Тема 2. Конституційно-правові засади реформування народного волевиявлення в Україні
Зміст сторінки:
Тема
2. Конституційно-правові засади реформування народного волевиявлення в Україні
1. Конституційно-правові основи
безпосередньої демократії в Україні: сучасні шляхи удосконалення
нормативно-правового регулювання
2. Вибори – основоположна форма
безпосередньої демократії в Україні
3. Референдум – форма безпосередньої демократії в Україні: останні
тенденції змін
4. Реформування інших форм безпосередньої
демократії в Україні
1. Конституційно-правові основи безпосередньої демократії
в Україні: сучасні шляхи удосконалення нормативно-правового регулювання
У відповідності з ч. 2 ст. 5 Конституції України, «носієм суверенітету і єдиним
джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи
державної влади та органи місцевого самоврядування». Це положення
є вихідним для характеристики України як демократичної, соціальної, правової держави.
Це означає, що Український народ уособлює найвищу і первинну владу в Україні, яка
є єдиним першоджерелом влади в суспільстві. Тобто в Конституції України визначено
не лише належність влади громадянам країни, а й їх право здійснювати її. Крім того,
зміст цієї норми встановлює два основних способи здійснення влади Українським народом
– безпосередньо чи опосередковано: через уповноважені ним на те органи або посадових
осіб.
Варто відзначити,
що встановлюючи належність влади Українському народу, Конституція України визначає
дві форми народовладдя – безпосередню (пряму) і представницьку (виборну) демократію,
перша з яких позначається, як пріоритетна.
Отже, безпосередню демократію можна визначити, як пряме волевиявлення
Українського народу, територіальної громади чи іншої визначеної в установленому
порядку спільноти громадян країни, що здійснюється встановленими Конституцією та
законами України способами.
Сутність безпосередньої демократії найповніше проявляється
у її принципах як основоположних засадах щодо здійснення влади народу. Відповідно
до змісту чинної Конституції України загальними
принципами безпосередньої демократії можна вважати: суверенність народу; єдиновладдя
народу; повновладдя народу; безпосереднього волевиявлення народу; поєднання безпосередньої
і представницької демократії; пріоритетності безпосереднього народовладдя в системі
демократії; політичного плюралізму; конституційності й законності; загальності у
здійсненні безпосереднього народовладдя; рівності у здійсненні безпосереднього народовладдя;
реальності безпосереднього народовладдя; гарантованості безпосереднього народовладдя.
Характер безпосередньої демократії проявляється в її
функціях – напрямках або видах безпосереднього народного волевиявлення, які визначають
його зміст і форми. Прийнято розрізняти функції
безпосередньої демократії за суб’єктами, об’єктами, способами та засобами безпосереднього
народовладдя.
За суб’єктами, тобто
учасниками народного волевиявлення, виділяють функції: народу, територіальних громад,
політичних партій і громадських організацій, органів державної влади і органів місцевого
самоврядування тощо. Основними функціями народу як суб’єкта влади є: набуття влади
народом; володіння владою; безпосереднє здійснення влади; розпорядження владою (надання
влади, позбавлення влади) та її захист і гарантування.
За об’єктами, тобто
за сферами народного волевиявлення, виділяють зовнішні функції: політичну, економічну,
оборонну, гуманітарну тощо та внутрішні функції: політичну, економічну, соціальну,
культурну, екологічну тощо. Провідною серед об’єктивних функцій безпосередньої демократії
є політична. Вона опосередковує собою зокрема питання у сфері внутрішньої політики,
політичних реформ, незалежності, суверенітету держави, її територіальної цілісності,
форми державного устрою, форми правління, формування органів державної влади, їх
структури, складу, статусу, тривалості їх повноважень та інших суб’єктів безпосередньої
демократії в політичній сфері.
За способами здійснення
безпосередньої демократії прийнято розрізняти функції: установчу,
законодавчу, контрольну, охорону тощо. Провідною серед них вважається установча
функція. Під якою розуміють вирішення питань форми правління в країні, форми її
державного устрою, відповідного формування органів державної влади та органів місцевого
самоврядування.
