Об’єкти, методи і прийоми фотографування при виконанні слідчих дій
Об’єкти, методи і прийоми
фотографування при виконанні слідчих дій
Залежно від характеру слідчої
дії та її цілей, специфіки об’ єкта фотозйомки і завдань фіксації застосовуються
різні види, методи та способи судово-оперативної фотографії. Судово-фотографічні
способи, методи та види зйомки становлять систему судової фотографії.
Спосіб — це порядок дії, спрямований
на вирішення завдань щодо використання фотографії: що, як, у якій послідовності,
за допомогою яких засобів; що і як показати на фотознімках.
Методи судової фотографії
— це сукупність способів (правил і рекомендацій) щодо обрання фототехнічних засобів
і прийомів їх застосування. Сукупність методів і способів (прийомів) зйомки щодо
особливостей криміналістичних об’єктів становлять види зйомки.
У судово-оперативній фотографії
найпоширенішим видом зйомки є фотозйомка місця події. До фотографічної фіксації
місця події ставляться такі вимоги:
1) порядок фотозйомки та порядок
процедури огляду місця події є взаємопов’ язаними;
2) фотозйомка має передувати
іншим методам фіксації;
3) засоби і методи фотозйомки
обираються залежно від ситуації огляду для забезпечення повноти, всебічності та
точності фіксації;
4) сукупність фотознімків
повинна давати повне та чітке уявлення про обстановку злочину, його сліди та деталі;
5) до внесення якихось змін
в обстановку необхідно сфотографувати загальний вигляд місця події і взаємне розташування
об’єктів; окремі сліди і предмети спочатку фотографуються у тому вигляді, в якому
вони були виявлені.
Розрізняють чотири види фотографічної
зйомки на місці події: орієнтуючу, оглядову, вузлову та детальну. Цей поділ певною
мірою є умовним.
Орієнтуюча зйомка своїм завданням має фіксацію
певного об’єкта або місця події разом із оточуючими його предметами, будівлями,
місцевістю, тобто орієнтуючий знімок повинен містити зображення власне місця події
на тлі оточуючих предметів чи місцевості.
Місце події слід фотографувати
на тлі предметів, що можуть слугувати орієнтирами. Аби знімки були дійсно орієнтуючими,
необхідно правильно обрати напрямок і точку зйомки. Орієнтуюча зйомка провадиться
звичайним або панорамним методом. Звичайна зйомка виконується ширококутовим або
звичайним об’єктивом зі значної відстані.
У більшості випадків орієнтуючий
знімок важко зробити на один кадр із невеличкої відстані. Для того щоб охопити місце
події і прилеглу територію, використовують кругову або лінійну панораму.
Оглядова зйомка застосовується для фіксації
загального вигляду місця події без оточуючих предметів. Аби зафіксувати взаємне
розташування найважливіших об’єктів, відобразити їх специфіку, зйомку провадять
із різних боків. Важливою вимогою щодо оглядових знімків є повнота зображення місця
події.
Оглядовий знімок повинен бути
зроблений із такої позиції, з якої можна було б із упевненістю розпізнати взаємне
розташування важливих об’єктів обстановки. Та частина простору, яка не може бути
відтворена на зображенні з однієї позиції, є «сліпою зоною». Кожний поодинокий знімок
має такі зони.
Особливістю оглядової зйомки
є можливість фіксації тих самих предметів у кількох ракурсах. Якщо місце події має
складну будову, вдаються до виготовлення кількох знімків, які доповнюють один одного,
— оглядової серії.
Вузлова зйомка — це зйомка частин (вузлів)
об’єкта. Вузол — це частина місця події, де виявлено сліди злочину. При такій зйомці
великим планом фотографуються певні ділянки місця події, що мають важливе значення,
та об’єкти, з якими були пов’язані дії злочинця. Так, у приміщенні, де вчинено крадіжку,
це можуть бути зламані двері, пошкоджене вікно, розкриті сховища та ін. На місці
вбивства об’ єктом вузлової зйомки може бути труп зі слідами ушкоджень.
Кількість вузлів на місці
події визначається слідчим і залежить від особливостей злочину та специфіки об’єктів
на місці події.
Детальна зйомка — це зйомка окремих слідів,
предметів, деталей обстановки місця події. її завжди провадять масштабним способом:
великим планом із масштабною лінійкою. Детальній зйомці підлягають насамперед предмети
і сліди, які не можуть бути вилучені з місця події, швидко змінюють свої властивості
або існує небезпека їх знешкодження.
