Компетенція та акти Верховної Ради України

4. Компетенція та
акти Верховної Ради України

Компетенцію Верховної Ради України становлять за­кріплені Конституцією
України предмети відання та пов­новаження, необхідні для реалізації функцій Верховної
Ради України.

Конституційні повноваження
Верховної Ради України можна систематизувати відповідно до її функцій за групами:

1. Законодавчу компетенцію становлять такі
повнова­ження Верховної Ради України:

а) внесення змін до Конституції України, крім розділу І “Загальні засади”,
розділу III “Вибори. Референдум” і роз­ділу XIII “Внесення змін до
Конституції України”;

б) призначення всеукраїнського референдуму
з питань про зміну території України; прийняття законів; затвердження Державного
бюджету України та внесення до нього змін;

в) визначення засад
внутрішньої і зовнішньої політики; за­твердження загальнодержавних програм економічного,
на­уково-технічного, соціального, національно-культурного роз­витку, охорони довкілля;

г) надання у встановлений
законом термін згоди на обо­в’язковість міжнародних договорів України та денонсації
міжнародних договорів України.

2. Установчу
компетенцію Верховної Ради України становлять її повноваження
з формування органів держав­ної влади і державних установ, призначення, затвердження
або обрання посадових осіб тощо. До них, зокрема, можна віднести:

а) повноваження щодо
призначення виборів органів пуб­лічної влади (призначення виборів Президента України,
чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування);

б) повноваження щодо надання згоди на призначення
на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального прокурора України;

в) повноваження щодо призначення на
посаду та звіль­нення з посади відповідних посадових осіб на власний роз­суд (Голови
та інших членів Рахункової палати, половини складу Ради Національного банку України,
половини скла­ду Національної ради України з питань телебачення і ра­діомовлення, Уповноваженого з прав людини,
третини складу Конституційного Суду України);

г) повноваження щодо призначення на
посаду за подан­ням Президента України (Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України,
Міністра закордонних справ України, Голови Служби безпеки України, Голови національного
банку України, членів Центральної виборчої комісії України);

д) повноваження з обрання посадових осіб (обрання
суддів безстроково).

3. Контрольну компетенцію становлять повноваження Верховної Ради України, що забезпечують реалізацію
конт­рольної функції парламенту. Відпо­відно, можна виділити контрольні повноваження
по відно­шенню до:

а) Президента України – заслуховування
щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище
України; усунення Президента Украї­ни з поста в порядку особливої процедури (імпічменту),
встановленої статтею 111 Конституції України; прийняття рішення про направлення
запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних
депу­татів чи комітету Верховної Ради України;

б) Кабінету
Міністрів України– розгляд і прийняття рі­шення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Мі­ністрів
України; здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно
до Конституції України; роз­гляд за пропозицією не менш як однієї третини народних
депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України питання про
відповідальність Кабінету Мі­ністрів України та прийняття резолюції недовіри Кабінетові
Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України (наслідком
прийняття такої резо­люції є відставка Кабінету Міністрів України).

Парламентський контроль за додержанням конституцій­них прав і свобод людини
і громадянина здійснює згідно зі ст. 101 Конституції України Уповноважений Верховної
Ра­ди України з прав людини.

У фінансовій
сфері Верховна Рада
України здійснює такі контрольні повноваження: контролює виконання Держав­ного бюджету
України, приймає рішення щодо звіту про його виконання; затверджує рішення про надання
Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та між­народним організаціям,
а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових
організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України; здійснює контроль
за їх використанням. Відповід­но до ст. 98 Конституції України контроль від імені
Верхов­ної Ради України за надходженням коштів Державного бюджету України та їх
використанням здійснює Рахункова палата.

4. Повноваження в галузі зовнішньої політики,
обо­рони та безпеки передбачають права Верховної Ради України: оголошувати за поданням Президента
України стан війни і укладати мир; схвалювати рішення Президен­та України про використання
Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти
України; затверджувати загальну структуру, чисельність, визначати функції Збройних
Сил України, Служби безпе­ки України, інших, утворених відповідно до законів Ук­раїни,
військових формувань, а також Міністерства внутріш­ніх справ України; схвалювати
рішення про надання війсь­кової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів
Збройних Сил України до іншої держави чи про до­пуск підрозділів збройних сил інших
держав на територію України; затверджувати протягом двох днів з моменту звернення
Президента України указів про введення воєн­ного чи надзвичайного стану в Україні
або в окремих її місцевостях; про загальну або часткову мобілізацію; про оголошення
окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації.

5. Повноваження із самоорганізації роботи Верховної Ради України включають:
обрання Голови Верховної Ради України, першого заступника і заступника Голови Верхов­ної
Ради України та їх відкликання; затвердження переліку комітетів Верховної Ради України
та обрання голів цих ко­мітетів; створення тимчасових спеціальних та тимчасових
слідчих комісій; призначення на посаду та звільнення з по­сади керівника апарату
Верховної Ради України; затверд­ження кошторису Верховної Ради України та структури
її апарату.

Верховна Рада України
здійснює також інші повнова­ження, які згідно з Конституцією України віднесено до
її відання.

Акти
Верховної Ради України

Стаття 91 Конституції
України передбачає, що Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти, більшістю від її конституційного складу.
Стаття 46 Регламенту Верховної Ради України закріплює, що акти Верховної Ради приймаються
у формі закону, постанови, резолюції, декларації, звернення, заяви.

Закон – це нормативно-правовий акт, що приймається
органом законодавчої влади (Верховною Ра­дою України) або безпосередньо народом
України (на все­українському референдумі) з дотриманням вимог законодавчої процедури,
який має вищу (щодо всіх інших норма­тивно-правових актів) юридичну силу та регулює
найбільш важливі суспільні відносини переважно загального харак­теру.

Стаття 92 Конституції
України закріплює, які питання визначаються та встановлюються виключно законами
України.

Постанова – ненормативний акт, за допомогою якого
Верховна Рада України оформлює свої дії щодо самоорга­нізації (обрання керівних
посадових осіб Верховної Ради, утворення комітетів та обрання їх голів), обрання,
призна­чення, затвердження відповідних посадових осіб тощо.

Заяви та звернення – це акти ненормативного характе­ру,
які містять заклики до парламентів, інших вищих орга­нів зарубіжних країн здійснити
певні дії (або утриматися від здійснення певних дій) з метою підтримання миру, по­дальшого
розвитку дво- та багатосторонніх відносин, усу­нення джерел ускладнення міжнародного
становища в ці­лому чи двосторонніх відносин.

Декларація – це акт, який в загальній, принциповій
формі передає основні властивості конституційно-право­вого регулювання, виражає
наміри та зобов’язання учасни­ків правових відносин. Приклади – Декларація про державний
суверенітет України від 16 липня 1990 року, Декларація прав націо­нальностей України
від 1 листопада 1991 року.

Резолюція – це акт Верховної Ради України
про оголошення недовіри певному органу (Кабінету Міністрів України) чи певній посадовій
особі (Генеральному прокуророві України), наслідком прийняття якого є відставка
останніх.