органи, за допомогою яких
здійснюються зв’язки певної держави з іншими державами, міжнародними організаціями
і які постійно перебувають на території цієї держави.
У свою чергу, внутрішньодержавні органи зовнішніх
зносин діляться на дві групи органів:
1) загальної компетенції і
2) спеціальної
компетенції.
До
першої групи належать органи, що представляють державу у всіх
питаннях зовнішніх зносин, так звані органи політичного керівництва (глава
держави, парламент, уряд, глава уряду і відомство зовнішніх зносин (частіше
усього воно іменується Міністерством закордонних справ), глава відомства
зовнішніх зносин).
До
другої групи належать органи, що представляють державу тільки в
одній більш-менш великій галузі її зовнішніх зносин. Звичайно прийнято вважати,
що до них належать всі міністерства (крім Міністерства закордонних справ) і
центральні відомства, тому що у відповідності зі своєю профільною компетенцією
вони здійснюють визначені зовнішні функції, для чого в них створюються відділи
(управління) зовнішніх зв’язків.
У структуру внутрішньодержавних органів зовнішніх
зносин України входить:
— парламент — Верховна Рада України;
— глава держави — Президент України;
— уряд — Кабінет Міністрів України;
— відомство іноземних справ — Міністерство
закордонних справ України;
— міністерства та відомства України.
Відповідно до положень Конституції України Верховна
Рада України: визначає основи внутрішньої і зовнішньої політики;
заслуховує позачергові і щорічні послання Президента України про внутрішнє і
зовнішнє становище України; оголошує по представленню Президента України стан
війни і укладання миру; схвалює рішення Президента України про використання
Збройних Сил України й інших військових формувань у випадку збройної агресії
проти України; здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України;
Верховна Рада України здійснює інші повноваження, що відповідно до Конституції
України віднесені до її ведення (стаття 85 Конституції України).
Президент
України: є гарантом державного суверенітету, територіальної
цілісності України; він забезпечує державну незалежність, національну безпеку і
правонаступництво держави; звертається з посланнями до народу, щорічними і
позачерговими посланнями до Верховної Раді України про внутрішнє і зовнішнє
становище України; представляє державу в міжнародних зносинах; здійснює
керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави; веде переговори й укладає
міжнародні договори України; приймає рішення про визнання іноземних держав;
призначає і звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах
і при міжнародних організаціях; Президент України здійснює інші повноваження,
визначені Конституцією України (стаття 106 Конституції України).
Кабінет
Міністрів України відповідно до Конституції України: забезпечує
державний суверенітет і економічну самостійність України; здійснює внутрішню і
зовнішню політику держави, виконує Конституцію і закони України, акти
Президента України; вживає заходів із забезпечення прав і свобод людини і
громадянина; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої
влади. Кабінет Міністрів виконує інші функції, визначені Конституцією і
законами України, актами Президента України (стаття 116 Конституції України).
Практичне здійснення зовнішньої політичної
діяльності держави й організація її дипломатичної діяльності покладена на Міністерство
закордонних справ України (МЗС України). МЗС України діє на основі
Положення про Міністерство закордонних справ України, затвердженого Кабінетом
Міністрів України 18 лютого 1993 року. МЗС забезпечує в межах своїх повноважень
проведення зовнішньої політики України і здійснює координацію діяльності всіх
учасників зовнішньополітичних зв’язків України. У межах своїх повноважень МЗС
організує виконання актів законодавства України і здійснює контроль за їхньою
реалізацією.
Головними завданнями МЗС України є:
— участь у реалізації державного суверенітету
України в сфері зовнішньої політики, сприяння підвищенню міжнародного
авторитету держави;
— забезпечення в межах своїх повноважень проведення
єдиного зовнішньополітичного курсу України з метою всебічного розвитку
політичних, економічних, гуманітарних, наукових та інших зв’язків із
закордонними державами;
— розроблення й участь у здійсненні концепції
розвитку зовнішньополітичної діяльності держави;
— захист прав і інтересів України, її фізичних і
юридичних осіб за кордоном;
України.
Міністерства
і відомства України є органами зовнішніх зносин держави спеціальної
компетенції, вони діють на підставі положень про відповідне міністерство або
відомство, що розробляються і затверджуються Кабінетом Міністрів України, або
їх підтверджує Президент України.
4.
Міністерство закордонних справ як дипломатичне
відомство
Практичне здійснення зовнішньої політичної
діяльності держави й організація її дипломатичної діяльності покладена на
Міністерство закордонних справ України (МЗС України). МЗС України діє на основі Положення про Міністерство закордонних
справ України, затвердженого Кабінетом Міністрів України 18 лютого 1993
року. МЗС забезпечує в межах своїх повноважень проведення зовнішньої політики
України і здійснює координацію діяльності всіх учасників зовнішньополітичних
зв’язків України. У межах своїх повноважень МЗС організує виконання актів
законодавства України і здійснює контроль за їхньою реалізацією. У своїй
діяльності МЗС України керується Конституцією України, законами України,
постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента
України, рішеннями Кабінету Міністрів України.
Головними завданнями МЗС України є:
— участь у реалізації державного суверенітету
України в сфері зовнішньої політики, сприяння підвищенню міжнародного
авторитету держави;
— забезпечення в межах своїх повноважень проведення
єдиного зовнішньополітичного курсу України з метою всебічного розвитку
політичних, економічних, гуманітарних, наукових та інших зв’язків із
закордонними державами;
— розроблення й участь у здійсненні концепції
розвитку зовнішньополітичної діяльності держави;
— захист прав і інтересів України, її фізичних і
юридичних осіб за кордоном;
— аналіз зовнішньополітичної діяльності України,
розробка і здійснення комплексу заходів, спрямованих на підвищення ефективності
зовнішньополітичних зв’язків України, у першу чергу, надання
організаційно-методичної й інформаційної допомоги учасникам зовнішньополітичних
відносин;
— організація, координація і фінансування роботи
представництв України за кордоном, а також сприяння діяльності представництв
іноземних держав на території України та ін.
Відповідно до цих завдань МЗС України:
— розробляє пріоритетні напрямки співробітництва з
іншими державами;
— забезпечує участь України в підготовці міжнародних
договорів з іншими державами і міжнародними організаціями;
— подає в Кабінет Міністрів України пропозиції про
підписання, ратифікацію, прийняття, схвалення міжнародних договорів або
приєднання до них;
— вносить у Кабінет Міністрів України пропозиції про
створення, реорганізацію і ліквідацію за кордоном посольств, консульських
установ, постійних представництв України при міжнародних організаціях і
представництв Міністерства закордонних справ в Україні, направляє на роботу;
— веде облік іноземних представництв, їхнього
персоналу на території України, підтримує з ними контакти з метою активізації і
розширення міжнародного співробітництва з країнами, які вони представляють;
— забезпечує візову політику України, видачу
дипломатичних і службових паспортів;
— забезпечує проведення в системі МЗС України єдиної
кадрової політики і функціонування структур, пов’язаних із підготовкою,
перепідготовкою і підвищенням кваліфікації кадрів для представництв України за
кордоном;
— організує здійснення заходів щодо питань евакуації
майна і персоналу дипломатичних представництв України з держав, що знаходяться
з нею у стані війни;
— розробляє і підтверджує кошториси прибутків і
витрат іноземних установ України.