Визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою

Визнання фізичної особи безвісно відсутньою або
оголошення її померлою

Визнання фізичної особи безвісно
відсутньою

Фізична особа може бути визнана судом безвісно
відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійно­го проживання немає
відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день
одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної
відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані
такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць — перше січня
наступно­го року.

На підставі рішення суду про визнання фізичної
особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживан­ня описує
належне їй майно та встановлює над ним опіку. За заявою заінтересованої особи
або органу опіки та піклування над майном фізичної особи, місце перебування
якої невідоме, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом
рішення про визнання її безвісно відсутньою.

Опікун над майном фізичної особи, яка визнана
безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме,
приймає виконання цивільних обов’язків на її ко­ристь, погашає за рахунок її
майна борги, управляє цим май­ном в її інтересах. За заявою заінтересованої
особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсут­ньою, або
фізичної особи, місце перебування якої невідоме, надає за рахунок цього майна
утримання особам, яких вони за законом зобов’язані утримувати.

Якщо фізична особа, яка була визнана безвісно
відсут­ньою, з’явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування,
суд за місцем її перебування або суд, що поста­новив рішення про визнання цієї
особи безвісно відсутнь­ою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої
особи ска­совує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Оголошення фізичної особи померлою

Фізична особа може бути оголошена судом
померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її
перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за
обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель
від певного нещасно­го випадку, — протягом шести місяців, а за можливості вва­жати
фізичну особу загиблою від певного нещасного випад­ку або інших обставин
внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру — протягом
одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утворе­ної внаслідок
надзвичайних ситуацій техногенного та при­родного характеру.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв’язку
з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років
від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд
може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше
спли­ву шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня
набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала
безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її
загибель від певного нещасно­го випадку або у зв’язку з воєнними діями, може
бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Правові наслідки оголошення фізичної особи
померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена
померлою, не мають права відчужувати протягом п’яти років нерухоме майно, що
перейшло до них у зв’язку з відкриттям спадщи­ни. Нотаріус, який видав
спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього
заборо­ну відчуження.

Якщо фізична особа, яка була оголошена
померлою, з’явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд
за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення
її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує
рішення суду про оголошення фізичної особи померлою. Незалежно від часу своєї
появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи,
яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та
безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за
винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних
паперів на пред’явника.

Особа, до якої майно перейшло за відплатним
договором, зобов’язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент
набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою,
жива. У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена
померлою, відшкодовується вартість цього майна.

Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена
померлою і з’явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим
або територіальної громади і було реалізоване ними, цій особі повертається
сума, одержана від реалізації цього майна.

Заява про визнання фізичної особи безвісно
відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання
заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної
особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна. У цій
заяві повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати
фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що
підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що
загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що
дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Суд до початку розгляду справи встановлює осіб
(родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу,
місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за
останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації,
органи внутрішніх справ або органи місцевого самоврядування) і за останнім
місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування
якої невідоме. Одночасно суд вживає заходів через органи опіки та піклування
щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої
невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено.

Суд розглядає справу за участю заявника,
свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати,
і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про
оголошення її померлою.

Після набрання законної сили рішенням про
оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу
державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної
особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному
пункті, де немає нотаріуса, — відповідного органу місцевого самоврядування для
вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. У разі наявності в населеному
пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини
невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою
передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з
охорони спадкового майна.

У разі одержання заяви про появу фізичної
особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або
відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або
суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив
її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та
інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи
безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою,
яку було визнано безвісно відсутньою або померлою, або іншою заінтересованою
особою. Копію рішення суд надсилає відповідному органу державної реєстрації
актів цивільного стану для анулювання актового запису про смерть.