Профілактика та шляхи вирішення конфліктів в органах внутрішніх справ

2. Профілактика та шляхи вирішення конфліктів в
органах внутрішніх справ

Подолання
деструктивних конфліктів у системі органів внутрішніх справ передбачає, в першу чергу, комплексні
організаційно-управлінські, службово-методичні і тактичні, виховні і суто
психологічні заходи, спрямовані на профілактику конфліктів у діяльності цих
органів. При цьому потрібно враховувати, що працівники ОВС як суб’єкти
конфлікту:

1) наділені владними повноваженнями, які у
ході конфлікту можуть використовувати неправомірно, що призведе до порушень
закону;

2) мають доступ до різноманітної інформації,
в тому числі, й такої, що складає службову таємницю;

3) володіють спеціальними технічними
засобами, в тому числі й зброєю;

4) працюють у агресивному середовищі, що
накладає на них певний відбиток.

У зв’язку з зазначеним виникає запитання, чи можна прогнозувати
внутрішні конфлікти в діяльності ОВС Як уже зазначалося, конфлікт стає
реальністю при наявності: проблеми, конфліктної ситуації, учасників та інциденту.

Аналіз правоохоронної
діяльності, особливо
міжособистісних відносин під час виконання службових обов’язків, дозволяє запропонувати такі заходи
профілактики конфліктів в ОВС:

1)створення загальної оптимальної атмосфери службової
діяльності, сумлінне виконання обов’язків по боротьбі зі злочинністю, що є гарантією доброзичливих відносин як між колегами, так і з
керівництвом і населенням;

2) підвищення
й укріплення авторитету працівників міліції серед населення, формування позитивної громадської думки;

3) створення
в колективі сприятливої атмосфери трудової діяльності, гармонійних взаємовідносин, вживання заходів щодо
закріплення кадрів, зменшення плинності;

4) організація
правильного сприйняття і розуміння усіма членами колективу завдань, які перед ними виникають, за рахунок
індивідуального та диференційованого підходу у роботі;

5) формування
необхідних ділових якостей та професійної майстерності працівників;

6) вироблення
у працівників психологічної стійкості проти негативного впливу осіб з антисуспільною спрямованістю,
нейтралізація умов, які сприяють професійній деформації кадрів.

Для розв’язання конфліктів у правоохоронній
діяльності використовуються різноманітні психологічні, педагогічні та
адміністративні засоби. Важливо, щоб у колективі проводилася постійна робота по роз’ясненню вимог
Присяги, наказів, кодексу честі співробітника ОВС. Керівник повинен прагнути,
щоб дотримання цих вимог стало нормою поведінки усіх членів колективу.

Особливе значення при розв’язанні конфліктних
ситуацій має метод переконання працівника у необхідності належної
поведінки, свідомого ставлення до службових обов’язків, критичної оцінки своїх
вчинків. Переконання повинне
носити конкретний індивідуальний характер.

Для розв’язання конфліктної ситуації
рекомендується залучати членів колективу, які
користуються довірою і перебувають з учасниками конфлікту в урівноважених
відносинах, не залежать від них по службі, а також морально і матеріально.
При цьому необхідно виключити: упередженість у вивчені конфлікту, спроби
виправдати попередньо кого-небудь із конфліктуючих, наміри дотримуватися
позицій одної з конфліктуючих сторін. Необхідно досягти того, щоб, незалежно від службового і суспільного
положення конфліктуючих сторін, їх позиції і дії отримали об’єктивну оцінку.

Все зазначене відноситься до
“мирних” способів вирішення конфліктів. Але життя
нерідко примушує вдаватися до дисциплінарних заходів, оскільки всі
попередні зусилля не досягли мети. Такими заходами можуть бути: дисциплінарні стягнення, переміщення по
роботі, а то й зняття з посади або звільнення зі служби. Рішення про такі
заходи повинні бути зрозумілими не тільки для конфліктуючих осіб, але й для
всього колективу.

Важливою особливістю
розв’язання зовнішніх конфліктів, пов’язаних із правоохоронною діяльністю, є
те, що усілякі рішення з цього приводу повинні бути засновані на законах та
інших підзаконних нормативно-правових актах. При цьому в усякому разі дії по врегулюванню
конфлікту повинні досягати:

– усунення причин, що спричиняють конфлікт:

– поновлення справедливості;

– усунення недовіри;

– встановлення взаєморозуміння і згоди;

– створення належних умов роботи;

– усунення причин соціально-психологічного
характеру.

Не
менш важливим є питання про попередження конфліктів. Попередити конфлікт –
означає завчасно збагнути можливість його виникнення та усунути причину. Для
цього потрібно пам’ятати, що людина, як правило, конфліктує в суб’єктивно
значимій для себе ситуації, з якої не бачить іншого виходу. Щоб запобігти
цьому, спробуйте зрозуміти, чому дана ситуація така важлива для вашого
партнера, чому вона викликає такі переживання.

Висновки

Конфлікти, як повсякденні явища, зустрічаються в
найрізноманітніших сферах правоохоронної діяльності. Зіткнення протилежних
інтересів, поглядів і прагнень, суперечки, що погрожують ускладненнями, все те,
що розуміється під конфліктом, виникають суцільно і поруч.

Правоохоронна діяльність протікає в умовах
замаскованих і явних конфліктів. Багато дослідників даної проблеми вважають
подібні колізії закономірними, тому що конфлікти, на їхню думку, є конкретним
вираженням загального закону єдності і боротьби протилежностей, вони неминучі,
і навіть необхідні.

Атмосфера гострого конфлікту нерідко породжує у
працівників ОВС стреси, стани психічної напруженості. У тих, що спілкуються в
такий ситуації, може звужуватися свідомість, важко здійснюється цілеспрямована
діяльність, а в окремих випадках дезорганізуються інтелектуальні процеси й
поведінка, втрачається можливість управляти своїми діями.