Прийомна сім’я

Прийомна сім’я

Прийомна сім’я — сім’я або окрема особа, яка не пере­буває у
шлюбі, що добровільно за плату взяла на вихован­ня та спільне проживання від
одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Діти, уражені ВІЛ “інфекцією, можуть влаштовуватися для виховання та спільного
проживання у прийомній сім’ї за наявності відповідних висновків органів опіки
та піклування і закладів охорони здоров’я, а їх загальна кількість не повинна
перевищувати чотирьох осіб.

Метою утворення прийомної сім’ї є забезпечення на­лежних
умов для зростання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених
батьківського піклування, шля­хом влаштування їх у сім’ї на виховання та
спільне проживання.

 

Ознаки прийомної сім’ї:

— Рішення про утворення прийомної сім’ї
приймаєть­ся органом опіки та піклування, який укладає договір про влаштування
дітей на виховання та спільне прожи­вання у прийомній сім’ї.

— До прийомної сім’ї приймається від одного до
чотирь­ох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклу­вання. Вони
виховуються у прийомній сім’ї до досягнення 18-річного віку, а в разі
продовження навчання у про­фесійно-технічних, вищих навчальних закладах І-IV
рівня акредитації — до його закінчення, але не пізніше досягнен­ня ними
23-річного віку.

— На дітей, які проживають у прийомній сім’ї,
Щомісячно виплачується державна соціальна допомога, яка становить два
прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку.

— Прийомні батьки беруть прийомних дітей на свою
житлову площу.

— За прийомними дітьми зберігаються пільги і дер­жавні
гарантії, передбачені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених
батьківського піклування. За ними також зберігаються раніше призначені
аліменти, пенсія, інші види державної допомоги.

— Прийомні діти мають право підтримувати
особисті контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не су­перечить їхнім
інтересам і не заборонено рішенням суду. Форми такого спілкування визначають
органи опіки та піклування за погодженням з прийомними батьками й за участю
центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

— Прийомні батьки є законними представниками
прийомних дітей на підприємствах, в установах та ор­ганізаціях без спеціальних
на те повноважень.

— Одному з прийомних батьків виплачується грошо­ве
забезпечення.

— Центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та
молоді постійно здійснюється соціальне супроводження прийом­них сімей, що
передбачає надання комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних,
соціально-еко­номічних, соціально-медичних та інформаційних послуг.

Прийомні батьки — подружжя або окрема особа, яка не
перебуває у шлюбі, які взяли на виховання та спільне про­живання дітей-сиріт і
дітей, позбавлених батьківського піклування.

Прийомні діти — діти-сироти і діти, позбавлені
батьків­ською піклування, влаштовані до прийомної сім’ї.

 

Утворення прийомної сім’ї

Рішення про утворення прийомної сім’ї приймається районною,
районною у містах Києві та Севастополі дер­жадміністрацією, виконавчим
комітетом міської ради (міст республіканського значення Автономної Республіки
Крим і міст обласного значення) на підставі заяви сім’ї або окремої особи, які
виявили бажання утворити прийомну сім’ю, за поданням відповідного висновку
служби у справах дітей районної, районної у містах Києві та Севастополі дер­жадміністрації,
виконавчих комітетів міських рад про мож­ливість утворення прийомної сім’ї за
результатами проход­ження курсу підготовки і рекомендацією відповідного центру
соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Зазначе­на сім’я або окрема особа,
яка не перебуває у шлюбі, обов’яз­ково інформується про стан здоров’я, фізичний
та розумо­вий розвиток дітей, яких вони бажають взяти на виховання та спільне
проживання. Орган, який прийняв рішення про утворення прийомної сім’ї, несе
відповідальність за її функціонування відповідно до законодавства.

На підставі рішення про утворення прийомної сім’ї між
прийомними батьками та органом, який прийняв рішення про її утворення,
укладається договір про влаштування , дітей до прийомної сім’ї на виховання та
спільне прожи­вання. Дія договору припиняється у разі виникнення в прийомній
сім’ї несприятливих умов для виховання дітей та спільного проживання (важка
хвороба прийомних батьків, зміна їх сімейного стану, відсутність взаєморо­зуміння
батьків з дітьми, конфліктні стосунки дітей), не­виконання прийомними батьками
обов’язків щодо належ­ного виховання, розвитку та утримання дітей, порушення
схеми антиретровірусної терапії дитини, повернення дітей рідним батькам
(опікуну, піклувальнику, усиновителю), досягнення дитиною повноліття,
досягнення батьками пенсійного віку, за згодою сторін та з інших причин, перед­бачених
договором, а також за наявності обставин, зазна­чених у ст. 212 Сімейного
кодексу України.