За засобами здійснення
безпосередньої демократії прийнято розрізняти функції: інформаційну,
територіальну, фінансову, матеріально-технічну, охоронну тощо. Так, інформаційна
функція полягає передусім у вирішені народом інформаційних питань щодо влади народу
та у використанні засобів масової інформації й інших засобів збирання, зберігання,
використання і поширення інформації для проведення різноманітних форм народного
волевиявлення.
2. Вибори – основоположна форма безпосередньої демократії
в Україні
Визнаючи, у відповідності з Конституцією України, вибори
до органів державної влади та органів місцевого самоврядування однією з основних
форм безпосередньої демократії, враховуючи теоретичні наукові розробки цього питання
та зважаючи на прикладний досвід їх організації і проведення в Україні, необхідно
визначити наступне:
Вибори – це спосіб формування органу державної влади, органу місцевого самоврядування
або наділення повноваженнями їхньої посадової особи шляхом голосування уповноважених
на те осіб і визначення результатів такого голосування встановленою більшістю голосів
цих осіб за умови, коли на здобуття кожного мандата, мають право балотуватися два
та більше кандидатів.
До соціальних функцій виборів відносять те,
що вони є:
1) важливим інструментом реалізації народного суверенітету;
2) вихідним положенням організації державного механізму
та системи місцевого самоврядування;
3) способом надання легітимного характеру органам державної
влади та органам місцевого самоврядування;
4) прийомом якісного формування політичної еліти суспільства;
5) засобом формування і вираження суспільної думки.
Усі норми законодавства, які регламентують порядок виборів
у своїй сукупності складають виборче право в об’єктивному його розумінні.Основними його джерелами
є Конституція України та Закони України «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної
Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», «Про вибори
Президента України тощо.
Під виборчим правом в його суб’єктивному значенні розуміють
право обирати та право бути обраним.
У цих нормативно-правових
актах сформульовано такі головні принципи
виборчого права:
Принцип загальності означає, що право обирати мають
усі громадяни України, яким на день голосування виповнилося 18 років. Це право називається
активним виборчим правом i тлумачиться
так тому, що будь-які прямі чи непрямі привілеї або обмеження
виборчих прав громадян України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних
та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану,
місця проживання, за мовними або іншими ознаками чинним виборчим законодавством
забороняються.
Щодо права бути обраним, тобто пасивного виборчого права, то виборчим
законодавством для різних категорій кандидатів воно встановлюється по-різному. Так,
депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільським,
селищним, міським головою може бути обраний громадянин України, який на день виборів
досяг 18-ти років та має право голосу. Народним депутатом України може бути обраний
громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг 21 – річного віку
i постійно проживає на території України протягом останніх 5 років. А Президентом
України може бути обраний громадянин України, який досяг 35 – річного віку, має
право голосу, проживає в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років i
володіє державною мовою.
Принцип рівного виборчого
права означає, що
громадяни України по окремому виду виборів мають тільки один голос і голос кожного
голосуючого дорівнює голосу усякого іншого голосуючого. Виборець може використати
свій голос тільки на одній виборчій дільниці.
Принцип прямого виборчого
права означає, що
кандидати на виборні посади у представницькі органи усіх рівнів обираються безпосередньо
виборцями.
Таємність голосування на виборах означає, що ніякі
форми контролю за волевиявленням виборців не допускаються, а саме: голосування відбувається
у спеціально обладнаній для цього кабіні чи кімнаті. Під час заповнення бюлетеня
в кабіні чи кімнаті для голосування може бути тільки голосуючий.
В залежності від підстав проведення, можна навести декількакласифікацій видів виборів:
За територією проведення виборів – загальнонаціональні
і місцеві;
За об’єктом виборів: депутатів
місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, народних депутатів України, Президента
України;
За часом проведення виборів: чергові,
позачергові, повторні (у разі визнання відповідних виборів такими, що не відбулися),
проміжні (у разі дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або
народного депутата України); перші (у разі створення ново представницького органу);
За порядком визначення
результатів виборів
розрізняють виборчі системи: мажоритарну,
пропорційну, змішану.
