Основні фактори процесу і результату людського розвитку

Основні фактори процесу і результату людського розвитку:
спадкоємність, середовище і виховання

Народжуючись, людина успадковує від
своїх батьків загальні особливості людського роду й індивідуальні якості.

Спадковість – відновлення в нащадків біологічної
схожості з батьками.

Біологічна спадковість визначає загальне,
що робить людину людиною, і відмінне, що робить людей різними за зовнішнім виглядом
і внутрішніми якостями.

Людина як частина живої природи успадковує
передусім задатки типу нервової системи, на базі яких формуються тип темпераменту
(меланхолічний, флегматичний, сангвінічний, холеричний), деякі безумовні рефлекси
(орієнтувальний, оборонний, слиновиділення), зовнішні ознаки (колір волосся, очей,
шкіри). До фізичних задатків належать і група крові, резус-фактор. Від батьків можна
успадкувати також певні хвороби: хворобу крові (гемофілію), шизофренію, цукровий
діабет, венеричні хвороби.

Певна кількість учнів через спадковість
може мати відхилення в інтелекті. Навчають і виховують таких дітей у спеціальних
школах для розумово відсталих. Є також діти, в яких з різних причин спостерігається
затримка розумового розвитку. Завдяки інтенсивній навчальній роботі вони через певний
час наздоганяють своїх однолітків.

Окрім спадковості, важливими взаємозв’язаними
чинниками розвитку та формування особистості є середовище та виховання.

Середовищем вважають все, що оточує людину впродовж
її життя: природні чинники (клімат, природні умови та ресурси); сім’я, близьке оточення;
соціальні умови існування, або комплекс зовнішніх явищ, які стихійно діють на людину
і значною мірою впливають на її розвиток. У середовищі людина соціалізується, тобто
засвоює необхідний для життя у суспільстві соціальний досвід, цінності, норми та
настанови, залучається до системи соціальних зв’язків.

Соціалізація залежить від макрочинників
(суспільство, держава, планета, світ і космос), мезочинників (етнокультурні умови
і тип поселення, в яких живе і розвивається людина) та мікрочинників (сім’я, дитячий
садок, школа, позашкільні виховні установи, релігійні організації, товариства однолітків,
засоби масової комунікації та інші інститути виховання).

Виховання реалізується як спеціально організований, цілеспрямований
процес спрямований на формування певних якостей особистості, процес управління її
розвитком через взаємодію вихователя і вихованця.

Виховання виконує дві основні функції:
упорядковує увесь спектр впливів на особистість і створює умови для прискорення
процесів соціалізації з метою розвитку особистості.

Результативність виховного впливу залежить
від відповідності мети, змісту і методів виховання не тільки досягнутому рівню розвитку
дитини – “рівню актуального розвитку”, а й “зоні найближчого розвитку”.

Виховання є головною силою, яка здатна
сформувати повноцінну особистість.