Дія договору також припиняється у разі, коли прийом­ним
батькам або членам сім’ї, з якими вони проживають на спільній житловій площі, у
тому числі малолітнім та не­повнолітнім дітям, діагностовано такі захворювання:
гли­бокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД (крім сімей, які
беруть на виховання дітей, уражених ВІЛ-інфекцією), відкриту форму
туберкульозу, психотичні розлади.

У разі припинення дії договору сім’я позбавляється статусу
прийомної, а питання про подальше влаштуван­ня дітей вирішується органом опіки
і піклування (дітей, уражених ВІЛ-інфекцією, — органом опіки і піклування на
підставі висновку закладу охорони здоров’я), який вживає вичерпних заходів до
запобігання поверненню (влаштуванню) дітей в інтернатні заклади.

Контроль за виконанням договору, а також за умовами
проживання, виховання прийомних дітей здійснюють місцеві служби у справах дітей
і органи опіки та піклуван­ня районних, районних у містах Києві та Севастополі
дер­жадміністрацій, виконавчих комітетів міських рад.

Місцеві служби у справах дітей, відділи освіти, охорони
здоров’я (головні лікарі центральних районних лікарень), праці та соціального
захисту населення районних, район­них у містах Києві та Севастополі
держадміністрацій, виконавчих комітетів міських рад, адміністрація закладів, у
яких виховуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування,
надають допомогу кандидатам у прийомні батьки в підборі дітей та налагодженні
контактів з ними.

Влаштування дітей у прийомну сім’ю проводиться з урахуванням
віку прийомних батьків та дітей, щоб на час досягнення обома прийомними
батьками пенсійного віку всі прийомні діти досягли віку вибуття з прийомної
сім’ї. У разі досягнення пенсійного віку одним з прийом­них батьків час
перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках
за згодою сторін прийомна сім’я може функціонувати і після до­сягнення
прийомними батьками пенсійного віку, але не більше ніж протягом п’яти років.

 

Влаштування дітей до прийомної сім’ї

На кожну дитину, яка передається у прийомну сім’ю, органи
опіки і піклування зобов’язані видати такі доку­менти:

— рішення органу опіки і піклування про
направлен­ня дитини у прийомну сім’ю;

— свідоцтво про народження дитини;

— висновок про стан здоров’я, фізичний та
розумовий розвиток дитини;

— довідка (атестат) про освіту або висновок про рівень
розвитку, наданий психолого-медико-педагогічною консультацією;

рішення органу опіки і піклування за місцем похо­дження
дитини-сироти або дитини, позбавленої батьків­ського піклування, про
встановлення відповідного статусу такої дитини та документи, на підставі яких
ухвалено таке рішення (документи про батьків або осіб, що їх замінюють: копія
свідоцтва про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук
батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або
неможливість вихо­вання ними своїх дітей тощо; опис належного дитині май­на, у
тому числі житла, та відомості про осіб, які відповіда­ють за його збереження);

— довідка про наявність та місцезнаходження
братів і сестер чи інших близьких родичів дитини;

— пенсійне посвідчення на дітей, які одержують
пенсію, копія ухвали суду про стягнення аліментів.

За прийомними дітьми зберігаються раніше призна­чені
аліменти, пенсія, інші види державної допомоги. Суми коштів, що належать
прийомним дітям як пенсія, аліменти, інші види державної допомоги, переходять у
розпорядження прийомних батьків і витрачаються ними на утримання прийомних
дітей. Органи опіки та піклу­вання забезпечують збереження житла та майна
прийомних дітей за місцем його знаходження і здійсню­ють контроль за його
використанням.

 

Прийомні батьки, їх права та обов’язки

Прийомними батьками можуть бути працездатні осо­би, які
перебувають у шлюбі, крім випадків, коли хоча б одна з них:

— не пройшла курс підготовки потенційних канди­датів
у прийомні батьки;

— визнана в установленому порядку недієздатною
або обмежено дієздатною;

— позбавлена батьківських прав;

— була усиновлювачем, опікуном, піклувальником,
прийомним батьком, батьком-вихователем іншої дитини але усиновлення було
скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної
сім’ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з її вини;

— за станом здоров’я не може виконувати обов’язки щодо
виховання дітей (інваліди І і її групи, які за висновком медико-соціальної
експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно
зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);

— перебуває на обліку або на лікуванні у психоневрологічному
чи наркологічному диспансері;

— зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами;

— страждає на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ щодо
осіб, які не можуть бути усиновлювачами;

була засуджена за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі
та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти
громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу
наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також
за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150і, 164, 166, 167, 169, 181, 187,
324 і 442 Кримінального кодексу України, або має непогашену чи не зняту в
установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів.