Фотографічна зйомка трупа має певні особливості. При
фотографуванні трупа використовуються орієнтуюча, оглядова, вузлова та детальна
зйомки. Фотозйомка трупа на місці його виявлення провадиться для фіксації його загального
вигляду, пози і положення щодо навколишнього оточення, слідів і ушкоджень на тілі,
одязі, наявності та розміщення трупних плям, синців.
Фотографування слідів на місці
їх виявлення використовується для фіксації місця їх знаходження, загального вигляду, стану, індивідуальних
особливостей. Місце виявлення сліду фіксують зйомкою на тлі оточуючих об’єктів,
потім окремо фіксується слід, а також його деталі та особливості. При фотозйомці
слідів на місці події рекомендується така послідовність дій: спочатку фотографують
предмет, на якому виявлено сліди, потім взаємне розташування слідів, і останнє —
кожний слід окремо за методом великомасштабної зйомки.
Упізнавальна (сигналітична)
фотозйомка застосовується для фіксації зовнішності злочинців, з метою використання їх знімків
у криміналістичному обліку, під час розшуку та ідентифікації, а також щодо невпізнаних
трупів для їх обліку та встановлення осіб загиблих.
При зйомці живих осібзвичайно виготовляють три погрудні знімки з зображеннями в 1/7 натурального розміру:
правий профіль, вид спереду (анфас) і з поворотом голови праворуч (лівий напівпрофіль).
У повний комплект входить також четвертий знімок — вид спереду на повний зріст.
Третій і четвертий знімки можна замінити одним — із зображенням людини на повний
зріст із поворотом усього корпуса праворуч.
Упізнавальна зйомка трупа має свої особливості. Спотворене
обличчя трупа попередньо відновлюють і здійснюють його «туалет». Відновлення обличчя
полягає в накладенні швів на рани, а «туалет» — у припудренні шкіри, підфарбовуванні
губ та ін. Обличчя трупа повиннобути сфотографоване до відновлення і «туалету» та після цього. Труп
фотографується в тому ж одязі, в якому його виявлено, а оголений труп прикривають
шматком тканини.
Фотозйомка при відтворенні
обстановки та обставин події (під час слідчого експерименту або перевірки показань на місці) застосовується для
фіксації найбільш істотних моментів процесу і результатів зазначених дій у взаємозв’язку
з конкретною матеріальною обстановкою. Так, залежно від виду і умов слідчого експерименту
існує необхідність шляхом фотографічної зйомки зафіксувати місце, обстановку та
умови, предмети, що використовувались, окремі елементи дослідних дій.
У криміналістичній літературі
містяться рекомендації щодо процедури і послідовності застосування фотозйомки під
час перевірки показань на місці. Так, фотозйомкою рекомендується фіксувати:
1) місце або вихідну точку, звідки
починається перевірка показань;
2) окремі ділянки маршруту і
розташування учасників слідчої дії;
3) орієнтири, на котрі вказує
особа, показання якої перевіряються;
4) місця, де виявлено сліди і
предмети;
5) особливості слідів і предметів,
виявлених при перевірці.
Фотозйомка при проведенні
обшуку передбачає
використання орієнтуючої, оглядової, вузлової та детальної зйомок. Фотозйомка при
обшуку є доцільною для фіксації місця розташування об’єкта обшуку, місць розташування
предметів пошуку, тайників, їх особливостей, будови. У разі необхідності застосовують
масштабну зйомку. Документи фіксують за правилами репродукційної зйомки.
Фотозйомка при пред’явленні
для впізнання провадиться з метою фіксації запропонованих для впізнання об’єктів. Таке фотографування
дає наочне уявлення про правильність добору об’ єктів і дозволяє зафіксувати низку
ознак, за якими об’єкт був упізнаний.
Методи судово-оперативної
фотографії різноманітні, але основними є панорамна, вимірювальна, стереоскопічна та репродукційна
фотозйомки.
Панорамна фотозйомка полягає в суворому послідовному
фотографуванні частин місцевості чи приміщення за горизонталлю чи вертикаллю, а
також довгих, високих споруд і окремих великих об’єктів, що не вміщуються в один
кадр великого плану. Потім з окремих зафіксованих частин складають одне загальне
зображення, яке називається фотопанорамою. Розрізняють лінійну, кругову та ярусну
панорами.
