Регулювання ринку телекомунікацій

Регулювання ринку телекомунікацій. Функції Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері зв’язку та інформації

Закон України “Про телекомунікації” визначає телекому­нікації як передавання, випромінювання та або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах.

Суб’єктами інформаційної діяльності в галузі телекомунікації є оператори та провайдери телекомунікацій.

Оператор телекомунікації це – суб’єкт господарювання, який має право на діяльність у сфері телекомунікації із правом на технічне об­слуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж;

Провайдер телекомунікаціїі – суб’єкт господарювання, який має право на діяльність у сфері телекомунікації без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку;

Органом регулювання у сфері телекомунікацій за ст. 17 Закону України “Про телекомунікації” визначається Національна комісія з пи­тань регулювання зв’язку України. Основними засобами державно­го регулювання у сфері телекомунікації є: нагляд за ринком теле­комунікації, ліцензування діяльності у сфері телекомунікації, ви­значення принципів взаємоз’єднання телекомунікаційних мереж, визначення основ розвитку та надання загальнодоступних теле­комунікаційних послуг, регулювання тарифів і розподіл номерно­го ресурсу.

Нагляд за ринком телекомунікації здійснюється шляхом:

– контролю за якістю телекомунікаційних послуг;

– перевірки додержання ліцензійних умов операторами, провай­дерами телекомунікацій;

– контролю за додержанням суб’єктами ринку телекомунікація законодавства, стандартів та інших нормативних актів у сфе­рі телекомунікацій.

Ліцензування у сфері телекомунікаціїі передбачає такі дії НКРЗ, як: видача, переоформлення, продовження терміну дії, визнання недій­сними, анулювання ліцензій, видача копій і дублікатів ліцензій, ве­дення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додер­жанням ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення пору­шень ліцензійних умов;

Згідно зі ст. 43 Закону України “Про телекомунікації”, ліцензуван­ню підлягають такі види діяльності у сфері телекомунікацій:

– надання послуг фіксованого телефонного зв’язку з правом тех­нічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку;

– надання послуг фіксованого телефонного зв’язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мере­жі з правом технічного обслуговування і надання в користу­вання каналів електрозв’язку;

– надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв’язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку;

Держава визначає основи розвитку та надання загальнодоступ­них телекомунікаційних послуг, загальна мета яких полягає у наданні громадянам України, за регульованими державою тарифами, можли­вості задовольняти власні потреби в телекомунікаційних послугах, ви­значених цим Законом, повноцінно браги участь у політичному, еко­номічному та громадському житті суспільства.

До загальнодоступних телекомунікаційних послуг належать:

– підключення кінцевого обладнання споживача до телекомуніка­ційних мереж загального користування (універсальний доступ);

– послуги фіксованого телефонного зв’язку в межах зони нумерації (місцевий телефонний зв’язок);

– виклик служб екстреної допомоги;

– послуги довідкових служб і зв’язку за допомогою таксофонів.

Загальнодоступними телекомунікаційними послугами є:

– дзвінки з телекомунікаційних мереж фіксованого телефонного на телекомунікаційні мережі рухомого (мобільного) зв’язку;

– послуги, що надаються з використанням безпроводового доступу.

Ще один напрям регулювання ринку телекомунікацій – регулю­вання тарифів. За загальним правилом тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюють оператори, провайдери телекомунікацій само­стійно, але при цьому вони повинні враховувати встановлені законо­давством принципи регулювання тарифів, зокрема:

– базування розрахунків тарифів на собівартості цих послуг з урахуванням отримання прибутку;

– недопущення встановлення демпінгових або дискримінаційних цін з боку окремих операторів, провайдерів телекомунікацій;

– стягнення почасової плати за фактичний час отримання спо­живачем телекомунікаційних послуг.

Важливим аспектом регулювання ринку телекомунікацій є формування та розподіл номерного ресурсу. Відповідно до норм Закону України “Про телекомунікації” формування та розподіл номерного ресурсу здійснюються на основі того, що номер­ний ресурс є технічно обмеженим.

Розроблення та реалізацію технічної політики у формуванні но­мерного ресурсу здійснює Мінтрансв’язку, затверджуючи Національ­ний план нумерації України, що розробляється згідно з міжнарод­ними вимогами.

Відповідно до Національного плану нумерації, НКРЗ здійснює розподіл, присвоєння, облік номерного ресурсу, видачу та скасуван­ня дозволів, нагляд за його використанням.

Номерний ресурс надається оператору телекомунікацій на тер­мін дії відповідної ліцензії для використання без права передачі ін­шим особам, крім випадків вторинного розподілу відповідно до зако­нодавства, на підставі дозволу, що надається НКРЗ.

Основними завданнями НКРЗ є такі:

– проведення єдиної державної політики регулювання в галузі зв’язку;

– здійснення державного регулювання та нагляду в галузі зв’язку з метою максимального задоволення попиту споживачів на послуги зв’язку;

– забезпечення ефективного користування радіочастотним ресурсом України і функціонування ринку телекомунікаційних послуг та послуг поштового зв’язку на основі збалансування інтересів суспільства, операторів та користувачів цих послуг;

– сприяння розвитку конкуренції та підприємництва, забезпе­чення однакових умов діяльності суб’єктів усіх форм влас­ності, вдосконалення механізмів регулювання ринкових від­носин у галузі зв’язку.

Комісія складається із голови та семи членів, яких призначає на посади та припиняє їх повноваження на цих посадах Кабінет Міні­стрів України.

Голова і члени Комісії призначаються на посаду строком на п’ять років. Ні голова, ні жоден член Комісії не можуть обіймати посаду більше ніж десять років сумарно.