У широкому значенні під виборчою системою
розуміють систему
суспільних відносин, які складаються з виборами органів публічної влади та визначають
порядок їх формування. У вузькому значенні, виборча система– це певний спосіб розподілу депутатських
мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування виборців або інших
уповноважених осіб.
Мажоритарна виборча система має місце тоді коли застосовується
такий порядок визначення результатів виборів за якого мандати до представницьких
органів (один або кілька) від округу одержують тільки ті кандидати, які отримали
встановлену законом більшість голосів, а усі інші кандидати вважаються не обраними.
Пропорційна виборча система має місце тоді коли застосовується
такий порядок визначення результатів виборів за якого мандати до представницьких
органів розподіляються між партіями пропорційно кількості голосів виборців, зібраних
кожною з них у межах виборчого округу.
Змішана виборча система має місце тоді коли застосовується
такий порядок визначення результатів виборів за якого мандати до представницьких
органів розподіляються шляхом поєднання мажоритарної та пропорційної виборчої системи
у рівних долях чи з перевагами якоїсь із них. Так, у відповідності з Законом України
«Про вибори народних депутатів України» від, вибори народних депутатів України здійснюються
за змішаною (пропорційно-мажоритарною) системою:
1) 225 депутатів обираються
за пропорційною системою у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі
(далі – загальнодержавний округ) за виборчими списками кандидатів у депутати (далі
– виборчі списки) від політичних партій (далі – партії);
2) 225 депутатів обираються за мажоритарною
системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах (далі – одномандатні
округи).
Право
висування кандидатів у депутати належить громадянам України, які мають право голосу.
Це право реалізується ними через партії або шляхом самовисування відповідно до вищезазначеного
Закону України. Висування кандидатів у депутати
партіями або шляхом самовисування розпочинається за дев’яносто і закінчується за
сімдесят дев’ять днів до дня голосування.
Обраним депутатом у одномандатному мажоритарному
виборчому окрузі вважається кандидат, який одержав більшу,
відносно інших кандидатів, які балотувалися у цьому одномандатному окрузі, кількість
голосів виборців, які взяли участь у голосуванні у відповідному одномандатному окрузі.
У разі якщо під час встановлення
результатів виборів Центральна виборча комісія виявить, що особа обрана депутатом
як за виборчим списком у загальнодержавному окрузі, так і депутатом у одномандатному
окрузі, така особа вважається обраною депутатом у одномандатному окрузі. У такому
випадку Центральна виборча комісія приймає рішення про визнання її такою, яка не
набула депутатського мандата у загальнодержавному окрузі, та визнає обраним депутатом
наступного за черговістю кандидата у депутати у виборчому списку відповідної партії.
У відповідності з Законом України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» вибори:
1. Депутатів сільських, селищних рад проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, на які поділяється територія відповідно села (кількох сіл, жителі яких добровільно об’єдналися у сільську громаду), селища.
2. Депутатів обласних, районних, міських, районних у містах рад проводяться за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою, за якою:
а) половина від кількості депутатів (загального складу) відповідної ради обирається за виборчими списками кандидатів у депутати від місцевих організацій політичних партій у багатомандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами відповідно області, району, міста, району в місті;
б) половина від кількості депутатів (загального складу) відповідної ради обирається за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах (далі – одномандатні мажоритарні виборчі округи), на які поділяється територія відповідно області, району, міста, району в місті.
3) Сільських, селищних, міських голів проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в єдиному одномандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами відповідно села (кількох сіл, жителі яких добровільно об’єдналися у сільську громаду), селища, міста згідно з існуючим адміністративно-територіальним устроєм.
Право висування кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується громадянами України через республіканські в Автономній Республіці Крим, обласні, районні, міські, районні у містах організації політичних партій (далі – місцеві організації партій) або шляхом самовисування відповідно до вищезазначеного Закону України. Місцева організація партії може висувати кандидатів на місцевих виборах за умови, що відповідна місцева (республіканська в Автономній Республіці Крим, обласна, районна, міська, районна у місті) організація партії зареєстрована в установленому законом порядку.
