Основні категорії педагогіки

Основні
категорії педагогіки: розвиток, формування,
соціалізація, виховання, освіта, навчання, самовиховання, самоосвіта, педагогічний
процес

Педагогіка, як і кожна наука, має свій понятійний апарат
– систему педагогічних понять, які виражають наукові узагальнення. Ці поняття називають
категоріями педагогіки. До основних категорій належать: розвиток, формування, соціалізація, виховання, освіта, навчання, самовиховання,
самоосвіта, педагогічний процес.

Виховання – цілеспрямований
та організований процес формування особистості.

Виховання – цілеспрямований і організований процес формування
особистості. У педагогіці поняття “виховання” використовується в “широкому і вузькому” соціальному, а
також в “широкому і вузькому” педагогічномузначенні.

В широкому соціальному розумінні виховання — це передача накопиченого досвіду від старших поколінь до молодших. Під досвідомрозуміють знання, уміння, способи мислення, моральні, правові норми, трудовий досвід,
тощо, як в організованих формах (системи освіти), так і шляхом природного засвоєння
в результаті взаємодії поколінь і впливу середовища.

У вузькому соціальному значенні під вихованнямрозуміють цілеспрямований вплив на людину
з боку суспільно-громадських інституцій з метою формування в неї певної системи
знань, поглядів, переконань, моральних цінностей, підготовки до життя.

У широкому педагогічному розумінні виховання — це спеціально організований,
цілеспрямований і керований вплив колективу вихователів на вихованців з метою формування
у них певних якостей, що здійснюється в навчально-виховних закладах і охоплює весь
педагогічний процес.

Виховання у вузькому педагогічному значенні є цілеспрямованою
виховною діяльністю педагога, спрямованою на досягнення конкретної мети в колективі
учнів (наприклад, виховання здорової громадської думки).

У вузькому педагогічному розумінні виховання – це процес і результат виховної роботи, спрямованої на розв’язання конкретних
виховних завдань.

На певному щаблі суспільного розвитку складовою частиною
виховання в широкому його значенні стає освіта.

Освіта – процес
і результат засвоєння учнями систематизованих знань, умінь і навичок, формування
на їх основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості, розвиток
її творчих сил і здібностей.

Основним шляхом і засобом здобуття освіти є навчання,
в процесі якого реалізуються цілі освіти.

Навчання – цілеспрямована
взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої відбувається засвоєння знань, формування
вмінь і навичок.

Розвиток – процес
якісних змін в особистості, зумовлений удосконаленням духовних, психічних, фізичних
та соціальних можливостей людини з метою самореалізації на основі внутрішньо закладених
здібностей та задатків.

Розвиток не тотожний навчанню чи вихованню, хоч разом
із ними виступає у складі єдиного процесу.

Педагогічний
процес – взаємодія вихователів і вихованців з метою виконання
поставлених виховних завдань.

Навчально-виховний
процес – поєднання процесів навчання, виховання та розвитку
особистості з метою досягнення певного рівня освіченості.

Соціалізація — процес
перетворення людської істоти на суспільний індивід, утвердження її як особистості,
залучення до суспільного життя як активної, дієвої сили.

Формування – це процес становлення людини як
соціальної істоти під впливом усіх без винятку факторів – екологічних, психологічних,
соціальних, економічних, національних, релігійних тощо. Воно передбачає певну завершеність
людської особистості, досягнення рівня зрілості.

Самовиховання — це вищий
етап виховного процесу, процес цілеспрямованої роботи над розвитком і самовдосконаленням
людини від підліткового віку до зрілості. Самовиховання в інтелектуальній, духовній
сфері — це самоосвіта. Самовиховання в морально-психологічній сфері полягає в самоконтролі
за своїми недоліками і вадами характеру.