Опіка і піклування над дітьми

Опіка і піклування
над дітьми

Опіка і піклування — форма влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, з метою їх ут­римання,
виховання і навчання, а також для захисту їх прав та
інтересів. Таким чином, опіка,
піклування встанов­люється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими
батьківського піклування. Опіка встановлюється над дити­ною, яка не досягла
чотирнадцяти років, а піклування — над дитиною у віці від чотирнадцяти до
вісімнадцяти років.

Норми, які регулюють правовідносини в зазначеній сфері,
закріплені в чинному законодавстві України, а саме: у главі 19 «Опіка та
піклування над дітьми» Сімейного ко­дексу України, у главі 6 «Опіка та
піклування» Цивільного кодексу України, у Законі України «Про охорону дитин­ства»,
Законі України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального
захисту дітей-сиріт та дітей, поз­бавлених батьківської опіки».

До того ж, з метою виконання заходів щодо поліпшен­ня
становища дітей-сиріт і дітей, які залишилися без батьківської опіки, спільним
наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства
охорони здоров’я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці й
соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 були
затверджені Правила опіки й піклування.

Опіка (піклування) над дітьми встановлюється, якщо батьки:
померли, невідомі, визнані в судовому порядку безвісно відсутніми або
померлими. Опіка (піклування) може бути встановлена й за життя батьків дітей у
випад­ках, коли батьки:

— судом позбавлені батьківських прав або
ухвалено рішення про відібрання дитини й передачу її під опіку не­залежно від
того, позбавлені вони батьківських чи прав ні, оскільки перебування з ними
небезпечне для життя дити­ни;

— визнані у встановленому порядку недієздатними
або обмежено дієздатними (психічно хворими, розумово відсталими або перебувають
на тривалому стаціонарно­му лікуванні в лікувально-профілактичній установі або
на державному втримуванні в будинках-інтернатах);

— понад шість місяців не можуть займатися
вихован­ням своїх дітей (засуджені до позбавлення волі на трива­лий час за
здійснення злочину, за станом здоров’я (інваліди І — II групи) і т.п.);

— понад шість місяців не проживають разом з дити­ною
й без поважних причин не беруть
участі в її вихо­ванні й утриманні, не
проявляють до дитини батьків­ської
уваги й турботи або підкинули (залишили) дитину, і це підтверджено відповідними актами, складе­ними органами
внутрішніх справ;

— відмовилися
від дітей у встановленому законом по­рядку;

— виїхали на постійне місце проживання або на
постійне місце роботи за кордон або перебувають у три­валому відрядженні;

— перебувають під слідством.

Опіка (піклування) установлюється за місцем прожи­вання
особи, що підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна
(піклувальника).

Рішення про встановлення опіки (піклування) повинне бути
прийняте не пізніше місячного строку з моменту, ко­ли відповідному органу опіки
й піклування стало відомо про необхідність установлення опіки або піклування.

Для безпосереднього здійснення опіки й піклування органами
опіки й піклування призначається опікун або піклувальник. Опікуном,
піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При
призна­ченні опікуна
(піклувальника) беруться до уваги мож­ливість виконувати опікунські обов’язки,
відносини між опікуном (піклувальником)
і підопічним. Опікун або піклувальник
призначається лише з їхньої
згоди й, як правило, із числа родичів або близьких підопічному осіб.

Переважне право
серед кількох людей, які бажають ста­ти опікунами або піклувальниками над
дитиною, надаєть­ся; родичам дитини незалежно від місця їхнього прожи­вання,
особам, у сім’ї яких проживає дитина під час виник­нення підстав щодо встановлення
опіки або піклування. При досягненні дитиною десятилітнього віку враховуються
її побажання.

Опікунами
(піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років, визнані у
встановленому поряд­ку недієздатними або обмежено дієздатними, перебува­ють на
обліку або лікуються в психоневрологічних і нар­кологічних установах, раніше
були опікунами або піклувальниками й з їхньої вини опіка (піклування) бу­ли
припинені, позбавлені батьківських прав, інтереси яких суперечать інтересам
осіб, які підлягають опіці або піклуванню, засуджені за здійснення тяжкого
злочину.

Якщо дитина постійно
проживає у закладі охорони здоров’я, навчальному або іншому дитячому закладі,
функції опікуна та піклувальника щодо неї покладають­ся на адміністрацію цих
закладів.

Дитина, над якою
встановлено опіку або піклування, має право:

— на
проживання в сім’ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку;

— на
забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до
її людської гідності;

— на
збереження права користування житлом, у яко­му вона проживала до встановлення
опіки або піклуван­ня. У разі відсутності житла така дитина має право на його
отримання відповідно до закону;

— на
захист від зловживань з боку опікуна або піклу­вальника.

Встановлення опіки
та піклування не припиняє права дитини на отримання пенсії, аліментів,
відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника та інших соціаль­них
виплат, призначених дитині відповідно до законів Ук­раїни, а також права
власності дитини на ці виплати.

Опікун, піклувальник
зобов’язаний виховувати дити­ну, піклуватися про її здоров’я, фізичний,
психічний, ду­ховний розвиток, забезпечити одержання дитиною пов­ної загальної
середньої освіти. Ці особи мають право самостійно визначати способи виховання
дитини з ура­хуванням її думки і рекомендацій органу опіки та піклу­вання. Вони
також вправі вимагати повернення дитини від будь–якої особи, яка тримає її у себе не на
підставі за­кону або рішення суду.

Опікун, піклувальник
не має права перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами,
за винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини.
Цивільні права та обов’язки опікуна, піклувальника визначені у Цивільному
кодексі України, зокрема в ст. 67 та 69.

