Розірвання шлюбу

Розірвання шлюбу

Одним з принципів шлюбних відносин є принцип добровільності
перебування у шлюбі, який, зокрема, полягає у тому, що передбачає
неприпустимість при­мусового збереження шлюбу, коли хоча б один з под­ружжя не
бажає більше його зберігати. З цього прин­ципу випливає право кожного з
подружжя на розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу є одним з видів його припинення.

Порядок розірвання шлюбу залежить від того, чи є в сімейної
пари неповнолітні діти, а також чи є між под­ружжям згода щодо розірвання
шлюбу. Залежно від зазначених обставин шлюб може бути розірваний дер­жавним
органом реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) або судом.

Розірвання шлюбу в
органах РАЦС

Сімейний кодекс України передбачає наступні ви­падки
розірвання шлюбу в органах РАЦС:

— при взаємній згоді (за спільною заявою) под­ружжя, яке не
має спільних неповнолітніх дітей;

— за заявою одного з подружжя, якщо другий з под­ружжя
визнаний безвісно відсутнім, або недієздатним, або засуджений за скоєння
злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років.

У разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів
цивільного стану шлюб припиняєть­ся у день реєстрації розірвання шлюбу.

Реєстрація розірвання шлюбу при взаємній згоді подружжя проводиться при:

1) наявності заяви подружжя, у якій має бути зафіксована взаємна
згода на розірвання шлюбу. Як­що один із подружжя через поважну причину не мо­же
особисто подати заяву про розірвання шлюбу до державного органу реєстрації
актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до
неї, від його імені може подати другий з подружжя;

2) відсутності у подружжя, що розлучається, не­повнолітніх
дітей. Нагадаємо, що до дітей за похо­дженням прирівнюються діти, що усиновлені
под­ружжям.

Реєстрація розірвання шлюбу провадиться за місцем проживання
подружжя або одного з них після спливу одного місяця від дня подання заяви,
якщо во­на не була відкликана, у присутності хоча б одного з подружжя.

Якщо один з подружжя через поважну причину не може з’явитись
на реєстрацію розірвання шлюбу, то він може при подачі заяви або впродовж
місяця письмово повідомити орган реєстрації актів цивільного стану про свою
згоду розірвати шлюб за його відсутності, а також вказати місцезнаходження
органу реєстрації актів цивільного стану, до якого слід надіслати свідоцтво про
розірвання шлюбу після реєстрації розірвання шлюбу. У разі направлення
письмової заяви підпис відсутнього з подружжя повинен бути нотаріально
засвідчений.

Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям
майнового спору та припиняється у день реєстрації державним відділом реєстрації
актів цивільного стану розірвання шлюбу. Про розірвання шлюбу виноситься
постанова.

Стаття 107 СКУ передбачає підстави розірвання шлюбу в
органах РАЦС за заявою одного з подруж­жя. Однією з таких підстав є визнання
одного з под­ружжя безвісно відсутнім. Фізична особа може бути в судовому
порядку визнана безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її
постійного проживан­ня немає відомостей про місце її перебування. При цьому
рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім, котре набуло
чинності, ще не свідчить про припинення шлюбу між подружжям. Воно є підставою
для розірвання шлюбу, що прова­диться органами РАЦС за заявою іншого подружжя.
Копія або виписка з рішення суду про визнання гро­мадянина безвісно відсутнім
додається до заяви дру­гого подружжя про розірвання шлюбу.

Якщо особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з’явилася,
і відповідне рішення суду скасоване, її шлюб з іншою особою може бути
поновлений за їхньою зая­вою, за умови, що ніхто з них не перебуває у повторно­му
шлюбі. У цьому випадку орган РАЦС анулює акто­вий запис про розірвання шлюбу та
відповідне свідоцтво, видане на його підставі.

Другою підставою розірвання шлюбу за заявою од­ного з
подружжя може бути визнання другого под­ружжя недієздатним. Фізична особа може
бути виз­нано судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого
психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати
ними.

До заяви про
розірвання шлюбу з недієздатною особою додається копія або виписка з
рішення суду про визнання особи недієздатною.

Розірвання шлюбу з особами, засудженими за здійснення
злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років, також проводиться за
заявою од­ного з подружжя в органі РАЦС.

До заяви про розірвання шлюбу в цьому випадку додається
копія або виписка з вироку суду про засу­дження одного з подружжя до
позбавлення волі на строк не менш трьох років.

Розірвання шлюбу в судовому порядку

Юристи умовно порядок розірвання шлюбу через рішення суду
розділяють на конфліктний і безконфліктний
порядки.

Безконфліктний порядок полягає в підтвердженні
судом факту згоди подружжя на розірвання шлюбу, а також їх спільної
домовленості щодо виховання й утримування дітей.

Статтею 109 СКУ передбачено, що подружжя, яке має дітей, має
право подати до суду заяву про
розірван­ня шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них
будуть проживати діти, яку участь у забезпе­ченні умов їхнього життя братиме
той з батьків, хто бу­де проживати окремо, а також про умови здійснення ним
права на особисте виховання дітей.

Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має
бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть
стягува­тися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде
встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та
чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та
майнові права, а також права їхніх дітей.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу
одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і
чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

Конфліктний порядок розірвання шлю­бу полягає
у зверненні до суду з позовною заявою у випадку, коли один з подружжя бажає розірвати шлюб, а інший заперечує.

Позов про
розірвання шлюбу може бути пред’явле­ний одним із подружжя. Опікун має
право пред’явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того
з подружжя, хто визнаний недієздатним. Забороняється пред’являти позов протягом
вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім
випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить
ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини. Однак з цього правила є
винятки:

1. Чоловік, дружина мають право пред’явити позов про
розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини
визнане іншою осо­бою.

2. Чоловік, дружина мають право пред’явити позов про
розірвання шлюбу до досягнення дитиною одно­го року, якщо батьківство щодо неї
визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька
дитини виключено із актового запису про народження дитини.

При розгляді позову про розірвання шлюбу суд вживає заходів
щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним загалам суспільства.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що
подальше спільне життя под­ружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам
одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Шлюб
припиняється у день набрання чин­ності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути
зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за заявою
колишньої дружини або чоловіка. Розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про
розірвання шлюбу, зразок якого затве­рджує Кабінет Міністрів України.