Криміналістичне дослідження письма

3. Криміналістичне дослідження
письма

Судове почеркознавство – галузь криміналістичної
техніки, що вивчає закономірності почерку і процесу його дослідження, засоби і
методи вирішення завдань почеркознавчої експертизи.

Письмо – спосіб фіксації думки людини за допомогою
мови і спеціально створеної системи умовних позначень (письмових знаків,
писемності).

Складові письма:

• письмова мова;
• почерк.

Письмова мова – це діяльність людини, опосередкована
системою графічних і мовних знаків.

Почерк – індивідуальна і динамічно стійка програма
графічної техніки письма, в основі якої лежить зорово-руховий образ виконання
рукопису, реалізована за допомогою системи рухів (динамічного стереотипу).

Властивості почерку:

• індивідуальність;
• відносна стійкість, тобто відтворюваність
  (повторюваність) ознак почерку і їх зберігаємість в межах ідентифікаційного
  періоду при письмі в різноманітних умовах.

Ознака письма – особливості письмово-рухових навичок
особи, які відобразилися у рукописі.

Ознаки письма поділяються на дві групи:

1. ознаки письмової мови (характеризують смислову
   сторону письма як різновид мови);
2. ознаки почерку
   (характеризують рухову сторону письмової мови).

Ознаки письмової мови:

а) граматичні (відображають володіння виконавцем
граматичними правилами письма);

б) лексичні (характеризують загальний
словниковий запас, вживання термінів, властивих особам певних професій або
проживаючим в певній місцевості тощо):

• професіоналізми – слова і вирази, властиві
  мові якійсь професійній групі;
• архаїзми;
• діалектизми;
• варваризми;
• жаргонізми;

в) стиль викладення (характеризує манеру викладення думок, мови,
архітектоніку (загальна побудова письмової мови) тексту):

• офіційно-діловий;
• науковий;
• виробничо-технічний;
• публіцистичний;
• розмовний і ін.

Ступінь розвитку граматичних, лексичних і
стилістичних навичок дозволяє визначити, в якому
ступені людина володіє письмовою мовою.

Рівні володіння письмовою мовою:

1. високий, характеризується логічною послідовністю
   викладення думок, аргументованістю висунутих положень, глибиною думки,
   використанням різноманітних засобів мови, ерудицією, великим словниковим
   запасом;
2. середній, характеризується недостатньо високим
   ступенем розвитку стилістичних і лексичних навиків, відсутністю суворої
   послідовності і стрункості викладення основної думки, переважанням
   розмовно-побутового стилю;
3. низький, характеризується низькою грамотністю,
   неповнотою розкриття головної думки, відсутністю доказів висунутих положень і
   послідовності у викладі. Словниковий запас вкрай бідний, спостерігаються часті
   повтори.

Ознаки почерку – конкретний прояв певних властивостей (характеристик) рухів, які
фіксуються в рукописі.