Тема 1. ІДПУ як наука та навчальна дисципліна

1. Предмет, методи та завдання навчальної дисципліни „Історія держави та права України”

Український народ має величну, узгоджену з ритмами всесвіту культуру, що бере свої витоки від часів Трипілля, а то й ще раніше, – стверджують сучасні археологи, етнологи, етнографи таін. Прагнення до порядку – це закладена вже на рівні етногенетичного коду парадигма буття українського народу. Для українського етносу характерним є прагнення до впорядкованості в усьому, що концентрується в праві, правді, яким протистоять неправда, кривда.

Історія держави та права України є невід’ємною складовою частиною багатовікової історії нашого народу, який творив та розвивав власну державність, втрачав її не зі своєї волі, відроджував Українську державу, розбудовував її, творив і вдосконалював національне право.

Предметом історії держави та права України є закономірності та особливості виникнення, становлення, розвитку різних типів і форм держави та права, а також державно-правових інститутів і суспільно-політичних систем, що функціонували на території України, в їхній історичній конкретності та хронологічній послідовності. Історія держави та права України є важливою складовою історії нашого народу, яка загальними і специфічними методами виявляє закономірності розвитку державотворчих процесів і правових систем. Саме тому історія держави та права, маючи чітко визначений предмет дослідження, належить до юридичних, державно-правових дисциплін. Вона охоплює розвиток усіх аспектів еволюції держави на території України – її державного механізму, форм державної єдності, правової системи.

Процес набуття, поглиблення, розширення та розвитку знань називають „пізнанням”. Людина пізнає світ різними способами та засобами, які в контексті наукових досліджень отримали назву „методи” (від лат.methodus – прийом, спосіб). Методи історії держави та права України – це сукупність прийомів, способів і засобів дослідження та практичного засвоєння дійсності, за допомогою яких пізнаються державно-правові явища у процесі їх виникнення, розвитку та функціонування на території сучасної України.

Система методів історії держави та права України включає такі складові:

1) загальні методи мислення (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, аналогія);

2) філософські методи (діалектичний);

3) загальнонаукові методи (історичний, системний, функціональний, структурний);

4) конкретно-наукові (приватнонаукові) методи (неюридичні – статистичний, математичний та юридичні (власні) – історико-правовий, порівняльно-правовий, спеціально-юридичний).

Діалектичний метод – це універсальний метод, в основі якого лежить діалектика, тобто вчення про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства та мислення. Цей мето використовується з метою продемонструвати зв’язки між певними суспільними явищами, що мають істотний вплив на становлення та розвиток українського права й державності.

За допомогою історичного методу, який ґрунтується на вивченні процесів формування та розвитку української державності та права в хронологічній послідовності, розкрито розуміння їх сутності.

Порівняльно-історичний метод дозволяє виявити загальні закономірності розвитку держави та права в різних народів, які населяли українські землі в різні історичні епохи. Метод правової аналогії найчастіше застосовується в разі, коли відомості про певні явища не збереглись у первісній формі або є фрагментарними. Заповнити прогалини пізнання можна через зіставлення їх з іншими подібними фактами та подіями. Статистичний метод стає в пригоді для дослідження кількісних сторін історичного процесу, коли для об’єкта пізнання характерні значні числові показники.

Історія держави та права України перебуває в тісному зв’язку з загальною історією, теорією держави та права, історією держави та права зарубіжних країн, галузевими юридичними дисциплінами. Так, історія держави та права використовує результати узагальнень, категорії та поняття, розроблені теорією держави та права, й водночас надає конкретний історико-правовий матеріал для таких узагальнень. Проте відмінність між ними полягає в тому, що теорія держави та права узагальнює найхарактерніші закономірності всієї людської цивілізації, а історія держави та права вивчає конкретні державно-правові системи, їх особливості та характерні риси, в нашому випадку – на території України.

Історія держави та права України перекликається з історією держави та права зарубіжних країн, вирішуючи притаманні обом дисциплінам завдання. Як одна, так і інша застосовують спільні методи дослідження, виконують аналогічні функції, використовують спільний поняттєво-категоріальний апарат, проте розрізняються за предметом дослідження. Історія держави та права виступає в ролі своєрідного вступу до галузевих і спеціальних юридичних дисциплін. Вона вивчає історію формування галузей права від моменту їх виникнення до нинішнього часу, включаючи і основи чинного права, враховує специфіку окремих галузей, висвітлює їхні роль і значення. Вона з’ясовує взаємозв’язок певних галузей, показує їх підпорядкованість інтересам певних політичних сил, соціальних груп, класів і т.д.

2. Періодизація і джерела історії української державності та права

Періодизація історії держави та права України відіграє важливу роль, оскільки ця навчальна дисципліна охоплює надзвичайно великий період історії, тож хаотично, вибірково її вивчати не можна. Має бути хронологічно, системно та логічно обґрунтований виклад матеріалу, поділеного для кращого засвоєння на певні періоди.Марксистська історична наука в основу періодизації клала типологічно-класові критерії, наприклад, рабовласницький період, феодальний, капіталістичний і соціалістичний періоди.

На теперішній час цей підхід вважається одностороннім, обмеженим. Логічнішою є загальносвітова цивілізаційно-хронологічна теорія, де певні періоди історичного розвитку визначаються не лише об’єктивно-матеріальними факторами та реальним співвідношенням класових сил, а й ідейно-політичними факторами, накопиченими у процесі історичного розвитку.

На жаль, в українській державно-правовій науці досі немає єдиної, чіткої й обґрунтованої періодизації. Вчені визначають від 5 до 19періодів.

Однак взявши за основу хронологічно-цивілізаційну підставу періодизації, обґрунтовану суттєвими змінами, що відбувалися на землях України, можна виокремити такі основні періоди розвитку державності та права на території сучасної України:

• І період – стародавні (перші) державні утворення на території України та їх право (середина І тис. до н.е. – V ст.).
• ІІ період – держава і право Русі та Галицького-Волинського князівства (ІХ – ХІV ст.).
• ІІІ період – держава та права на українських землях у складі Великого князівства Литовського, Польщі та Речі Посполитої (ХІV – ХVІІ ст.).
• ІV період – Запорозька Січ і Гетьманщина (ХVІ – кін. ХVІІІ ст.).
• V період – суспільно-політичний лад і право України у складі Австрійської, Австро-Угорської та Російської імперій (кін. XVІІІ – поч. ХХ ст.).
• VІ період – національна державність і право України у 1917 – 1921 рр.
• VІІ період – радянська державність і право в Україні (1917 – 1991 рр.).
• VІІІ період – розпад СРСР і відродження Української незалежної держави (1991 – поч. ХХІ ст.).

Водночас можна виокремити більш глобальні періоди становлення та розвитку власне Української держави і права:

1) Русь і Галицько-Волинська держава;

2) Запорозька Січ і Гетьманщина;

3) УНР, Українська Держава та ЗУНР;

4) сучасна Українська республіка та право.