Братські школи XVI – XVIII ст. Києво-Могилянська академія

Братські школи XVI – XVIII ст. Києво-Могилянська академія

У визволенні від національного і релігійного
гніту українського народу важливу роль відіграли братства, які були розповсюджені
в Україні у XVI-XVII ст. Братства – це організації міського населення, передусім
ремісників і купців, які об’єднувалися з метою боротьби проти ополячення та окатоличення
українського населення. До братств приймалися всі православні незалежно від національності,
соціального походження чи майнового стану. Перше братство започаткували 1449 року
львівські міщани при церкві Успенія. Згодом ці організації розповсюдилися по всій
правобережній Україні, були вони і в Білорусі.

Братчики вели боротьбу проти вищого
католицького духівництва, організовували школи, будували госпіталі та православні
церкви, відкривали друкарні, де видавалися українські книги і підручники, піклувалися
життям братчиків тощо. В основу своєї діяльності вони поклали ідеологію просвітительства,
а головним засобом своєї боротьби обрали школи.

Історичні джерела про перші братські
навчальні заклади обмежені. Спочатку це були невеликі школи з одним учителем, який
одночасно виконував обов’язки дяка та писаря братства. Шкільна кімната знаходилася
у братському будинку. У зміст навчання входило читання, письмо, рахунок і вивчення
катехізису. З посиленням національного і соціального гніту у першій пол. XVII ст.
більшість братських шкіл перетворилися у школи підвищеного типу. Братчики розуміли,
що для успішного ведення боротьби проти агресивних нападів польсько-литовської шляхти,
елементарна освіта була недостатньою.

Першою братською школою підвищеного
типу в Україні стала школа львівського братства, відкрита 1586 року, яка за організацією
навчання і розпорядком шкільного життя перевершила подібні західноєвропейські школи
того часу.

Про організацію роботи братських шкіл
дає уявлення статут Львівської школи “Порядок шкільний” 1586 р.
Він свідчить про демократичний устрій школи: навчалися діти різних станів; відношення
вчителя до дітей визначалось не за станом, а за успіхами у навчанні (учень займав
місце на лаві під час занять залежно від успіхів у навчанні, але не за походженням);
ректор і вчителі вибирались на загальних зборах братства. Досить серйозні вимоги
ставилися до вчителя. Він повинен бути благочестивим, розумним, не п’яниця, не блудник…
Всього у статуті нараховується 16 подібних вимог.

Навчання у школі платне, хоч найбіднішим
учням надавалась допомога. Батьки у присутності двох свідків укладали зі школою
письмову угоду, де зазначались форма оплати, те, чому школа повинна навчити дитину,
а також обов’язки батьків по сприянню дітям у навчанні.

Братські школи відіграли важливу роль
у національному відродженні. Вони виховували своїх учнів в дусі патріотизму, любові
і поваги до рідної мови, до культури свого народу.

Києво-Могилянська академія

Києво-Могилянська академія виникла
1632 року в результаті злиття Київської братської та Лаврської шкіл.

Братство звернуло увагу Петру Могилі
на недоцільність існування в одному місті двох вищих шкіл при обмежених навчальних
засобах і недостачі високоосвічених викладачів. Розпочались переговори з П.Могилою,
який дав згоду на возз’єднання шкіл. Об’єднаний навчальний заклад почав свою роботу
1632 року на території братської школи під назвою Києво-братська колегія. П.Могила
став її опікуном. На його честь заклад згодом став називатися Києво-Могилянською
колегією.

Колегія розвивалась як вищий навчальний
заклад і невдовзі стала відомим у всій Європі центром освіти, науки і культури.
Вона зберегла традиції кращих братських шкіл, але структурою, обсягом і рівнем знань
відповідала вимогам, що ставились перед європейською вищою школою. Колегія мала
свої особливості, вона не присвоювала своїм випускникам вчених звань, не ділилась
на факультети, як це було в західних університетах. У різні часи її існування курс
навчання не був однаковим.

В колегії існував поділ на класи. Всього
нараховувалось 8 класів:

– підготовчий (фара або аналогія),

– три молодші (інфіма, граматика,синтаксис),

– два середніх (поетика і риторика),

– два старших (філософія і богослов’я).

Повний термін навчання становив 12
років, у всіх класах навчалися один рік, у класі філософії – два роки, богослов’я
– чотири роки.

Києво-Могилянська колегія була загальноосвітнім
всестановим закладом, в якому вчилися діти місцевої знаті, козаків, духівництва,
міщан і селян.

1701 року Петро I своїм указом надав колегії офіційний статус академії. Це
робить її першим офіційно визнаним вищим навчальним закладом в Україні.