Профілактика та попередження конфліктів

4. Профілактика та попередження
конфліктів

У роботах із конфліктології нерідко використовується термін профілактика конфліктів, під яким
розуміється прогнозування можливих конфліктних ситуацій в системах конкретних
взаємодій і вжиття заходів щодо їх недопущення. Управління конфліктами – процес контролю конфлікту його учасниками
або зовнішніми силами (владою, керівником, підприємцем, спеціальними особами
тощо). Головне тут – обмеження конфлікту певними рамками, недопущення його
ескалації. Коли говорять про управління конфліктом, мається на увазі, що він ще
не вирішений, але знаходиться під контролем. Завершення конфлікту – його припинення за допомогою зміни
об’єктивних умов: наприклад, співробітників, між якими виник конфлікт, керівник
“розводить” у різні відділи; конфліктні відносини між двома працівниками, що
виникли на грунті претендування на певну посаду, припинилися внаслідок зміни
штатного розкладу. Завершення конфлікту не означає його вирішення, оскільки не
досягається згода щодо самого предмету.

І, нарешті, вирішення конфлікту
– це поєднання двох результуючих: по-перше, усунення або мінімізація
проблем, що розділяють сторони, по-друге, – досягнення згоди між учасниками.

У конфліктологічній літературі надається характеристика таким способам
вирішення конфліктів:

1) домінування – перемога
однієї сторони над іншою завдяки нав’язуванню своєї волі, що може бути
здійснене шляхом застосування психологічних і, навіть, фізичних засобів;

2) капітуляція – безумовна
поступка іншій стороні;

3) вихід – одна із сторін
відмовляється продовжувати участь у конфлікті;

4) інтеграція – знаходиться
рішення, яке задовольняє обидві сторони, ніхто нічим не жертвує;

5) компроміс – поступка обох
сторін, коли жоден не досягає мети. В принципі, це небажаний результат, але він
є найбільш ймовірною можливістю вирішення конфліктів. Схема компромісу така: “я
втішаю себе тим, що реально отримую від компромісу, але при цьому я не нехтую
інтересами людини, небайдужої мені”. Компроміс – дійсно відступ, зміна позиції,
але це умовний акт. Учасник не просто переглядає свою позицію, а переглядає її
в світлі глобальних інтересів – збереження відносин із іншою стороною.

Окрім зазначених способів вирішення конфліктів, існують і певні технології їх реалізації. Це: силові
методи, переговори і участь третьої сторони у вирішенні конфліктів. Розглянемо їх суть.

1. Силові методи –
застосування фізичних чи психічних засобів насилля, що обумовлюється:

– труднощами в комунікації сторін, нерозумінням один одного;

– низьким рівнем довіри між сторонами;

– переконаністю, що завдяки боротьбі та насиллю можна досягнути значно більшого, ніж
за допомогою інших методів.

2. Переговори – альтернатива
силовому методу. Вважається, що урегулювання конфліктів, зокрема, політичних,
за допомогою переговорного процесу стало поширеною тенденцією після Карибської
кризи 1962 року, коли уникнення гострої політичної кризи було усвідомлено
сторонами як спільна мета.

3. Участь третьої сторони –
нейтральне і безпристрасне втручання особи, наділеної авторитетом, владою або
особливою компетентністю. Розрізняються декілька можливих форм втручання
третьої сторони.

1) посередництво – позиція
посередника є нейтральною і вона не обов’язково повинна братися до уваги
конфліктуючими сторонами;

2) примирення – акцент
робиться не стільки на влаштуванні протиріч, скільки на процесі, за допомогою
якого конфлікт припиняється;

3) арбітраж – рекомендації є
обов’язковими.

Доцільність тієї чи іншої форми участі третьої сторони в вирішенні
конфлікту визначається, перш за все, особливостями конкретного конфлікту.

Сьогодні в західних країнах практика посередництва є досить найбільш
розповсюдженою. Ситуації, в яких воно довело свою ефективність, включають:
майнові спори, в яких фігурують багатомільйонні суми, сімейні конфлікти, спори
за страховими контрактами, судові позови у справах, пов’язаних з тілесними
ушкодженнями і т. ін. Учасники спорів (або їх представники) працюють спільно, а
допомагає їм і здійснює керівництво цим процесом досвідчений посередник.

Не
менш важливим є питання про попередження конфлiктiв. Попередити конфлiкт –
означає завчасно збагнути можливiсть його виникнення та усунути причину. Для
цього потрiбно пам’ятати, що людина, як правило, конфлiктує в суб’єктивно
значимiй для себе ситуацiї, з якої не бачить iншого виходу. Щоб запобiгти
цьому, спробуйте зрозумiти, чому дана ситуацiя така важлива для вашого
партнера, чому вона викликає такi переживання.