Не можуть бути прийомними батьками особи, з якими на
спільній житловій площі проживають члени сім’ї (у тому числі малолітні та
неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи,
хворі на СПІД (крім сімей, які беруть па виховання дітей, уражених
ВІЛ-інфекцією), відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких
офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства, а також особи,
які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу).

Середньомісячний сукупний дохід сім’ї з розрахунку на одну
особу за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про
утворення прийомної сім’ї, не може бути менший ніж розмір прожиткового
мінімуму, встановлений законом для відповідних соціальних і демографічних груп
населення.

Особи, які виявили бажання стати прийомними бать­ками, в
обов’язковому порядку мають пройти навчання, організоване обласними центрами
соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із залученням спеціалістів з питань
психології, педагогіки, медицини тощо, за програмою, зат­вердженою
Міністерством у справах молоді та спорту.

Кандидати у прийомні батьки подають до органу, який утворює
прийомну сім’ю, такі документи:

— заява кандидатів у прийомні батьки про
утворення прийомної сім’ї;

— копії паспортів кандидатів у прийомні батьки;

— довідка про склад сім’ї (форма № 3);

— копія свідоцтва про шлюб;

— довідка про стан здоров’я кандидатів у
прийомні бать­ки та членів сім’ї, які проживають разом з ними (довідка про
відсутність хронічних захворювань, обстеження нарко­лога, венеролога, психіатра);

— довідка про доходи потенційної прийомної сім’ї
за ос­танні шість місяців або копія декларації про доходи, засвідчена в
установленому порядку;

— довідка про проходження навчання кандидатів і
прийомні батьки і рекомендація центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення їх у банк даних
про сім’ї потенційних усиновителів, опікунів, піклуваль­ників, прийомних
батьків, батьків-вихователів;

— письмова згода всіх повнолітніх членів сім’ї, які
проживають разом з кандидатами у прийомні батьки, на утворення прийомної сім’ї,
засвідчена нотаріально.

Прийомні батьки є законними представниками прийом­них дітей
на підприємствах, в установах та організаціях без спеціальних на те
повноважень, несуть персональну відповідальність за життя, здоров’я, фізичний і
психічний розвиток прийомних дітей та дотримання принципу конфіденційності
інформації щодо ураження прийомних дітей ВІЛ-інфекцією.

Лікувально-профілактичні заклади проводять щорічне медичне
обстеження прийомних батьків, які ви­ховують дітей, уражених ВІЛ-інфекцією, у
тому числі за їх бажанням на ВІЛ-інфекцію.

 

Матеріальне забезпечення прийомної сім’ї

Фінансування прийомних сімей здійснюється за раху­нок
державного бюджету. Розмір щомісячної державної соціальної допомоги на
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить два
прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку. Одному з прийом­них батьків
виплачується грошове забезпечення. Порядок призначення і виплати грошового
забезпечення визна­чається Кабінетом Міністрів України.

Нарахування та сплата страхових внесків на загаль­нообов’язкове
державне пенсійне страхування за прийомних батьків із сум їх грошового
забезпечення здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти, що виділяються на утримання дітей у прийомній сім’ї,
перераховуються на особистий рахунок одного з прийомних батьків, відкритий в
установі банку за місцем проживання прийомної сім’ї. Заощаджені протягом року
бюджетні кошти вилученню не підлягають і викорис­товуються прийомними батьками для
задоволення потреб прийомних дітей у наступному році.

Раз на рік місцева служба у справах дітей готує звіт про
стан виховання, утримання і розвитку дітей у прийомній сім’ї на основі
інформації, що надається соціальним працівником, який здійснює соціальне
супроводження ро­дини, вихователем дошкільного навчального закладу або класним
керівником загальноосвітнього навчального зак­ладу, де навчається дитина,
дільничним лікарем-педіатром, дільничним інспектором місцевого відділку
міліції. Прийомні батьки обов’язково ознайомлюються з складе­ним звітом, який
затверджується начальником служби у справах дітей.

На час навчання прийомних дітей у професійно-тех­нічних
навчальних закладах, вищих навчальних закладах І-ІV рівня акредитації після досягнення
ними 18-річного віку кошти на їх утримання виділяються прийомним бать­кам з
державного бюджету, якщо прийомні діти на час навчання проживають у прийомній
сім’ї.

Місцеві відділи у справах сім’ї, дітей та молоді щороку забезпечують
безкоштовне оздоровлення прийомних дітей у дитячих оздоровчих закладах.
Прийомні діти, які за медичними показаннями потребують санаторно-куро­ртного
лікування, забезпечуються путівками до спеціалізованих санаторіїв органом, який
прийняв рішен­ня про утворення прийомної сім’ї.