Земська реформа 1864 року

Земська
реформа 1864 року

Згідно з «Положенням
про губернські і повітові земські установи» (1864), були створені губернські та
повітові земські збори та земські управи. В основу виборчої системи були покладені
виборні, майнові
(цензові) та станові засади.

Виборці ділилися
на 3 курії: повітових землевласників, міських виборців і виборних від сільських
товариств.

Право участі
у виборах за 1-ю курією мали власники не менш ніж 200 дес. землі, власники промислових, торговельних підприємств або нерухомого майна
на суму не нижче 15 тис. крб або з доходом не менше 6 тис. крб на рік, а також уповноважені
від землевласників, товариств і установ, що володіли не менше 1/20 цензу 1-й курії.

Виборцями міської
курії були особи, які мали купецькі свідоцтва, власники підприємств або торгових
закладів з річним обігом не нижче 6 тис. крб, а також власники нерухомої власності
на суму від 500 крб (у невеликих містах) до 3 тис. крб (у великих містах). Від виборів,
таким чином, були усунуті наймані робітники, дрібна буржуазія, інтелігенція.

Вибори за селянською
курією були багатоступеневими: сільські товариства обирали представників на волосні
сходи, ті — виборників, а останні — «гласних» у повітові земські збори.

Губернські гласні
обиралися на повітових земських зборах.

Система виборів
забезпечувала значне переважання в земствах поміщиків.

Головами губернських
і повітових з’їздів були предводителі дворянства .

Земські збори
і управи як установи не мали права спілкуватися між собою, не мали примусової влади,
бо поліція їм не була підпорядкована; їх діяльність контролювалася губернаторами і міністром внутрішніх справ, які мали право припиняти виконання
будь-якої постанови земських зборів.

Побоюючись впливу
земських установ, уряд надав їм право відати лише місцевими господарськими справами:
утриманням шляхів сполучення, будівництвом і утриманням шкіл і лікарень (для чого
земства отримували фінансування за рахунок місцевих зборів), піклуванням про розвиток
місцевої торгівлі та промисловості тощо.

Земську реформу
провели не скрізь і не одночасно. До кінця 1870-х
років земства були створені в 34 губерніях Європейської Росії і в Області Війська Донського (де 1882 року їх ліквідовано). Багато регіонів Російської
імперії земств не мали.

Земська реформа
сприяла розвитку місцевої ініціативи, господарства та культури.

У Сибіру і в Архангельській губернії, де не було
поміщиків, а також в Області Війська донського, в Астраханській і Оренбурзькій губерніях,
де існувало козацьке самоврядування, земства не створювалися.

Земства відіграли позитивну роль у розвитку російського
села. До 1880 року було створено 12 тисяч земських шкіл і велика кількість медичних
установ. З появою земства стало змінюватися співвідношення сил у російській провінції,
з’явилася сільська інтелігенція: лікарі, вчителі, агрономи. Багато представників
сільської інтелігенції показали високі зразки служіння народу. На земську службу
зазвичай йшли самі освічені і ліберальні поміщики, вони ставали гласними земських
зборів, членами та головами управ. Все це сприяло тому, що незабаром земства стали
відігравати важливу політичну роль в країні.