Право на участь у
розподілі депутатських мандатів у відповідному багатомандатному виборчому окрузі
набувають кандидати в депутати, включені до виборчих списків від місцевих організацій
партій, що отримали три і більше відсотків голосів виборців, за умови, що кількість
цих голосів виборців дорівнює виборчій квоті або є більшою за виборчу квоту. Результатом
виборів депутатів у багатомандатному виборчому окрузі є визначення в порядку черговості
у виборчих списках кандидатів у депутати від місцевих організацій партій осіб, обраних
депутатами від місцевих організацій партій відповідно до кількості депутатських
мандатів, отриманих виборчими списками від місцевих організацій партій.
Обраним депутатом
у одномандатному мажоритарному виборчому окрузі вважається кандидат, який одержав
більшість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, відносно інших кандидатів,
які балотувалися в цьому виборчому окрузі. Якщо найбільшу і водночас однакову кількість
голосів по виборах у виборчому окрузі набрали два або більше кандидатів у депутати,
кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, проводиться повторне
голосування по цих кандидатурах.
У разі обрання одного
з кандидатів, включеного до виборчого списку від місцевої організації партії, депутатом
у багатомандатному виборчому окрузі та депутатом у одномандатному мажоритарному
виборчому окрузі або сільським, селищним, міським головою такий кандидат вважається
обраним відповідно депутатом у одномандатному мажоритарному виборчому окрузі або
сільським, селищним, міським головою.
У відповідності з Законом України «Про вибори Президента України», вибори Президента України проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в єдиному одномандатному загальнодержавному виборчому окрузі.
Право висування кандидата на пост Президента України належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними через політичні партії, а також самовисуванням у порядку, визначеному зазначеним Законом України. Партія може висунути лише одного кандидата на пост Президента України.
Обраним у день виборів Президентом України вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Якщо до виборчого бюлетеня для голосування у день виборів було включено більше двох кандидатів на пост Президента України і за результатами голосування у день виборів Президента України жоден кандидат не був обраний, Центральна виборча комісія приймає рішення про проведення повторного голосування. До виборчого бюлетеня для повторного голосування включаються два кандидати на пост Президента України, які у підсумку голосування у день виборів одержали найбільшу кількість голосів. Обраним Президентом України за підсумками повторного голосування вважається кандидат, який за підсумками повторного голосування одержав більшу, ніж інший кандидат, кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.
Варто зазначити, що виборчий процес – це врегульована законом
специфічна, послідовна (стадійна) діяльність уповноважених органів і громадян України,
спрямована на формування якісного і кількісного складу органів державної влади та
органів місцевого самоврядування. Він відбувається в певній, чітко визначеній виборчим
законодавством послідовності і складається з кількох етапів.
Так зокрема, початок виборчого процесу
чергових виборів народних депутатів України, у відповідності з Законом України «Про вибори народних депутатів України» оголошує Центральна виборча комісія в строки, встановлені Українським законодавством.
Відповідний виборчий процес включає такі етапи:
1) висування кандидатів у
депутати;
2) утворення виборчих комісій
(крім Центральної виборчої комісії);
3) реєстрація кандидатів у депутати;
4) проведення передвиборної
агітації;
5) утворення спеціальних виборчих
дільниць, що існують на тимчасовій основі;
6) складання списків виборців,
їх перевірка та уточнення;
8) підрахунок голосів виборців
та встановлення підсумків голосування;
9) встановлення результатів
виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення;
10) припинення повноважень
окружних та дільничних виборчих комісій.
У випадках, передбачених Законом
України «Про вибори народних депутатів України», виборчий процес включає також такі етапи:
2) підрахунок голосів виборців
та встановлення підсумків повторного голосування.
Виборчий процес завершується
через п’ятнадцять днів після дня офіційного оприлюднення Центральною виборчою комісією
результатів виборів депутатів.