Епоха Відродження: Рабле, Мор

Епоха Відродження: Рабле, Мор

Під Відродженням
умовно розуміють епоху культурного й ідеологічного розвитку ряду країн у Західній
i Центральній Європі, яка охоплює історичний період XIV-XVI ст. і характеризується
високим підйомом у науці, літературі, мистецтві. Європейське Відродження почалося
в Італії у XIV ст., а звідти перейшло до Франції i в інші країни. Спочатку ця епоха
усвідомлювалась як звільнення від впливу церкви та звернення поглядів до античної
культури. Звідси i назва: “Відродження”, “Ренесанс”.

Характерною
ознакою культури Відродження стають ідеї гуманізму, у зв’язку з якими формується
новий погляд на світ i людину. Гуманізм витісняє середньовікову аскетичну доктрину,протиставивши теології світську науку, поставивши у центр уваги людину, яка
в ідеалі повинна бути життєрадісною, сильною духом i тілом, яка має право на земну
радість i щастя.

Ідеї гуманізму
проникають i в тогочасну педагогіку, яку ще називають гуманістичною педагогікою.

Педагоги-гуманісти
піддали різкій критиці всю середньовічну схоластичну систему виховання і навчання, протиставили їй таке виховання, що розвиває людину
розумово і фізично, формує в неї високі моральні якості.

Одним із
головних завдань гуманісти вважали ознайомлення учнів з кращими творами латинських
і грецьких авторів, з біблією й іншими джерелами в оригіналі, у неспотворених
церквою формах.

Важливою
звучала вимога багатьох гуманістів здійснювати навчання у школах рідною мовою.

Гуманісти
по-новому ставили питання про освіту жінок, вважаючи, що вони мають право навчатися
у школах різних типів.

Гуманізм
охоплює перш за все тогочасну педагогічну думку i не вносить кардинальних змін в
освітньо-виховну практику. Він дістав своє вираження у поглядах та діяльності багатьох
мислителів.

Щодо освітньо-виховної
практики, то педагогіка гуманізму на ній мало відображалась. Школи залишались
типово серед­ньовічними. Виключення складали лише окремі школи гуманістів. Продовжували
розвиватись міські школи, в більшості яких навчання здійснювалось рідною
мовою. Тут здобували початкову освіту діти ремісників i торговців. В цей же часвиникають школи для дівчат, як правило приватні, але були й державні.

Франсуа Рабле (1494-1553) – французький письменник-гуманіст, педагог,
автор роману «Гаргантюа і Пантагрюель», у якому нещадно висміював схоластичне навчання.
Ним висвітлено нову педагогіку Відродження (якщо Гаргантюа вчився ще за методикою
зубрячки, то його син Пантагрюель робить рішучий поворот у бік природничих наук,
життєвості навчання, спорту, праці). Рабле наголошував на розвитку мислення, активності
дитини, побудові навчання на зацікавленості її навколишнім середовищем, вивченні
природи під час прогулянок, бесід, відвідування майстерень та ознайомлення з трудовою
діяльністю. Пропагував гуманістичне виховання людини, в якому б гармонійно поєднувалися
фізичний і духовний розвиток. За Рабле, в школі повинні вивчати мови, математику,
астрономію, природознавство, історію, право. Важливою складовою всебічного виховання
вважав мистецтво.

Томас Мор (1478-1535) – англійський мислитель-гуманіст, політичний
діяч, один із засновників утопічного соціалізму. В знаменитій «Золотій книжці про
найкращий суспільний лад і про новий острів Утопію» (1516) обстоював необхідність
надання всім громадянам можливості «духовної свободи і освіти». Критикуючи економічний
і політичний лад в Англії, докладно змалював картину справедливого, на його думку,
ладу, де люди працюють, а держава дбає про освіту і виховання громадян. Обстоював
принцип загального навчання рідною мовою, вимагаючи рівності освіти для чоловіків
і жінок. Задовго до Коменського висунув принцип наочності та спостереження за природою.
Наголошував на гармонійному розвитку особистості, зв’язку школи з життям, трудовому
вихованні, рівноправності розумової й фізичної праці. Вперше поставив проблему освіти
дорослих засобами бібліотек, музеїв, організацією самоосвіти громадян і прилученням
їх до науки.