Прийняття спадщини. Відмова від прийняття спадщини
Прийняття спадщини. Відмова від прийняття спадщини
Спадкоємець за заповітом чи за законом має
право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття
спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав
разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв
спадщину, якщо протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини він не
заявив про відмову від неї.
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а
також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що
прийняли спадщину, крім випадків коли допускається їх відмова від спадщини за
згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування.
Варто пам’ятати, що незалежно від часу
прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але
на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати
нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається
спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати
заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву
про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її
батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини,
може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини
(шість місяців з дня відкриття спадщини).
Як зазначалось, для прийняття спадщини
встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття
спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття
спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття
нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими
спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився,
менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Якщо спадкоємець протягом встановленого строку
не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який
пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття
спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який
пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити
йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Спадкоємець за заповітом або за законом може
відмовитися від прийняття спадщини. Заява про відмову від прийняття спадщини
подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття
спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може
бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
Спадкоємець за заповітом має право відмовитися
від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Спадкоємець
за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із
спадкоємців за законом незалежно від черги. Спадкоємець має право відмовитися
від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його
користь. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім’я якої складений
заповіт, може відмовитися від спадщини лише па користь особи, яка є
підпризначеним спадкоємцем.
Якщо від прийняття спадщини відмовився один із
спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти,
переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.
Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї
черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право
прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і
розподіляється між ними порівну. Ці положення не застосовуються, якщо
спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а
також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.
Якщо на спадкоємця за заповітом, який
відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ,
обов’язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за
заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну. Відмова
спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на
спадкування за законом.
Якщо спадкоємець за заповітом або за законом
помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття
належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у
спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і
за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а
також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою
відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з
часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність
територіальної громади за місцем відкриття спадщини.