Шлюбний договір
Зміст сторінки:
Шлюбний
договір
Шлюбний договір — це домовленість осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу або домовленість
подружжя, яка визначає майнові права та обов’язки подружжя у шлюбі та (або) у
випадку його припинення. Укладення
шлюбного договору є правом, а не обов’язком зазначених осіб.
Сімейним кодексом України передбачено, що шлюбним договором
регулюються лише майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові
права та обов’язки, а також майнові права та обов’язки подружжя як батьків.
Якщо у шлюб вступають неповнолітні особи або одна з осіб,
які одружуються, є неповнолітньою, вони набувають повної цивільної
дієздатності з моменту його реєстрації. Тому для укладення між ними шлюбного
договору після реєстрації шлюбу згода на це батьків або піклувальників
(піклування при вступі у шлюб неповнолітнього припиняється) не потрібна. На
укладання ж шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є
неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальників,
засвідчена нотаріусом.
Шлюбний договір має укладатися у письмовій формі і
нотаріально посвідчуватись. Як вже зазначалося, шлюбний договір може бути
укладений і до реєстрації шлюбу. Такий договір набирає чинності у день реєстрації
шлюбу, а шлюбний договір, укладений подружжям, — у день його нотаріального
посвідчення.
Шлюбним договором крім майнових відносин між подружжям
можуть регулюватися майнові права та обов’язки подружжя як батьків. Цей договір
не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між
ними та дітьми.
За шлюбним договором не може передаватися у власність одному
з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній
реєстрації.
У шлюбному договорі, зокрема, можна домовитись про:
— визначення майна, яке дружина, чоловік передає для
використання на спільні потреби сім’ї, а також правовий режим майна,
подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу;
— непоширення щодо майна, набутого ними за час шлюбу, режиму
спільної сумісної власності. Сторони можуть домовитись вважати це майно
спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них;
— можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі
розірвання шлюбу;
— використання належного їм обом або одному з них майна для
забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб;
— включення до шлюбного договору будь-яких інших умов щодо
правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства;
— проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з
них чи є їхньою спільною власністю або їхніх родичів.
Якщо у зв’язку з укладенням шлюбу один із подружжя
вселяється в житлове приміщення, яке належить другому з подружжя, сторони у
шлюбному договорі можуть домовитися про порядок користування ним. Подружжя
може домовитися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто
вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або
без неї;
— надання утримання одному з подружжя незалежно від
непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених
шлюбним договором.
Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки
виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов’язку за
договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису
нотаріуса.
Відповідно до ст. 96 СКУ у шлюбному договорі може бути
встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та
обов’язків. Якщо у шлюбному договорі встановлено загальний строк його дії, він
діє протягом цього строку. Подружжя може подовжити термін дії шлюбного
договору. Така угода має бути нотаріально посвідчена. У шлюбному договорі може
бути встановлена чинність цього документа або окремих його умов і після
припинення шлюбу.
Одностороння зміна умова шлюбного договору не допускається.
Цей документ може бути змінено за угодою сторін. На вимогу одного з подружжя
шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його
інтереси, інтереси дітей, зокрема непрацездатних повнолітніх дітей, які мають
істотне значення.
Одностороння відмова від шлюбного договору не допускається.
Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. У такому разі, за вибором
подружжя, права та обов’язки, встановлені шлюбним договором, припиняються з
моменту його укладення або в день подання нотаріусу заяви про відмову від
нього.
Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та
інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням
суду.
Шлюб з іноземцями
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та
осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства мають ті ж
права і свободи та виконують ті ж обов’язки, що і громадяни України, якщо інше
не передбачено Конституцією та законами України, а також міжнародними
договорами України. Стаття 18 цього ж Закону зазначає, що іноземці та особи без
громадянства мають рівні з громадянами України права і обов’язки у шлюбних та
сімейних відносинах.
Детальніше врегульовані питання шлюбних відносин з
іноземцями у Законі України «Про міжнародне приватне право».
Згідно з цим законом форма і порядок укладення шлюбу в Україні між
громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між
іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.
Процедурні питання укладення шлюбу між зазначеними особами детально розглянуті
в параграфі 1 цього розділу.
Шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України
та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що
укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в
Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу
України щодо підстав недійсності шлюбу.