 

Права та обов’язки опікуна:

Опікун зобов’язаний дбати
про підопічного, про ство­рення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун
малолітньої особи зобов’язаний дбати про її виховання, навчання та розви­ток.

Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без
законної підстави.

Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного.

Опікун зобов’язаний
вживати заходів щодо захисту цивільних
прав та інтересів підопічного.

 

Права та обов’язки піклувальника:

Піклувальник над неповнолітньою особою зобов’яза­ний дбати
про створення для неї необхідних побутових умов, про її виховання, навчання та
розвиток.

Піклувальник дає згоду па вчинення підопічним пев­них правочинів.

Піклувальник зобов’язаний вживати заходів щодо за­хисту
цивільних прав та інтересів підопічного.

 

Опіка припиняється у разі:

— передачі малолітньої особи батькам (усиповлювачам);

— досягнення підопічним чотирнадцяти років. У
цьо­му разі особа, яка здійснювала обов’язки опікуна, стає піклувальником безспеціального рішення щодо цього.

 

Піклування припиняється у разі:

1) досягнення фізичною особою
повноліття;

2) реєстрації шлюбу
неповнолітньої особи;

3) надання неповнолітній особі
повної цивільної дієздатності.

Особа може бути звільнена від обов’язків опікуна або
піклувальника дитини.

Суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган
опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або
піклувальника. Ця заява розгля­дається судом або органом опіки та піклування
протягом одного місяця. Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до
винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника
чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була
розглянута протягом цього строку.

Суд, якщо він призначив піклувальника, або орган опіки та
піклування може звільнити піклувальника від його повноважень за заявою особи,
над якою встановле­но піклування.

За заявою органу опіки та піклування суд може звіль­нити
особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх
обов’язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до
навчального закладу, закладу охорони здоров’я або закладу соціального захисту.

Крім того, звільнення від обов’язків опікуна та піклу­вальника
дитини може бути тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися
стосунки, які пе­решкоджають здійсненню ними опіки, піклування.

Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування
покладається у межах їх компетенції на відповідні відділи й управління місцевої
державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих
комітетів міських чи районних у містах рад.

У селищах і селах справами опіки і піклування безпо­середньо
відають виконавчі комітети сільських і селищ­них рад.

Органи освіти здійснюють діяльність з питань вияв­лення,
обліку та передачі дітей-сиріт та дітей, позбавле­них батьківського піклування,
до дитячих будинків, шкіл-інтернатіврізних профілів, на усиновлення, під опіку (піклування) та з інших питань, що належать до їх компетенції.

Органи в справах
сім’ї та молоді, служби в справах не­повнолітніх здійснюють діяльність з питань
виявлення, обліку та тимчасового влаштування безпритульних дітей, влаштування
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьків­ського піклування, що утримуються в
державних дитячих закладах, на виховання в сім’ї (прийомні сім’ї, дитячі бу­динки
сімейного типу) та з інших питань, що належать до їх компетенції.

Органи соціального
захисту населення здійснюють діяльність щодо забезпечення догляду, надання
соціаль­но-побутового та медичного обслуговування громадя­нам похилого віку,
інвалідам і дітям з вадами фізичного та розумового розвитку, які цього
потребують.

Органи охорони
здоров’я здійснюють діяльність (діаг­ностичну, лікувальну, експертну) щодо
осіб, визнаних су­дом недієздатними внаслідок психічних захворювань або
визнаних судом обмежено дієздатними внаслідок зловжи­вання спиртними напоями чи
наркотичними речовинами, а також щодо утримання дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування, віком до трьох років у будинках дитини.

Для допомоги в
роботі при органах опіки та піклування створюються опікунські ради, що мають
дорадчі функції і до складу яких входять депутати, представники місцевих
органів виконавчої влади та органів місцевого самовряду­вання і громадськості.
Обов’язки секретаря опікунської ра­ди виконує штатний інспектор опікунської
ради.

 

Органи опіки і піклування

Органи опіки та
піклування відповідно до покладе­них на них завдань та розподілу повноважень
між струк­турними підрозділами відповідних управлінь і відділів місцевої
державної адміністрації:

— вирішують питання про встановлення і припинен­ня
опіки та піклування;

— ведуть
облік щодо осіб, які потребують опіки (піклування);

— здійснюють нагляд за діяльністю опікунів і
піклу­вальників;

— забезпечують тимчасове влаштування непов­нолітніх
та непрацездатних осіб, які потребують опіки (піклування);

— розглядають звернення дітей щодо неналежного
виконання батьками (одним з них) обов’язків з вихован­ня або щодо зловживання
батьків своїми правами;

— вирішують згідно з чинним законодавством питан­ня
щодо грошових виплат дітям, які перебувають під опікою (піклуванням);

— розглядають спори, пов’язані з вихованням
непов­нолітніх дітей;

— розглядають скарги на дії опікунів (піклуваль­ників);

— вирішують питання щодо забезпечення житлом
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклу­вання, які закінчили
навчально-виховні заклади і не ма­ють житла;

— вживають заходів щодо захисту особистих та май­нових
прав неповнолітніх дітей і осіб, які перебувають під опікою (піклуванням);

— беруть
участь у розгляді судами спорів, пов’язаних із захистом прав неповнолітніх
дітей та осіб, які перебу­вають під опікою (піклуванням);

— установлюють опіку над майном у передбачених законом
випадках;

— оформлюють належні документи щодо особи підопічного та
щодо майна, над яким установлюється опіка;

— охороняють та зберігають житло і майно підопічних і
визнаних безвісно відсутніми;

— провадять іншу діяльність щодо забезпечення прав та
інтересів неповнолітніх дітей та повнолітніх осіб, які потребують опіки і
піклування.