Поняття і сутність тактичного рішення слідчого
5. Поняття і сутність
тактичного рішення слідчого
Тактичне рішення – це вибірмети
тактичного впливу на слідчу ситуацію в цілому або на окремі її компоненти, на хід і результати процесу розслідування і його
елементів, визначення методів, прийомів і засобів досягнення мети.
Під тактичним впливом варто розуміти всякий
правомірний вплив на той або інший об’єкт, здійснюваний
за допомогою тактичних прийомів або на основі тактики використання інших засобів і методів – як власне криміналістичних, так і суміжних областей знань.
Цілями тактичного
впливу можуть бути:
- зміна слідчої ситуації в сприятливу для справи сторону;
- максимально ефективне використання несприятливої слідчої ситуації;
- зміна окремих компонентів слідчої ситуації;
- досягнення переваги над протидіючою стороною;
- використання фактора раптовості, особливо на початковому етапі розслідування;
- забезпечення методичності і наступальності розслідування.
Тактичне рішення складається з трьох частин: інформаційної, організаційної і операційної.
1. Інформаційна частина рішення полягає в аналізі й оцінці
слідчої ситуації і її компонентів, процесуальних задач, що підлягають виконанню, задумів протидіючих сил, можливостей
розслідування, прогностичної інформації.
2. Організаційна частина містить висновок про розподіл функцій,
форми і напрямки взаємодії, послідовність використання
наявних сил і засобів, резервні можливості, проведення необхідних організаційно-технічних заходів.
3. Операційна частина – це встановлення мети тактичного впливу, умов і способів її досягнення
і прогнозованих результатів реалізації тактичного рішення.
Формування частин тактичного рішення відбувається на певних етапах, що складають процес підготовки й ухвалення тактичного рішення.
До тактичного рішення повинні пред’являтися такі вимоги, як законність, етичність,
своєчасність, обґрунтованість і реальність виконання.
1. Законністьтактичного рішення означає, що воно:
а) приймається слідчим у межах його процесуальної
компетенції;
б) припускає використання тільки таких засобів тактичного впливу, що припустимі з погляду закону і не суперечать
йому.
2. Законність рішення тісно пов’язана з етичністю, під якою
розуміється відповідність рішення і засобів його реалізації моральним принципам проведення розслідування.
3. Своєчасність тактичного рішення полягає в його прийнятті саме
в той момент, коли це забезпечує поступальний розвиток
процесу доказування.
Несвоєчасне (передчасне або запізніле) ухвалення тактичного рішення, так само як і неприйняття
його взагалі, бездіяльність слідчого можуть привести, як свідчить практика, до такого розвитку слідчої ситуації,
при якому негативний результат розслідування вже
не вдасться запобігти. Тут важливо, щоправда, зробити застереження: не всяке тактичне
рішення припускає активні дії. Його реалізація
може виразитися й у стримуванні від дій, коли невтручання
в слідчу ситуацію приводить до її сприятливого розвитку. Така помірність не є бездіяльність
слідчого: рішення прийняте і реалізується, але
саме таким своєрідним шляхом.
4. Обґрунтованість тактичного рішення являє собою складне комплексне поняття.
По-перше, це відповідність рішення дійсному
положенню справ, слідчій ситуації, що склалася, інформації про дану ситуацію.
По-друге, це наукова обґрунтованість рішення, відповідність
його даним криміналістичної тактики, психології й інших областей знання, на яких воно повинно базуватися.
По-третє, це нормативна обґрунтованістьрішення, коли воно спрямоване на реалізацію прямої вимоги закону. Сюди відноситься обґрунтування його рішеннями осіб, які здійснюють нагляд за розслідуванням або керівництво ним.
Нарешті, по-четверте, це обґрунтованістьрішення інтересами взаємодії слідчого з оперативними й іншими службами органів внутрішніх справ, інших
державних органів і громадських організацій. Існує, зрозуміло, і зворотна залежність:
саме рішення обґрунтовує цілі і форми взаємодії слідчого з відповідними органами і службами.
5. Вимога реальності припускає можливість здійснення
намічених дій.