При лінійній панорамній зйомці
камера переміщується по прямій лінії уздовж об’єкта, на однаковій відстані від нього.
Кожний наступний кадр повинен частково перекривати зображення попереднього.
Кругова панорамна зйомка є
доцільною у тих випадках, коли необхідно зафіксувати з різних боків далеко розташовані
об’єкти. Фотографування провадиться з однієї точки, а камеру після кожного кадру
повертають навколо її вертикальної осі на певний кут. Фотоапарат рекомендується
встановлювати на штатив, використовувати спеціальну головку з градуйованою шкалою.
При зйомці треба забезпечувати часткове перекриття попереднього кадру. Частина попереднього
кадру, що перекривається наступним, повинна становити 10-15 % його площі. Повна
кругова панорама є зображенням місцевості по колу (360°).
На відміну від кругової, ярусна
зйомка здійснюється поворотом фотокамери навколо її горизонтальної осі; застосовується
для фіксації високих об’єктів. При цьому масштаб нижніх і верхніх кадрів буде різним
унаслідок збільшення відстані до частини об’єкта, що знімається.
Для того щоб панорамний знімок
мав високу якість, усі фрагменти повинні мати однакову щільність. Тому рекомендується
фотографувати всі частини об’єкта в однакових умовах. Монтаж готових знімків у фотопанораму
провадиться за деталями зображень, що збігаються. Знімки обрізають таким чином,
аби на панорамі одна й та сама деталь не була зображена двічі.
Панорамна зйомка може бути
виконана фотокамерою загального призначення або панорамним фотоапаратом.
Вимірювальна зйомка призначена для одержання
фотознімків, за якими можна визначити розміри сфотографованих об’ єктів і відстані
між ними. Така зйомка може бути виконана кількома способами: з масштабною лінійкою,
зі стрічковим (глибинним) або квадратним масштабом.
Сутність масштабної зйомки
полягає в тому, що об’єкт фотографується разом із масштабною лінійкою. Лінійку розміщують
поруч зі слідом або предметом, на рівні їх поверхонь. Масштабний знімок фіксує співвідношення
предмета і лінійки у тому вигляді, яким воно було насправді, і не потребує будь-яких
пояснень. При зйомці об’ ємних предметів лінійку піднімають за допомогою підкладок
до рівня площини, що фотографується. Оптична вісь об’єктива фотоапарата має бути
перпендикулярна площині об’єкта і спрямована в його центр.
Вимірювальна зйомка зі стрічковим
(глибинним) або квадратним масштабом (метрична зйомка) у слідчій практиці не одержала
поширення через незручність розрахунків при зйомці. Проте її рекомендується застосовувати
у тих випадках, коли при огляді місця події особливо важливе значення має
фіксація відстаней між предметами в глибину і за фронтом.
Простим способом метричної
фотографії є внесення в кадр, що знімається, шкали віддалень, тобто глибинного масштабу
у вигляді стрічки з чіткими поділками. Фотоапарат встановлюють так, щоб напрямок
його оптичної осі був паралельним підлозі приміщення (або поверхні місцевості).
Глибинний масштаб розміщують на землі або на підлозі в напрямку від апарата, паралельно
його оптичній осі. Нульову точку шкали розташовують точно під об’ єктивом.
Стереоскопічна зйомка — це метод одержання знімків,
який дає змогу повніше сприймати обсяг сфотографованих предметів. Об’єкт фотографується
з двох різних точок, які відповідають позиції лівого і правого ока. Два знімки утворюють
стереопару, яку розглядають через стереоскоп.
Застосування стереоскопічної
зйомки в слідчій практиці може бути корисним при фіксації місця події, обстановка
якої являє собою складне нагромадження значної кількості речей і предметів.
Репродукційна фотозйомка — це система прийомів фіксації
площинних об’єктів. Вона застосовується для відтворення фотографічними способами
плоских оригіналів (документів, фотознімків, креслень, схем, рисунків та ін.). При
такому фотографуванні додержуються правил масштабної зйомки, що забезпечує високу
точність копії. У процесі репродукційної зйомки необхідно:
а) рівномірно освітлювати
всю поверхню об’єкта;
б) забезпечити паралельність
взаємного розташування негативного матеріалу та об’єкта;
в) оптична вісь об’єктива
повинна проходити через центр об’єкта.