Трудове законодавство в Бразилії

Трудове
законодавство в Бразилії

Трудове законодавство
у Бразилії в період правління Президента Варгаса спрямоване було на взяття робочого
руху під контроль. Згідно із Законом 1931 р. він заборонив профспілкам займатися
політичною діяльністю. Прогресивні профспілки переслідувалися. Були прийняті заходи
щодо створення “корпоративних” профспілок (із участю підприємців). У той
же час уряд Варгаса зробив певні поступлення працюючим. В 1932 р. воно провело Закон
про 8-ми годинний робочий день. Були створені сільськогосподарські колонії для безробітних.
В 1943 р. було прийнято Трудовий кодекс (консолідований трудовий закон).

Важливим джерелом трудового
права Бразилії стала Конституція 1988 р., в якій широкий перелік трудових прав і
гарантій представляє собою “трудовий кодекс в мініатюрі”. Відповідні положення
ст. 7 Конституції нараховують 34 пункти. До числа прав міських і сільських працівників
віднесені, зокрема: робота, що захищена від самовільного звільнення або звільнення
без причини, яка має відповідати закону, що встановлює серед інших матеріальну допомогу;
страхування по безробіттю; встановлена законом загальнонаціональна мінімальна заробітна
плата, що має задовольнити основні життєві потреби (житло, харчування, освіта, здоров’я,
дозвілля, одяг, гігієна, транспорт, соціальне забезпечення), із періодичним коректуванням
для підтримки купівельної спроможності; неможливість скорочення заробітної плати,
за виключенням випадків, що передбачені в колективних договорах та угодах; тринадцята
заробітна плата, що заснована на повному окладі або на пенсійній виплаті; компенсація
за додаткову нічну працю; участь у прибутку по результатам роботи, незалежно від
жалування, і, у виключних випадках, участь в управлінні компанією; нормальний робочий
день тривалістю не більше 8 годин і робочий тиждень в 44 години, можливість зменшити
робочий день за допомогою угоди чи колективного договору; щорічна відпустка).

В результаті Бразилія
отримала одне із самих жорстких у світі трудових законодавств, в якому обсяг гарантій
для працівників явно перевищує економічні і соціальні можливості країни.

В 1990-ті рр. бразильське
трудове законодавство зазнало деяких реформ. В умовах загальної лібералізації господарського
життя вони мають зробити трудове регулювання більш гнучким; у той же час вони передбачають
заходи щодо скорочення безробіття. Підприємцям надано право наймати певний відсоток
працівників на умовах короткотермінових контрактів, по завершенні яких вони можуть
бути звільнення (Закон від 21 січня 1998 р.).